Ділюся з вами...

Тут така справа. Я зовсім недавно, цілком випадково (як і все в житті відбувається цілком випадково) почав читати праці Григорія Сковороди в оригіналі (є таке щастя у домашній бібліотеці) славеноруською мовою, а нещодавно дізнався, що в ці дні (особливо сьогодні) відзначається 300-ліття з дня народження Григорія Савича Сковороди. Тож подумав, що було б добре перекласти один цікавий уривочок, і опублікувати його тут, за що й взявся. Зразу ж вперся у незрозуміле слово, яке було ясно контекстуально, але його значення я не розумів. Це тому, що воно з латині, «архіатор». І шукаючи значення цього слова знайшов переклад вже цілого твору, уривок з якого хотів перекласти. Як добре, що все зробили вже за мене. Але я не повністю поділяю думку перекладача, тому в квадратних дужках буду писати варіант як би перекладав я, або ж зрозуміліший синонім. Афанасій. Знаю, куди хилиш. А які блювотні ліки приймали вони?
Григорій. Спирт.
Афанасій. Як цей спирт зветься?
Григорій. Євхаристія[причастя].
Афанасій. Де ж нам узяти його?
Григорій. Бідняче! Досі не відаєш, що царський лікувальний дім — це найсвятіша Біблія. Там аптека, там лікарня горня[верховна] і ангели, а всередині тебе сам архіатор[великий цілитель]. У що ж бо лікувальну горницю привозить єрихонського нещасливця людинолюбний самарянин. У цьому єдиному домі можеш відшукати ліки для викоренення отрутних і мучительних ворогів серця твого, про яких написано: "Вороги чоловікові — домашні його". Вороги твої є власні твої гадки, що зацарювали[вкорінились] в серці твоєму і щохвилинно його мучать, нашепотники[шептуни], наклепники і супротивенці[противники] божі, що гудять[хулять] ненастанно владичне[владне] у світі управління і кусяться[замахуються] обновити стародавні закони, самі себе і прихильників своїх вічно у тьмі мучачи, бачать, що правління природи в усьому не за біснуватими їхніми бажаннями, ні за помороченими[затьмареними] поняттями, але свято продовжуються за високими отця нашого порадами вчора, і сьогодні, і вовіки. Ці-бо, котрі не розуміють, гудять[хулять] розташування кіл небесних, огуджують[принижують] якість земель, порочать витвори премудрої Божої правиці у звірах, деревах, горах, ріках і травах; нічим не задоволені; за їхнім нещасним та смішним поняттям, не потрібно у світі ні ночі, ні зими, ні старості, ні труду, ні голоду, ні спраги, ні хвороби, а більше всього смерті. До чого вона? Ах, бідне наше знаннячко і поняттячко! Гадаю, не гірше ми б управляли машиною мирською, як беззаконно вихований син батьківським домом. Звідкіля ці біси оселились у серця наші? Чи ж не легіон їх у нас? Але ми самі занесли цю началородну тьму із собою, народившись із нею.
Афанасій. Чому ти думки називаєш бісами?
Григорій. А як же їх назвати?
Афанасій. Я не знаю.
Григорій. Так я знаю! Біс еллінською мовою зветься δαιμόνιον.
Афанасій. Та що ж?
Григорій. А те, що δαιμόνιον значить знаннячко чи розуміннячко, а δαιμων- знаючий чи розуміючий. Отож прошу вибачити, що маленьким бісикам віддав я прізвище великого біса. Чому я вибрав саме цей уривок? А тому, що в ньому попри все йдеться про сучасний стан справ. Зокрема й про трансгуманістичну оману. Виявляється, що ті, кому все не те і не так, були ще в ті часи, і нічого нового в цьому нема. Замість займатись духовним розвитком матеріалісти будучи вражені комплексом неповноцінності пірнають у спроби змінювати деталі не ними сконструйованої справної машини, замість того, щоб поїхати на ній туди, куди хочеться…

Я не прихильник конфесійних святкувань, а мій безперервний піст триває більше року і буде так далі... Та якби християни і справді дотримувалися сорокаденного посту перед цим, то святкування і їжа яку вони посвятили приносили би більше задоволення.
І коли я бачив, як під час посту люди купували тваринну продукцію, то переконувався, що вся їх так би мовити релігійність звелась до конфесійної обрядовості.
Знаю багато хороших людей, які терпіти не можуть такої "релігійності", а саме це слово для них є у негативному контексті. Бо те, що ми називаємо релігією стало бутафорським. А про справжнє етимологічне значення цього слова (релігія) задумуються не так багато людей...

