![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Я хотів про це давніше написати, але час є на то зараз.
Так отож. Автомобіль, на який ми збирали передано в підрозділ. Андрій записав відео подяку. І я теж дякую всім хто прислали кошти на цей збір, або допомогли інформаційно!
Лагідна українізація
Dec. 2nd, 2022 08:24 amДеякі так звані «москвомовні українці», після того як всі аргументи в користь московської мови зникли як роса на сонці, все ще тримаються останнього аргументу. А саме, мовляв «ми не будемо переходити на українську, бо цей перехід має бути добровільним, а не в результаті страшного тиску».
І тут зразу хочеться згадати, звідки ж взялось таке явище як не україномовні українці, а москвомовні? А з’явились вони якраз в результаті тиску, і не жартівливого та лагідного, а тиску справжнього. Смертельно небезпечного і жорсткого. З геноцидом, репресіями і дискримінаціями. Проти української мови була розгорнута кампанія з дискредитації тривалістю багатьох десятків чи сотень років. Навіть мені доводилось стикатись з ідеологемою, мовляв українська мова це мова «селюків», а тому нею не модно розмовляти, і хто нею розмовляє той ніби ходячий архаїчний пережиток.
Так ось, до чого це я веду. Справа в тому, що ці кілька поки що (одночасно вже і ще) москвомовних українців є такими лиш тому, що свого часу їхніх дідів, батьків або ж їх самих вже пропустили через м’ясорубку русифікації. Їх розідерли, прополоскали, пофарбували, потім наново зшили і попрасували. Обрізали, наче п’яні працівники «зеленбуду» дерево в парку. Тобто скрутили в трубочку а потім знову вирівняли заради того, щоб вони заговорили московитською. Таке сталось тому, що вони дозволили це з ними зробити… І після цього всього вони ще сміють щось казати про якийсь тиск на них з української сторони?!
Я дуже радий, що українська сторона у своїй просвітницькій діяльності на користь української мови дотримується всіх правил доброго тону і принципів свободи волі та добровільності. А, поки що російськомовні, в Україні можуть бути за це вдячні. Кожен, хто ще з якихось причин не почав свій перехід з московитської мови на українську, має всі можливості перейти на світлу сторону. Згадати про своє коріння, вернутись до джерел.
І тут зразу хочеться згадати, звідки ж взялось таке явище як не україномовні українці, а москвомовні? А з’явились вони якраз в результаті тиску, і не жартівливого та лагідного, а тиску справжнього. Смертельно небезпечного і жорсткого. З геноцидом, репресіями і дискримінаціями. Проти української мови була розгорнута кампанія з дискредитації тривалістю багатьох десятків чи сотень років. Навіть мені доводилось стикатись з ідеологемою, мовляв українська мова це мова «селюків», а тому нею не модно розмовляти, і хто нею розмовляє той ніби ходячий архаїчний пережиток.
Так ось, до чого це я веду. Справа в тому, що ці кілька поки що (одночасно вже і ще) москвомовних українців є такими лиш тому, що свого часу їхніх дідів, батьків або ж їх самих вже пропустили через м’ясорубку русифікації. Їх розідерли, прополоскали, пофарбували, потім наново зшили і попрасували. Обрізали, наче п’яні працівники «зеленбуду» дерево в парку. Тобто скрутили в трубочку а потім знову вирівняли заради того, щоб вони заговорили московитською. Таке сталось тому, що вони дозволили це з ними зробити… І після цього всього вони ще сміють щось казати про якийсь тиск на них з української сторони?!
Я дуже радий, що українська сторона у своїй просвітницькій діяльності на користь української мови дотримується всіх правил доброго тону і принципів свободи волі та добровільності. А, поки що російськомовні, в Україні можуть бути за це вдячні. Кожен, хто ще з якихось причин не почав свій перехід з московитської мови на українську, має всі можливості перейти на світлу сторону. Згадати про своє коріння, вернутись до джерел.
Добра новина
May. 27th, 2022 06:56 pmУ мене є добра новина для всіх українців, хто приїхав з українських міст і сіл, на які прийшла війна. Тут ви нарешті можете вільно спілкуватись українською мовою, адже тут всі її розуміють і цінують.
Ви можете нарешті припинити прикидатись вихідцями з метрополії, щоб вони вас приймали за своїх. Ви для них своїми так і не стали, як і вони для вас, але цього стало досить щоб вони прийшли до нас з війною. Тут вас ніхто під загрозою смерті не примушує розмовляти російською, на відміну від окупованих земель. Користуйтесь цією розкішшю.
Буряти, якути, нанайці та інші підкорені народи причастились до москальської культури, і де вони тепер?
Випала гарна нагода припинити ставити себе в один ряд з малими підкореними етносами.
Свої зрозуміють тебе українською! Вороги не зрозуміють тебе жодною з мов. "Або пан або пропав".
