Ділюся з вами...

В кінці цього року мав приємну нагоду взяти участь у зйомках кліпу. Знову ж таки це було вперше і це для мене новий досвід. Щоб зняти такий кліп насправді потрібно проробити багато роботи... Цю пісеньку почув вперше під час зйомок, вона видалась мені вельми запальною... Радий, що взяв участь, познайомився з гарними людьми, саме через це я й люблю такі речі. Настрій під час зйомок був мабуть набагато новорічніший, (якщо звісно буває такий вид настрою) ніж в мене тут зараз : ) Хоча в мене зараз настрій вельми добрий, значить тоді був він взагалі прекрасний. Чого всім і бажаю!
Переглядайте, я так думаю, що в кліпі вдалось це передати, вийшло дуже мило =)

Думаю вже можна бажати радісного Нового року?! Бажаю! Хай буде так.

Ось і рік підходить до свого кінця. Ще трохи і почнеться новий. В давній українській традиції у такий час є звичай підбивати підсумки року що минає і планувати події на рік прийдешній.

Цей рік видався для мене вдалим і багатим на хороші події і людей з якими познайомився. Вперше цього року подолав 300 кілометровий веломарафон. Побував на файних фестивалях. Виходив в гори в літній і "зимовий" сезони. Попрактикувався в бджільництві і усвідомив свої помилки в цій справі, які врахую надалі. Взяв з товаришем друге місце в нічних перегонах "Терен". Ознайомився з такими штуками як соціоніка і НЛП, що дало мені можливість краще розуміти людей і самому бути для них зрозумілим. Прочитав багато хороших книжок. Навчився виготовляти різні парфуми, якими користувався сам, а зараз дарую своїм ближнім (і дехто їх хвалив). Вирішив вернутись до свого "старого" хоббі/ремесла фотографування, сподіваюсь вивести себе в цьому на якісно новий рівень. Перейшов на ще легше харчування, ніж було раніше. І все це між працею в звичайній компанії як і більшість українців.

В новому році вже намітились гарні перспективи і завдання, які закладені ще в цьому, так і в роках попередніх. Словом року що минає можна оголосити "саморозвиток". Якщо і наступний рік пройде під цим словом, то можна буде лишитись задоволеним. Я по новому почав розуміти приказку "Життя це рух". Я почав перевіряти на практиці деякі теорії і метафізичні знання, які до цього знав теоретично. А під час мандрівок приходив до так званих "інсайтів" як ось цей.

А тепер про те, що в моєму спогаді найсвіжіше. Свято Миколая для мене перестало бути святом суто дитячим. Адже люди можуть радіти як діти завжди, тут справа не у віці, а світосприйнятті. Так ми з батьками і родичами взаємно обмінюємось приємними і корисними подарунками. А цього року я вперше взяв участь в акції обміну подарунками #ТвіМиколай це так прекрасно дарувати і отримувати подарунки. Я навіть не знаю, що краще. Тут свої чари. Коли ти даруєш, то стараєшся приємно здивувати людину, подарувати щось добре. Навіть сам процес вибору-покупки і виготовлення подарунка є дуже радісний і приємний. І коли цей подарунок ще й подобається тій людинці, то настає помножена радість! А коли хтось такий дбайливий присилає і тобі подарунок, який ця людина так старанно підбирала враховуючи всі твої "нюанси" і долучаючи свою творчість, то з'являється така енергія радості, що хочеться робити приємно всьому Всесвіту!
Наприклад мені прекрасно-чарівна @lady_blue_fox прислала надзвичайно приємний подарунок, за що користуючись нагодою ще раз дуже дякую! Він мені дуже подобається і ще довго грітиме дух і тіло :) І це великий стимул удосконалити свої вміння гри на дримбі.
Життя прекрасне коли у ньому прекрасні люди. Будьмо прекрасними! Хай енергія радості пронизує нас.

Це найкращий час щоб оглянутись на зад. Обдумати цей рік і намітити орієнтири на рік наступний. Ця ніч найдовша в році, темінь дійшла до своєї повноти. Завтра буде тільки світліше, завтра буде тільки краще! Нас чекає наповнення світлом і це дуже радує. Весною світла буде досить щоб розцвіли перші квіти, а літом пребагато. Час він циклічний.

Цей рік був для мене дуже пізнавальним. А центральною подією цього року була подорож в Карпатські гори тривалістю - майже все літо. Стільки всього побачив, пережив, відчув, дізнався. Навіть цілком випадково давню подругу там зустрів з сопутником. За літо чи не всю Чорногору сходив з Вією, ми збирали матеріали для її дисертації. Крім цього для мене це була своя велика пригода.

Ще дещо раніше, в березні теж пригадую трошки гір. Тоді ми ходили просто туди прогулятись. Тоді звісно не було ще там снігів як минулого року, але теж атмосферно.

Ще цього року з весни я розпочав займатись дуже специфічною але такою любою мені і хорошою (навіть шляхетною) справою - бджолярством. А в наступному році те що я заклав у цьому дасть свої перші плоди. (Так хочу весни-літа і тепла:).

Також вже цієї осені (зовсім від недавна) нарешті розпочав працювати над такою справою, про що дуже довго думав, але вважав себе ще не готовим до таких справ. Але на цьому згадку завершу, бо про все треба судити по плодах. Або принаймні коли є перший паросток. А я поки лиш готую ґрунт для зерен. А щоб сказати слово треба вдихнути повітря.

Зблизився тепер з друзями (принаймні тими, що поруч). Також ціную людей, що з'являлись в мому житті на певний час і ми йшли спільною стежкою. Хто зна коли наші лінії перетнуться знову, але я всіх пам'ятаю і ціную все добро і веселі часи що були. Буде новий виток спіралі, буде більше світла з кожним днем і радість спішить нам на зустріч. 

