Ділюся з вами...

А барабанщики таки можуть всю ніч! Перевірено на собі. Дуже радий що побував на цьому прекрасному фестивалі в ролі барабанщика.


Пару ночей я провів біля ватри граючи на барабані, сон це звісно добре, але коли потрапити в шалений потік магічних барабанних ритмів, то якось не до нього.

Цей фестиваль, ці люди і ці стихії допомогли мені стати кращим, ніж я був перед цим.
Спочатку я тут хотів накатати розгорнуту статтю про те, що і як відбувається на фестивалі, щоб заохотити побувати на ньому своїх читачів, але розумію що туди потрапляють ті хто має там бути і тоді коли має.

На фестивалі я познайомився з кількома дихальними практиками якими безпосередньо можна впливати на стан свого тіла, краще познайомився з йогою, дізнався що є така річ як тантра, занурювався у чарівний всесвіт вокального звучання, познайомився з техніками управління своєю увагою і енергією, а також багато чого усвідомив...
Програма фестивалю була дуже насичена пізнавальними практичними/теоретичними майстер-класами в найрізноманітніших сферах. Цих м-к. так багато, що на всі потрапити просто неможливо, але кілька разів у день по графіку відбувається "лінійка тренерів", де кожен тренер коротко розповідає про те чого він може навчити чи показати, а інші учасники фестивалю вибирають до кого їм йти...
Щодня купався у морі і загоряв під ласкавим Сонцем без всяких текстильних виробів на тілі і це було прекрасно!
Взагалі туди приїздить багато неймовірних людей, і під час самого фестивалю з тобою стається багато подій. Я навіть думав, що варто вести фестивальний щоденник. Та насправді все вже записано мною ще до мене.

Дякую всім людям котрі опинились в тому місці і в той час. Дякую організаторам, волонтерам за те що Казка є! Дякую своїм друзям! Дякую всім тренерам. Дякую барабанщикам з якими провів стільки драйвових вечорів і вогняним танцюристам які відкривали нам красу стихії вогню під ритми наших барабанів. Дякую Світу!
Окрема подяка тій прекрасній людині, що знайшла мою надовго забуту сумочку з фотоапаратом та купою дрібних цінних речей і подбала про те, щоб вона потрапила до свого власника (до мене). Цей фоторепортаж присвячую цій Людині.

Отож, пропоную до уваги ФОТОРЕПОРТАЖ З ФЕСТИВАЛЮ
Погрався також трішки у фотографа :)

.

Був на рейві "_hytek_", вперше. Біг по снігу 5 кілометрів, щоб встигти на автобус, не встиг, зате гарно пробігся, прийшов на точку і здибався з файними людьми з Чернівців, з ними і поїхав до місця рейву на таксі. А далі танці під веселі ритми з вечора до ранку, зливався з всіма іншими в одну хвилю, і нічого більше. Вернув домів, поспав пару годинок, не відійшов але хочу ще.
Рейв "хайтек" втамував мою спрагу до веселощів в шалених ритмах. Моцно розтряс себе, скоро весна.
Дякую всім причетним!

В цей прекрасний останній січневий день хочу закріпити тут прекрасні емоції і спогади з зустрічання цього Нового року.

Пару останніх днів 2018-го і перших 2019-го року в горах, з компанією веселих людей, це саме те як ми хотіли зустріти цей рік. Спробую сам для себе згадати як то було і залишити на добру згадку тут для всіх..

Зібрались ми і поїхали в село Либохору Львівської області. Вже в електричці ми пересіклись з цікавими персонажами... в нас був такий собі "співучий вагон" :) По приїзді у Львів зустрілись з іншою частиною компанії, возєднались і в складі десяти чоловік поїхали вже в саму Либохору, де нас вже чекав Віктор з дівчатами.

Пошук хати, всюди сніг. Знайшли, заходимо в теплу хату, і починаємо знайомитись між собою. Приємно бачити сяючі усмішки. Закидаємось мандаринками. По хаті розходиться приємний "новорічний" аромат.

( Дивитись далі )

На завершення хочеться додати відео, за яке окрема дяка Насті і всім хто знімав!
А також дякую всім завдяки кому все це відбулось і всім хто приєднався до зустрічання НР в нашій дружній компанії. Попереду на нас чекає ще багато яскравих подій! 

Ось і рік підходить до свого кінця. Ще трохи і почнеться новий. В давній українській традиції у такий час є звичай підбивати підсумки року що минає і планувати події на рік прийдешній.