Для українців інші українці, які змушені були покинути свої домівки через війну, всі свої, навіть якщо їхня українська не ідеальна.
Ви можете нарешті припинити прикидатись вихідцями з метрополії, щоб вони вас приймали за своїх. Ви для них своїми так і не стали, як і вони для вас, але цього стало досить щоб вони прийшли до нас з війною. Тут вас ніхто під загрозою смерті не примушує розмовляти російською, на відміну від окупованих земель. Користуйтесь цією розкішшю.
Буряти, якути, нанайці та інші підкорені народи причастились до москальської культури, і де вони тепер?
Випала гарна нагода припинити ставити себе в один ряд з малими підкореними етносами.
Свої зрозуміють тебе українською! Вороги не зрозуміють тебе жодною з мов. "Або пан або пропав".
Для українців інші українці, які змушені були покинути свої домівки через війну, всі свої, навіть якщо їхня українська не ідеальна.
"Ця війна триватиме до того часу, поки ми не зробимо те, що від нас вимагає історія. І якщо ми не зробимо стрибок у своєму розвитку за час цієї війни, і знову підемо по колу, то історія в якості "чарівного пенделя" влаштує нам ще більш жорстке випробування..." – Володимир Щербина.
Я ж на сторінках цього денника писав про щось схоже: Не пройдені життєві уроки обов’язково повторяються, але нам, не просто варто засвоювати уроки, а й перетворювати отримані знання у дії, про що сказав у відео Володимир.
Я ж на сторінках цього денника писав про щось схоже: Не пройдені життєві уроки обов’язково повторяються, але нам, не просто варто засвоювати уроки, а й перетворювати отримані знання у дії, про що сказав у відео Володимир.
Дивнії часи
Apr. 8th, 2022 03:51 pmМи живемо в час, коли все тайне стає явним. Все приховане виходить на поверхню і проявляється, інколи найнесподіванішим способом.
Ми живемо в час, коли брехня прикидається правдою.
Коли всесвітні організації, що мали б дбати за мир, здоров'я, гуманітарне благополуччя у світі, насправді займаються його поділом.
Ми живемо у час, коли постійний член Ради Безпеки ООН (росія) організовує геноцид.
Люди почали зауважувати підозрілу політику таких організацій як ВООЗ, ще під час фейкової пандемії так званого коронавірусу. Тоді їх політика була відверто шкідливою для фізичного, а особливо психічного здоров'я частини населення Землі, на котру вони мали/мають вплив.
Але з допомогою інформаційних інструментів (найпопулярніших ЗМІ), які були сконцентровані в глобалістів, їм вдавалось прикрити свою справжню суть від більшості.
Зараз же, під час активної фази московсько-української війни свою суть проявила така організація як "Червоний Хрест". Відкрили свій офіс в одному з міст держави-агресора РФ, для того, щоб приймати українських наче б то біженців, які насправді є незаконно депортованими людьми з рідної землі.
Те, як себе скомпрометувала ця організація видно дуже великій кількості людей. Але вони (ці світові організації) були такими завжди, навіть тоді, коли ми ще цього не бачили.
Маски спадають...
Ми живемо в час, коли брехня прикидається правдою.
Коли всесвітні організації, що мали б дбати за мир, здоров'я, гуманітарне благополуччя у світі, насправді займаються його поділом.
Ми живемо у час, коли постійний член Ради Безпеки ООН (росія) організовує геноцид.
Люди почали зауважувати підозрілу політику таких організацій як ВООЗ, ще під час фейкової пандемії так званого коронавірусу. Тоді їх політика була відверто шкідливою для фізичного, а особливо психічного здоров'я частини населення Землі, на котру вони мали/мають вплив.
Але з допомогою інформаційних інструментів (найпопулярніших ЗМІ), які були сконцентровані в глобалістів, їм вдавалось прикрити свою справжню суть від більшості.
Зараз же, під час активної фази московсько-української війни свою суть проявила така організація як "Червоний Хрест". Відкрили свій офіс в одному з міст держави-агресора РФ, для того, щоб приймати українських наче б то біженців, які насправді є незаконно депортованими людьми з рідної землі.
Те, як себе скомпрометувала ця організація видно дуже великій кількості людей. Але вони (ці світові організації) були такими завжди, навіть тоді, коли ми ще цього не бачили.
Маски спадають...
Коли Україна отримала свою незалежність у 1991 році, то в перші роки після цієї великої події відбувся сплеск і потужний імпульс культурного відродження. Але поки українці займались здебільшого справами культурними, всю економічно-ресурсну сферу прибрали до рук ті, хто були при керівництві УРСР і їхні наближені. Ясно, що старі агентурні структури ще довго зберігались. Захопивши ресурсну базу "старі кадри" здійснювали систематичну протидію всім проявам відродження справжньої України і української культури. Основним завданням для них була боротьба проти зростання популярності української мови. Вони ще тоді знали, що поширення української мови серед людей убезпечує їх від імперських посягань Москви. Так, Україна тоді стала незалежною, але лиш формально.