Нагадаю, що "ре" має значення "відновлення" (наприклад реконструкція). А "ліга" має значення "зв'язок". Відповідно "релігія" це відновлення зв'язку. Зв'язку зі своїм внутрішнім богом. Усвідомлення себе втіленою божественною сутністю. А ці процеси далекі від того, що тепер звикли назвати "релігією".

Люди, що читають книжки (може й специфічного спрямування) розуміють поверхнево чи глибинно суть поняття "егрегори", або по іншому "маятники". Багато де можна почитати як вони працюють, як використовувати їх на свою користь і як не потрапити у залежність від них. А мені сьогодні прийшла думка про те, як вони утворюються, ростуть і набирають сили. 
Можна вважати, що великі егрегори це синхронно направлена енергія їх прихильників. Особистість кожної людини складається з різних ролей котрі вона грає в житті. Наприклад: я людина, я українець, я працівник певної компанії, я пасажир; і так далі. Людині потрібно асоціювати себе з чимось, так вона відчуває власну вагомість чи значущість. А структура до якої вона належить ніби оточує її ореолом опіки. Звісно не даром. 

А виникнути ця структура може відділившись від іншої, або її може "запустити" людина котра має для цього достатньо енергії. І ось коли таку потужну людину помічає інша людина, можливо захоплюється нею, бере з неї приклад, вчиться чогось в неї, в чомусь їй допомагає, тобто спрямовує свою енергію в одному напрямку з нею, саме тоді й зароджується новий егрегор. Це ніби посудина котра набирає в себе воду, і коли треба, куди треба її виливає. Інколи люди приєднуються до егрегорів лише тому, що хочуть відчувати причетність до чогось великого. І вони це відчуття їм надають. В замін на лояльність і синхронізацію своїх інтересів з інтересами егрегора. Можна також вважати, що егрегор це колективна свідомість, він дбає за всіх хто є у ньому, але й вимагає підживлювати себе. А ще бувають війни маятників, але то тема іншої розповіді.

P.S Є також думка, що егрегори це те, що цілеспрямовано створюється (напр. церква), а маятники це все що об'єднує людей автоматично (напр. водії і пішоходи). 

Сьогодні натрапив на статтю "10 причин відмовитись від м'яса" повністю не читав, переглянув, бо ті причини мені вже давно відомі. Але більшу увагу звернув на коментарі. Там дехто пише про те, що рослини наприклад теж живі істоти і теж відчувають біль. Тобто якщо брати до уваги одну з тих десяти причин - етичну, то за її логікою треба відмовитись і від поїдання рослин. Ого, то нас оточує стільки просвітлених людей (можна було би подумати), але таке зазвичай пишуть завзяті м'ясоїди, які не те що від поїдання вбитих тварин відмовитись не можуть, але й від куріння і алкоголю.

Це я до того, що вегетаріанство і веганство насправді є лише проміжними етапами на шляху до самовдосконалення. В ідеалі кожна людина може дійти до високих планів розвитку і досконалості (якій нема меж). Кожна людина має потенціал розвинутись психо-духовно і фізично аж настільки щоб перейти на прану. Адже, як відомо у певних колах - все те, що є в землі-все є і у повітрі.

І ось це вже той рівень, коли людина не їсть жодних живих істот (в тому числі рослин), але до такого рівня можна прийти лише поступово, якщо захотіти. Бо шлях здолає той хто іде. Такого рівня може досягти лише той, хто знає для чого йому це. Адже зміна типу харчування не може бути самометою.