Цей рік видався для мене вдалим і багатим на хороші події і людей з якими познайомився. Вперше цього року подолав 300 кілометровий веломарафон. Побував на файних фестивалях. Виходив в гори в літній і "зимовий" сезони. Попрактикувався в бджільництві і усвідомив свої помилки в цій справі, які врахую надалі. Взяв з товаришем друге місце в нічних перегонах "Терен". Ознайомився з такими штуками як соціоніка і НЛП, що дало мені можливість краще розуміти людей і самому бути для них зрозумілим. Прочитав багато хороших книжок. Навчився виготовляти різні парфуми, якими користувався сам, а зараз дарую своїм ближнім (і дехто їх хвалив). Вирішив вернутись до свого "старого" хоббі/ремесла фотографування, сподіваюсь вивести себе в цьому на якісно новий рівень. Перейшов на ще легше харчування, ніж було раніше. І все це між працею в звичайній компанії як і більшість українців.

В новому році вже намітились гарні перспективи і завдання, які закладені ще в цьому, так і в роках попередніх. Словом року що минає можна оголосити "саморозвиток". Якщо і наступний рік пройде під цим словом, то можна буде лишитись задоволеним. Я по новому почав розуміти приказку "Життя це рух". Я почав перевіряти на практиці деякі теорії і метафізичні знання, які до цього знав теоретично. А під час мандрівок приходив до так званих "інсайтів" як ось цей.

А тепер про те, що в моєму спогаді найсвіжіше. Свято Миколая для мене перестало бути святом суто дитячим. Адже люди можуть радіти як діти завжди, тут справа не у віці, а світосприйнятті. Так ми з батьками і родичами взаємно обмінюємось приємними і корисними подарунками. А цього року я вперше взяв участь в акції обміну подарунками #ТвіМиколай це так прекрасно дарувати і отримувати подарунки. Я навіть не знаю, що краще. Тут свої чари. Коли ти даруєш, то стараєшся приємно здивувати людину, подарувати щось добре. Навіть сам процес вибору-покупки і виготовлення подарунка є дуже радісний і приємний. І коли цей подарунок ще й подобається тій людинці, то настає помножена радість! А коли хтось такий дбайливий присилає і тобі подарунок, який ця людина так старанно підбирала враховуючи всі твої "нюанси" і долучаючи свою творчість, то з'являється така енергія радості, що хочеться робити приємно всьому Всесвіту!
Наприклад мені прекрасно-чарівна @lady_blue_fox прислала надзвичайно приємний подарунок, за що користуючись нагодою ще раз дуже дякую! Він мені дуже подобається і ще довго грітиме дух і тіло :) І це великий стимул удосконалити свої вміння гри на дримбі.
Життя прекрасне коли у ньому прекрасні люди. Будьмо прекрасними! Хай енергія радості пронизує нас.

Сьогодні я розкажу про концерт фортепіанної класики, на якому мав радість побувати сьомого квітня у Львові. Дійство відбувалось на сцені театру ім. Лесі Українки. І я дуже радий, що поїхав і сповна поринув у атмосферу музичних чар і магії. Анфіса Бобильова - віртуозно володіє інструментом і виступає чарівницею-провідницею в паралельні Світи.

І ось почалось музичне дійство з твору Моцарта (Соната D-dur K. 311) музика з перших хвилин налагоджує внутрішній стан і підносить емоційно.
І магія звуку спроможна переносити нас кудись, наприклад до затишного лісу, де повіває свіжий вітерець граючись із листям дерев. Так було, коли Анфіса заграла етюд Ф. Ліста "Шум лісу".
Далі виконувались прелюдії С. Рахманінова які були для мене ніби виходом з лісу повільними кроками. Ось так йду, над головою світить сонце і літають птахи, попереду поле з квітами, озираюсь, а там ліс з якого щойно вийшов.

Але найглибинніша подорож у мене була під час виконання Анфісою такого медитативного твору Моріса Равеля "Відображення". Тоді зір розфокусувався, м'язи шиї повністю розслабились і голова прийняла найзручніше положення для слухання. І ось я потрапляю до чарівної галявини посеред лісу з різнокольоровими цвітами і могутніми красенями-древами. Це щось нове, сюди мене ще не заносило... йду вздовж річечки, що тече через весь ліс. Доходжу до скелі, де плато обривається а річка перетворюється на водоспад. Стою на краю скелі і спостерігаю за безкраєю красою. Внизу чути шум води. Спускаюсь вниз і йду далі інколи озираючись на цей водоспад. Доходжу до стежки, що кудись веде, і мене повела. Так цікаво. І ось приходжу до затишного будиночка, там ростуть дерева з смачними плодами, ягоди. Ми їх збираємо, тут виявляється крім мене теж є люди...
На завершення концерту були емоційні і експресійні прелюдії Б. Лятошинського. Які здіймають над землею і несуть десь далеко і високо де у шаленому вирі переплітаються всі з п'яти стихій!