На жаль до 2014 року українська національна культура ще не була достатньо сильною. Першим явним маячком недоброзичливості північного сусіда була спроба захопити острів Тузла, але московська пропаганда маючи мовно-культурні форпости по більшості території України змогла швидко відволікти увагу і замилити людям очі. Так, Україна тоді відстояла свій острів, але на тлі пропаганди в стилі "мишебратья" не зробила правильних висновків.
2013-14 роки були переломом і стиранням найгірших проявів старої системи УРСР, але не її самої. На тлі війни, окупації ОРДЛО і Криму стало зрозуміло, що до цього українські збройні сили спеціально послаблювались тодішнім керівництвом(часів Януковича і до них), яке працювало на ворожі інтереси. Представники старої системи, обіцяючи безпеку для електорату і припинення війни, знову прийшли до влади. Поки українці були зайняті ворогом, вони займались стабілізацією і модифікацією старої системи, тої ж УРСР. Але проукраїнські настрої посилювались, їх вже мали враховувати приймаючи політичні рішення. Українська мова стала все більш актуальнішою і бажанішою, українській культурі дали можливість спокійно дихати і вона розцвіла. Це й стало запорукою збереження нашої самосвідомості і підґрунтям для відстоювання свого та відсічі ворогу. Так, після 2013-14 років українській мові і культурі припинили заваджати розвиватись, збройні сили почали бути дійсно силами. Пробудження сталось, але не завершилось.
Аж ось прийшов цей день, коли російська армія відкрито пішла війною проти всього, що ми так любили, плекали, будували і розвивали. Вони дивились на кількість російськомовних українців, котрі чомусь ще з 2014 року не перейшли на українську і думали, що обробили нас своєю пропагандою, а значить все буде легко. Але не так склалось як гадалось, дух наших великих предків у нас був завжди, є і буде. На цей час він почав пробуджуватися в нас, а ворожий підступний напад пробудив його ще більше. Це дух волі, свободи і честі. Воля до перемоги заради свободи для всієї нації яка хоче жити і розвиватись чесно. Тільки люди з такою мотивацією можуть безстрашно, весело, ніби граючись знищувати ворога. Так, процес який веде до перемоги запущено, але мене дивує те, що не всі жителі міст і сіл зрозуміли чому в їх домівки прийшла війна. Або якщо зрозуміли, то чому досі не перейшли на українську мову, мову яка є поза досяжністю для "рускава міра". Я сподіваюсь цей урок, за який ми заплатили велику ціну буде засвоєно. Сподіваюсь що він остаточний.
На жаль до 2014 року українська національна культура ще не була достатньо сильною. Першим явним маячком недоброзичливості північного сусіда була спроба захопити острів Тузла, але московська пропаганда маючи мовно-культурні форпости по більшості території України змогла швидко відволікти увагу і замилити людям очі. Так, Україна тоді відстояла свій острів, але на тлі пропаганди в стилі "мишебратья" не зробила правильних висновків.
2013-14 роки були переломом і стиранням найгірших проявів старої системи УРСР, але не її самої. На тлі війни, окупації ОРДЛО і Криму стало зрозуміло, що до цього українські збройні сили спеціально послаблювались тодішнім керівництвом(часів Януковича і до них), яке працювало на ворожі інтереси. Представники старої системи, обіцяючи безпеку для електорату і припинення війни, знову прийшли до влади. Поки українці були зайняті ворогом, вони займались стабілізацією і модифікацією старої системи, тої ж УРСР. Але проукраїнські настрої посилювались, їх вже мали враховувати приймаючи політичні рішення. Українська мова стала все більш актуальнішою і бажанішою, українській культурі дали можливість спокійно дихати і вона розцвіла. Це й стало запорукою збереження нашої самосвідомості і підґрунтям для відстоювання свого та відсічі ворогу. Так, після 2013-14 років українській мові і культурі припинили заваджати розвиватись, збройні сили почали бути дійсно силами. Пробудження сталось, але не завершилось.
Аж ось прийшов цей день, коли російська армія відкрито пішла війною проти всього, що ми так любили, плекали, будували і розвивали. Вони дивились на кількість російськомовних українців, котрі чомусь ще з 2014 року не перейшли на українську і думали, що обробили нас своєю пропагандою, а значить все буде легко. Але не так склалось як гадалось, дух наших великих предків у нас був завжди, є і буде. На цей час він почав пробуджуватися в нас, а ворожий підступний напад пробудив його ще більше. Це дух волі, свободи і честі. Воля до перемоги заради свободи для всієї нації яка хоче жити і розвиватись чесно. Тільки люди з такою мотивацією можуть безстрашно, весело, ніби граючись знищувати ворога. Так, процес який веде до перемоги запущено, але мене дивує те, що не всі жителі міст і сіл зрозуміли чому в їх домівки прийшла війна. Або якщо зрозуміли, то чому досі не перейшли на українську мову, мову яка є поза досяжністю для "рускава міра". Я сподіваюсь цей урок, за який ми заплатили велику ціну буде засвоєно. Сподіваюсь що він остаточний.
Я хочу бачити як Україна стала українською по своїй суті. Я хочу, щоб Конституція України виконувалась в повному обсязі всіма структурами в країні і стала для них основним законом, так як і має бути. Хочу бачити як в Україні всі землі, надра і ресурси по справжньому належать народу України, який ними і розпоряджається.
Хочу бачити тут безмежний простір для творчих людей, тих хто працює над відродженням і розквітом нової України. Державний апарат у найкритичніший момент почав нарешті довіряти своїм громадянам і роздав зброю, я хочу щоб це так і продовжувалось. Всі люди в Україні які хочуть мати зброю мають її мати. Зброї має бути достатньо для всіх охочих і вона має бути доступною.
Українці мають безпосередній вплив на тих, кого вони обирають і делегують їм владні повноваження, так має бути. Українська культура і спосіб її соціальної самоорганізації показали свою ефективність і стали запотребуваними по всьому Світі. Ну і звісно, хочу щоб врешті решт українці перейшли на українську мову всі, адже кожен мовець є поширювачем цінностей тої культури, мовою якої він спілкується.
Якщо цього всього не станеться, то уроки минулого можуть тих хто їх не засвоїв наздогнати і відбутись у ще більш разючій формі.
Україна перемогла. Творча сила торжествує
Mar. 15th, 2022 06:00 pmДуже радісним для мене є те, що українці встояли перед натиском ворога. Величезна і неповоротка військова машина прилізла на нашу землю і загорілася. Російську військову машину прийняли на гарячий бенкет, де смачно пригостили зігріваючими коктейлями, після чого вона пішла туди ж, куди пішов російський корабль.
Можливо москалі добре планували свій окупаційний наступ, але українська імпровізація це та річ яку неможливо передбачити і врахувати. Україна це країна яка несподівано знайшла внутрішні резерви і сили для протидії окупантам в 2014 році, хоч тоді не було майже нічого. Так само Україна виявилась сюрпризом для окупантів і в 2022 році. І ніхто не знає скільки таких невидимих граней має цей міцний моноліт, об який розсипаються важкі молоти.
Ми можемо бути ще сильнішими. Нам варто ставати ще сильнішими, ця війна є уроком, за який ми заплатили аж надто велику ціну і він має бути засвоєний.
Весь світ дивиться на нас і розуміє, за що стали всі українці, що нас зробило великою силою. А стали ми за свободу, коли кожна людина може сама за себе вирішувати, без диктату певних структур. Коли кожна людина, кожне життя має величезну цінність, і так, зараз ми готові платити життям невільним за життя вільне, тих хто є поруч нас і наших нащадків. Ми зробили ставку на безстрашний спротив ворогу, любою ціною, і ця ставка виявилась виграшною.
Проти нас йшли стада рабів, обманутих, заляканих і зазомбованих осіб. Вони йшли сюди, щоб знищити нас фізично, або зробити нас такими самими як вони... А ми стали і зупинили це. Раби завжди програють вільним озброєним людям, котрі борються за найцінніше, що може бути у житті - свободу. Бо сила духу є завжди більшою за силу плоті.
Гасло "Слава Україні" реалізувалося сповна. Тепер слава України залунала на весь світ. Це приклад того, наскільки правильно закладені наріжні камені у метафізичному фундаменті України, можуть підтримувати стійкість усієї конструкції.
Такими каменями є ще прапор (з жовтим вгорі), правильний славень (зі словами які настроюють на піднесення і перемоги), та інші.
Хочу бачити як Україна дає українцям безмежний простір для творчості і розвитку. Тепер у пам'яті нашій прокинулось те глибинне, що спало тисячі років. Пам'ять про те, хто ж ми такі є. Звідки і для чого. Тут знову утворився зародок нового світу. Багато українців котрі роз'їхались по світі хочуть повернутися і вертаються. До нас буде приплив творчої сили, яка допоможе відбудувати нашу країну і зробити її ще кращою. Разом з тим з України пошириться духовна любов до людини, до себе самого та інших, які є також частинками Всевишнього. Життя людини в Україні є найвищою цінністю. Ця цінність, що має у собі любов до світу, себе, і всього живого поширилась по всьому світі. Все що заваджає цим світлим і творчим процесам приречене на відмирання.
Довіра держави до людей стає безумовною. Доля держави в руках людей і самоструктурованого суспільства. Щоб творча сила залишалась з нами заодно, варто дати їй простір для реалізації. Всі ресурси були і є. Всі світлі сили у світі на нашій стороні, і попри спротив відмираючих структур допомагають нам, адже розуміють, що ми це вони, а вони це ми.