До речі в місті Хмельницький, 12 квітня можна буде також побувати на концерті в обласній філармонії і теж насолодитися майстерною грою Анфіси Бобильової.

 Спокійна ніч і тиша є на дворі, і лише аркуш паперу навстіж відкритого записника хитається від прохолодного вітру. На дворі тиша, тиша й тут. Легенька втома в тілі - завтра відпочину, а в думках свіжість, так ніби вічно житиму... Ще вчора був у горах з нею, сьогодні на одинці із думками. Від них я теж і згодом відпочину. Думки ж мої є зараз свіжими як вітер у карпатських горах. Бажаю, щоб лишались чисті без міського смогу, цивілізацій суєти. Усвідомленість холодна, чиста як гірська вода.Впевненість як твердь гори. Сила свідомості та всепроникність розуму мого разом із радістю душі. О, як прекрасно, я відчуваю силу й впевненість в собі. Так сталось, є і буде назавжди!

Приємно інколи під час сну усвідомити те, ще це сон. Тоді йде переосмислення всього, що відбувається. Коли я пробрався в якусь величезну будову, мене помітили і почали переслідувати. Тікаючи забіг в якесь величезне приміщення розмірами з концертну залу, а вони за мною. Тікати далі було нікуди, тож я вирішив підстрибнути вверх до стелі на яких може пару десятків метрів. Переслідувачі були вражені цим і не могли нічого зробити...

І тут я зрозумів що такого в реальному житті бути не може, і я подумав собі "та це ж сон"! А в сні можна робити все що завгодно зі всім і всіма, варто лиш захотіти. Це ж так просто. Я зависав у повітрі, літав з одного кінця зали в інші, опускався, знову піднімався... І тут я вирішив знищити своїх переслідувачів, спалити або підняти вверх і відпустити. Але ця руйнівна дія мені чомусь не вдалася. Мабуть не було наміру. Переслідувачі перетворились на дружніх персонажів у сні, і я вирішив і їх підняти в повітря, без моєї допомоги вони цього не могли. Через мить щастю людей не було меж, своїм доторком до них я піднімав їх в повітря...

До того "усвідомлений" сон у мене був лише раз. Це ж треба таке. Дуже цікава практика. В наступний раз треба буде попробувати щось цікавіше...

Зараз мова буде йти про весняну вело мандрівку. Четверо шприхалів вирішили зробити собі відкриття велосезону і проїхатись містами і замками Поділля. Зібрались на форумі, так все і почалось...

Зранку завантажились у поїзд "Тернопіль-Заліщики", вийшли зі своїми залізними конями в Годинківцях, звідти і почали крутити педалі. Першим пунктом нашого маршруту була Скала-Подільська, відстань до неї з точки старту близько 40 км.( Перенестись в мандрівку )

Якось декілька днів тому в мене пішов спати комп. Виключився під час роботи і все, і більше не загружався...Отже мені прийшлось жити декілька днів без інтернету. Мені здавалось шо я відірваний від Світу. Ще я боявся шо комп вирубався назавжди і вся інфа яка там є пішла до сраки. Трохи пізніше я переконався шо не все ж так погано, але ніяк не спішив щось робити з тим компом, просто забив болт. І весь час який я жив без компа і нету був для мене з цим відчуттям відірваності і жаху від того шо може пропасти купа фоток. Але якось запросив я друга який переставив мені той клятий віндовс (не без проблєм) і стало все на свої місця, і не пропало ніяких фоток, все є. А відчуття відірваності від світу так і залишилось, хоча може це я й не був відірваним від нього, може це...світ відірвався від мене, і то давненько... Але що я знаю точно, так це шо мені було би варта відірватися від компа разом з його цим всепоглинаючим Інтернетом! І вже не боятися шо від чогось мене відірве...адже і так вже повідірвувано все що було можливим.
А щоб не бути таким відірваним буду писати і викладати в блозі все що до того обіцяв.