Можливо москалі добре планували свій окупаційний наступ, але українська імпровізація це та річ яку неможливо передбачити і врахувати. Україна це країна яка несподівано знайшла внутрішні резерви і сили для протидії окупантам в 2014 році, хоч тоді не було майже нічого. Так само Україна виявилась сюрпризом для окупантів і в 2022 році. І ніхто не знає скільки таких невидимих граней має цей міцний моноліт, об який розсипаються важкі молоти.
Ми можемо бути ще сильнішими. Нам варто ставати ще сильнішими, ця війна є уроком, за який ми заплатили аж надто велику ціну і він має бути засвоєний.
Весь світ дивиться на нас і розуміє, за що стали всі українці, що нас зробило великою силою. А стали ми за свободу, коли кожна людина може сама за себе вирішувати, без диктату певних структур. Коли кожна людина, кожне життя має величезну цінність, і так, зараз ми готові платити життям невільним за життя вільне, тих хто є поруч нас і наших нащадків. Ми зробили ставку на безстрашний спротив ворогу, любою ціною, і ця ставка виявилась виграшною.
Проти нас йшли стада рабів, обманутих, заляканих і зазомбованих осіб. Вони йшли сюди, щоб знищити нас фізично, або зробити нас такими самими як вони... А ми стали і зупинили це. Раби завжди програють вільним озброєним людям, котрі борються за найцінніше, що може бути у житті - свободу. Бо сила духу є завжди більшою за силу плоті.
Гасло "Слава Україні" реалізувалося сповна. Тепер слава України залунала на весь світ. Це приклад того, наскільки правильно закладені наріжні камені у метафізичному фундаменті України, можуть підтримувати стійкість усієї конструкції.
Такими каменями є ще прапор (з жовтим вгорі), правильний славень (зі словами які настроюють на піднесення і перемоги), та інші.
Хочу бачити як Україна дає українцям безмежний простір для творчості і розвитку. Тепер у пам'яті нашій прокинулось те глибинне, що спало тисячі років. Пам'ять про те, хто ж ми такі є. Звідки і для чого. Тут знову утворився зародок нового світу. Багато українців котрі роз'їхались по світі хочуть повернутися і вертаються. До нас буде приплив творчої сили, яка допоможе відбудувати нашу країну і зробити її ще кращою. Разом з тим з України пошириться духовна любов до людини, до себе самого та інших, які є також частинками Всевишнього. Життя людини в Україні є найвищою цінністю. Ця цінність, що має у собі любов до світу, себе, і всього живого поширилась по всьому світі. Все що заваджає цим світлим і творчим процесам приречене на відмирання.
Довіра держави до людей стає безумовною. Доля держави в руках людей і самоструктурованого суспільства. Щоб творча сила залишалась з нами заодно, варто дати їй простір для реалізації. Всі ресурси були і є. Всі світлі сили у світі на нашій стороні, і попри спротив відмираючих структур допомагають нам, адже розуміють, що ми це вони, а вони це ми.
До початку активної фази війни і тепер я бачу один із варіантів куди все може прийти. І все вже рухається у тому напрямку.
Як вторгнення у Афганістан стало прискорювачем розпаду Радянського союзу, так вторгнення в Україну стало прискорювачем процесів розпаду московської недоімперії. Те що називається "Росія" несе на собі пляму вічної ганьби.
Московські інформаційні аналітики зі страхом догоджали своєму керівництву, видаючи бажане за явне. Майстри обману і брехні обманули самі себе. Нелюди програли цю війну ще тоді, коли їхні брудні плани виникли у їх головах.
Я бачу як суб'єкти неіснуючої держави - Російської Федерації зрозуміли, що чути смаленим і можуть настати для них важкі часи. Правда про смерті московитських солдат відкрилась і поширилась по всій федерації і світі. Бути частиною РФ перестало бути вигідним, страх на якому трималась імперія поступово зник серед людей. Люди почали вільно висловлювати і реалізовувати свою волю. Щоб вийти з під санкцій і з під великої ганьби, яка впала на РФ, різні території з людьми почали процеси виходу з РФ. Частина раніше відібраних земель у сусідів повернулась їм. На ці процеси можна глянути більш детальніше, але суть того що вже запущено ясна.
Я бачу вільний український Крим, у якому люди живуть в любові і взаєморозумінні. Східні українські землі теж перейшли до добробуту. Українці відбудували зруйновану інфраструктуру міст і сіл. Українські двори заповнені дитячим сміхом. Люди живуть у співтворчості та взаємовиручці. Суспільство структуроване і самоорганізоване, люди самі вибирають(а при потребі негайно відкликають) своїх представників серед знайомих і ближніх. Люди усвідомили справжні життєві цінності і діють згідно з своєю совістю і духом.
Теплий сонячний день, я у Криму, на березі моря їм смачний херсонський кавун. Вдихаю чисте повітря на повні груди, усміхаюсь. Довкола мене прекрасні люди. Я є.
Щось завершується а щось починається.
Як вторгнення у Афганістан стало прискорювачем розпаду Радянського союзу, так вторгнення в Україну стало прискорювачем процесів розпаду московської недоімперії. Те що називається "Росія" несе на собі пляму вічної ганьби.
Московські інформаційні аналітики зі страхом догоджали своєму керівництву, видаючи бажане за явне. Майстри обману і брехні обманули самі себе. Нелюди програли цю війну ще тоді, коли їхні брудні плани виникли у їх головах.
Я бачу як суб'єкти неіснуючої держави - Російської Федерації зрозуміли, що чути смаленим і можуть настати для них важкі часи. Правда про смерті московитських солдат відкрилась і поширилась по всій федерації і світі. Бути частиною РФ перестало бути вигідним, страх на якому трималась імперія поступово зник серед людей. Люди почали вільно висловлювати і реалізовувати свою волю. Щоб вийти з під санкцій і з під великої ганьби, яка впала на РФ, різні території з людьми почали процеси виходу з РФ. Частина раніше відібраних земель у сусідів повернулась їм. На ці процеси можна глянути більш детальніше, але суть того що вже запущено ясна.
Я бачу вільний український Крим, у якому люди живуть в любові і взаєморозумінні. Східні українські землі теж перейшли до добробуту. Українці відбудували зруйновану інфраструктуру міст і сіл. Українські двори заповнені дитячим сміхом. Люди живуть у співтворчості та взаємовиручці. Суспільство структуроване і самоорганізоване, люди самі вибирають(а при потребі негайно відкликають) своїх представників серед знайомих і ближніх. Люди усвідомили справжні життєві цінності і діють згідно з своєю совістю і духом.
Теплий сонячний день, я у Криму, на березі моря їм смачний херсонський кавун. Вдихаю чисте повітря на повні груди, усміхаюсь. Довкола мене прекрасні люди. Я є.
Щось завершується а щось починається.
Для тих, хто попав у безвихідь
Mar. 7th, 2022 10:03 amВ ході війн ставались різні неподобства і злочини, ця не виключення. Про лицарську честь воїна зараз не доводиться говорити, особливо коли мова йде щодо армії московської. Вони би сюди не прийшли якби не були зазомбованими, а окремими з них керують не вони самі, а нелюдські сутності.
Ставались такі інциденти, про які навіть писати і читати неприємно (особливо для емпатів). Інколи жінки потрапляли в такі ситуації, коли з ними робили те, чого вони не хотіли робити. Люди котрі є господарями над своїм фізичним тілом, таких неподобств робити нездатні. Таке робили ті, кому вже зірвало дах. Хто втрачав свою людяність і не зміг поставити своє людське понад звіриним. Ті хто опускались так низько, що дозволяли в собі звіриним інстинктам переважати над людською волею, безумовно ставали рабами низьких сутностей, що існують на тонкому плані. Вони харчуються людськими емоціями, але тільки негативними. А такі людські стани як радість, веселість навпаки відлякують їх.
Війни були дуже сприятливим середовищем для вироблення ницих емоцій - тої енергії якої так хочуть інфернальні сутності. Коли вони спокушають недолюдків до найнижчих інстинктів, то це ще не кінцева ціль. Як гриб Кордицепс однобокий керує мурахою, щоб та прийшла туди, де він зможе заражати інших мурах, так само низькі сутності направляють своїх підлеглих туди, де можна було б поживитись свіжою енергією страху, відчаю, ненависті і розпачу. А туди, де наперед явно, що там вони такої енергії не отримають, вони й не лізуть.
Найціннішою здобиччю для них можуть бути такі люди, котрі за звичайних умов знаходяться на середньому рівні емоційної шкали, без опускання на нижчі. Тому вони це робили. Очевидним є те, що людина, котра зуміє утриматись від підгодівлі цих монстрів залишиться в плюсі. Насправді, ті сутності для стягування людей до нижчих емоційних станів різними способами, зокрема й фізичним насильством, використовують енергію, яка якщо не поповниться, то втратиться. Таким чином вони послаблюють самі себе якщо їх залишити без корму.
Людина кора опинилась у такій ситуації може пам'ятати, що вона, це не її тіло, що би з тілом не ставалось, насправді дух наш може бути захищеним настільки, що в результаті агресор понесе неспівмірний збиток від вдіяного. І як сказав філософ: "Плоть нічтожне - дух животворить".
Наші тіла постійно самовідновлюються і регенерують, лише дух направляє ці процеси.
Ставались такі інциденти, про які навіть писати і читати неприємно (особливо для емпатів). Інколи жінки потрапляли в такі ситуації, коли з ними робили те, чого вони не хотіли робити. Люди котрі є господарями над своїм фізичним тілом, таких неподобств робити нездатні. Таке робили ті, кому вже зірвало дах. Хто втрачав свою людяність і не зміг поставити своє людське понад звіриним. Ті хто опускались так низько, що дозволяли в собі звіриним інстинктам переважати над людською волею, безумовно ставали рабами низьких сутностей, що існують на тонкому плані. Вони харчуються людськими емоціями, але тільки негативними. А такі людські стани як радість, веселість навпаки відлякують їх.
Війни були дуже сприятливим середовищем для вироблення ницих емоцій - тої енергії якої так хочуть інфернальні сутності. Коли вони спокушають недолюдків до найнижчих інстинктів, то це ще не кінцева ціль. Як гриб Кордицепс однобокий керує мурахою, щоб та прийшла туди, де він зможе заражати інших мурах, так само низькі сутності направляють своїх підлеглих туди, де можна було б поживитись свіжою енергією страху, відчаю, ненависті і розпачу. А туди, де наперед явно, що там вони такої енергії не отримають, вони й не лізуть.
Найціннішою здобиччю для них можуть бути такі люди, котрі за звичайних умов знаходяться на середньому рівні емоційної шкали, без опускання на нижчі. Тому вони це робили. Очевидним є те, що людина, котра зуміє утриматись від підгодівлі цих монстрів залишиться в плюсі. Насправді, ті сутності для стягування людей до нижчих емоційних станів різними способами, зокрема й фізичним насильством, використовують енергію, яка якщо не поповниться, то втратиться. Таким чином вони послаблюють самі себе якщо їх залишити без корму.
Людина кора опинилась у такій ситуації може пам'ятати, що вона, це не її тіло, що би з тілом не ставалось, насправді дух наш може бути захищеним настільки, що в результаті агресор понесе неспівмірний збиток від вдіяного. І як сказав філософ: "Плоть нічтожне - дух животворить".
Наші тіла постійно самовідновлюються і регенерують, лише дух направляє ці процеси.
Щоб перемогти потрібно бути сильними. Що нам дає силу? Велика кількість боєприпасів, товста броня на бронемашинах, наявність найсучаснішого озброєння? - Ні. У ворога теж це є. А щоб цим всім користуватись як мінімум мають бути люди котрі візьмуть до рук цю оборонну зброю. Москалі мають багато зброї, але по справжньому розуміють, що вони тут (на нашій землі) зайві, через це у них низький бойовий дух. Більшість з них повзе сюди під гнітом ще одної низької емоції - страху. Вони бояться, що їх командири скажуть їм щось таке, чого вони уникають почути, чи пристрілять. Вони керуючись низькими емоціями, зокрема й такими як ненависть сліпо йдуть на погибель як гарматне м'ясо. Це той випадок, коли емоція керувала людиною, прокидались найнижчі тваринні інстинкти, що йдуть від рептильної частини мозку. Коли люди перетворювались у тварин це було дуже мерзенно. На жаль війни завше були сприятливим середовищем для цього.
Але світло завжди має залишатись світлом, бо коли воно гаснуло в поривах ненависті, то навколо залишалась лиш тьма. Тьмою тьму не перемагають, витіснити тьму здатне лише світло. Звірі безжальні, духовносліпі і жорстокі, але перемагають таких істот милосердні Люди. Люди без страху та ненависті, сповнені емоціями з вищого спектру.
Залишаємось людьми! Найбільша наша перемога ще попереду і реалізувати її зможуть лише ті, хто зберегли людське обличчя.
Але світло завжди має залишатись світлом, бо коли воно гаснуло в поривах ненависті, то навколо залишалась лиш тьма. Тьмою тьму не перемагають, витіснити тьму здатне лише світло. Звірі безжальні, духовносліпі і жорстокі, але перемагають таких істот милосердні Люди. Люди без страху та ненависті, сповнені емоціями з вищого спектру.
Залишаємось людьми! Найбільша наша перемога ще попереду і реалізувати її зможуть лише ті, хто зберегли людське обличчя.
Українська шпигуноманія
Mar. 6th, 2022 12:30 pmНарешті я добрався сюди, і мені є про що розповісти.
У перші дні війни можна було спостерігати надзвичайну прискіпливість і уважність людей до всього що може розцінюватись двояко, а так розцінюватись може багато чого. Як каже приказка "у страху очі великі".
Жителі міст неначе в параної шукали різні мітки і повідомляли про них всюди куди можна повідомити. Я не знаю наскільки активно московські диверсанти робили мітки для ворожої авіації і десантів, але знаю, що наші контрзаходи виявились настільки ефективними, що закладчики травки просто офігівали від того всього, і доходило аж до кумедних випадків.
Як стало ясно пізніше, все не так однозначно.
- Вікна з фіолетовою підсвіткою це вікна не ворожих агентів, а українців які просто вирощують розсаду чи вазони зі спеціальною підсвіткою.
- Мітки зроблені балончиком з фарбою на асфальті насправді були завжди, і ними могли позначатись багато різних речей, окрім орієнтирів для диверсантів. І лише гіперуважність розігнана панікою змушувала людей так прискіпливо ставитись до всього навкруги. Пізніше було офіційне спростування.
- Окремої уваги заслуговують твори вуличних художників, вони були завжди на вулицях наших міст, кожен міг бачити їх щодня, але декотрі містяни побачили їх лише після початку активної фази війни, і почали вважати мітками диверсантів, як тільки все почалось.
- Мітки га гугл картах. Як виявилось вони з'явились в результаті системного збою.
- Підозрілі прилади "розтягнуті" десь в полях виявились не маячками для ворожих військ, а метеоприладами, якими аграрії моніторять стан погоди і температури.
- На численних блокпостах по Західній Україні транспорт оглядався так, що створювались великі затори, через що зброя і медикаменти до східних і північних міст, котрі обороняються, доходили не достатньо швидко.
Як казав Арестович, що: "українці, це нація контррозвідників, вони шукають ворога серед своїх", але паралельно варто займатись і розвідувальною діяльністю, знаходячи друзів серед ворогів.
Для того, аби зберегти нормальний градус настрою серед своїх людей, інколи краще притримати власні потяги до надмірної і безпідставної контрдиверсійної діяльності. Як каже ще одна хороша приказка "що занадто, то не здорово".
Заради збереження здорових взаємовідносин між ближніми людьми інколи варто "попустити хватку".
У перші дні війни можна було спостерігати надзвичайну прискіпливість і уважність людей до всього що може розцінюватись двояко, а так розцінюватись може багато чого. Як каже приказка "у страху очі великі".
Жителі міст неначе в параної шукали різні мітки і повідомляли про них всюди куди можна повідомити. Я не знаю наскільки активно московські диверсанти робили мітки для ворожої авіації і десантів, але знаю, що наші контрзаходи виявились настільки ефективними, що закладчики травки просто офігівали від того всього, і доходило аж до кумедних випадків.
Як стало ясно пізніше, все не так однозначно.
- Вікна з фіолетовою підсвіткою це вікна не ворожих агентів, а українців які просто вирощують розсаду чи вазони зі спеціальною підсвіткою.
- Мітки зроблені балончиком з фарбою на асфальті насправді були завжди, і ними могли позначатись багато різних речей, окрім орієнтирів для диверсантів. І лише гіперуважність розігнана панікою змушувала людей так прискіпливо ставитись до всього навкруги. Пізніше було офіційне спростування.
- Окремої уваги заслуговують твори вуличних художників, вони були завжди на вулицях наших міст, кожен міг бачити їх щодня, але декотрі містяни побачили їх лише після початку активної фази війни, і почали вважати мітками диверсантів, як тільки все почалось.
- Мітки га гугл картах. Як виявилось вони з'явились в результаті системного збою.
- Підозрілі прилади "розтягнуті" десь в полях виявились не маячками для ворожих військ, а метеоприладами, якими аграрії моніторять стан погоди і температури.
- На численних блокпостах по Західній Україні транспорт оглядався так, що створювались великі затори, через що зброя і медикаменти до східних і північних міст, котрі обороняються, доходили не достатньо швидко.
Як казав Арестович, що: "українці, це нація контррозвідників, вони шукають ворога серед своїх", але паралельно варто займатись і розвідувальною діяльністю, знаходячи друзів серед ворогів.
Для того, аби зберегти нормальний градус настрою серед своїх людей, інколи краще притримати власні потяги до надмірної і безпідставної контрдиверсійної діяльності. Як каже ще одна хороша приказка "що занадто, то не здорово".
Заради збереження здорових взаємовідносин між ближніми людьми інколи варто "попустити хватку".
Паліндромні роздуми
Feb. 22nd, 2022 11:34 pmЯ хотів сьогодні написати тут щось важливе, ну або як мінімум непересічне. Але щось все нині вилетіло з голови, а нотатки не під рукою. Хочеться подякувати своєму оточенню яке зуміло зберегти тверезу свідомість і витіснити страх зі свого простору. Під оточенням я маю на увазі як і ближніх, так і всіх українців загалом. Щоб бути такими сильними потрібен міцний духовний стержень, і він у нас є. І тут йдеться про справжню духовність, яка присутня на різних глибинах у кожної людини, це також те, що називається людяністю. Вміти зберігати людське лице навіть у найважчих умовах здатна не кожна гуманоїдна істота. Бути людиною це бути завжди готовими прийняти бій і вигнати напасника не опускаючись до ненависті, залишаючись на висоті. Тримаючись світлого емоційного тла.
Якби всі люди діяли згідно з власною совістю та іншими високими почуттями, відмовлялись виконувати злочинні накази, прагнули до саморозвитку, то у світі неможливі були би такі явища як війни. Все наче так просто, але до розуміння цього ще потрібно прийти...