Є новий рік, чекає за рогом. А в ньому багато всім добра! У вуликах і в полі великі та сильні бджолині сім'ї, а соти повні запашного меду-нектару. Квіти наповнюють своїми ароматами всіх і всі від того радіють. Сам світ йде на зустріч і сприяє у гармонійних діяннях!
Хай наснагою буде повна твоя душа - читачу! Хай і тобі принесе рік здійснення мрій і радість від повноти усвідомленого життя. Будьмо всі щасливі як весна, здорові як джерельна вода, і багаті як наша свята земля!

В цей передріздвяний безсніжний вечір прийшов час розповісти нарешті про зустрічання Нового Року.
Коли перебирав три варіанти зустрічі НР, то зупинився на кращому варіанті - в колі товаришів вегетаріанців. Стосовно інших 2-х варіантів, а це святкування на Говерлі чи на Майдані, то вони кльові, але не настільки. Адже Говерла нікуди не втече, а Майдан для мене асоціюється здебільшого з відстоюванням своїх прав, а не зі святкуваннями.
Почалось все з того, шо я запропонував своє помешкання в якості полігону для зустрічі року нового. Так і сталось. І можу констатувати, що цей НР був одним з найкращих в моєму житті.
Наше святкування було таким, що ламає багато стереотипів. Справа в тому, що новорічний стіл був не те що вегетаріанським, а й на цілих 90% сироїдним, тобто більшість страв була приготована без використання термічної обробки, що гарантує не лише нешкідливість вжитої їжі, але й максимум користі!
Дехто можливо подумає..."хмм, траву їли певно саму". А насправді в нас було стільки різноманітних страв, що наші гості із Запоріжжя (які здається не вегетаріанці) були приємно і смачно здивовані. Мені навіть здається, що після такої демонстрації переваг вег-кухні неможливо не перейти на вегетаріанство, принаймні з часом.
Стосовно алкоголю, то в нас була лиш пляшка хорошого вина, яке вживала меншість з нас. Тут все навпаки, питання типу "ти шо хворий, як не пєш?" замінялися на приблизно такі "невже ви не можете подолати спокусу до вина, яке по суті не дуже то й потрібне?" в сторону тих хто вживав. Але ніхто нікому не проповідував своїх ідеологій стосовно вживання чи не вживання певних продуктів. Адже усвідомлений і сам з часом зрозуміє, а нерозсудному і пояснювати щось сенсу нема.
Стосовно веселощів, то їх було пре-достатньо. А після 12-тої почали прибувати нові люди. Поміж іншим ми з ясними головами спілкувались на різні цікаві небуденні теми, наш друг Костянтин - майстер фокусів, влаштував нам показ своїх вмінь і навіть поділився секретами. Далі ми поїдаючи ніштяки грали на музичних інструментах всяких, релаксували і в затишній атмосфері наше свято протривало аж до ранку, а далі і до самого вечора...

Ось і свята підійшли до завершення. Для мене їхня фінальна частина була дуже приємною і веселою. Нарешті я зважився залізти в ополонку на Водохреща:) Дякую тим хто мене до цього "підштовхнув", в результаті купа позитивних емоцій. А ше провірив шо можуть перенести мої шкіра і кості.

НР зустрів як і обіцяв; на даху будинку з салютами...

( Подивитись:) )

Всі його хочуть зустріти як найкраще...навіть вважають,що як зустрінуть то так і проведуть. Я ніколи не задумуюсь над тим як зустріти той НР...і якщо ніяких варіантів нема,то спонтанно щось придумую цікаве так і зустрічаю. Цього року за декілька годин до НР я вирішив його зустріти на даху будинку в центрі міста так щоб бачити всіх маленьких людей з висоти,щоб добре бачити феєрверки...і могти їх пофоткати. Зустріти новий рік в нестандартній обстановці.
Сам я ніякої піротехніки не мав, тому вирішив взяти річ-артефакт гасову лямпу яку колись знайшов риючись у старій коморі. Щоб світити нею при потребі на даху і не лише...хороша штука).
Після того як придумав шо робити, то вирішив що було б непогано знайти ще когось зацікавленого в такому бо самому не так цікаво. То я почав декому хто був "онлайн" повідомлення писати...всі вже знали як будуть зустрічати НР тому відмовлялись. Але я згадав шо в мене є мобільний телефон і подзвонив до Миколи і він сказав що можливо буде. То якщо надумає я сказав щоб приходив на 11.00 в центр. Він не дуже хотів йти бо я не бухаю на НР та й крім того на даху це недопустимо.
Потім в контакті списався з Олею і переконав її підтримати мою дахову ініціятиву, вона погодилась прийти і сказала шо буде,то я зрадів шо буду там не один а може й нас там буде троє.
Після того я згадав що одна з "фішок" НР гасова лямпа не буде горіти без керосину, тому побіг в єдине місце в якому в передноворічний час можна було його придбати то є будівельно-господарський дуже величезний магазин що знаходиться на промзоні. Ше було світло я сів на маршрутку, вийшов і пішов через міст, прийшов там обслуговуючого персоналу було більше чим клієнтів...ну звичайно...кому спаде на думку пертися в будівельний гіпермаркет що на промзоні до якого вже не ходить громадський транспорт та ще й за 5 годин до Нового Року? Всі зайняті в цей час іншим! Ледве знайшов керосин,купив його і почав вертатися назад...на голову падав сніг а вітер задував його мені в очі тому я постійно їх примружував, нахилившись вниз бачив білу землю. Спішив додому бо треба було ще вибрати новорічну краватку=)
Коли прийшов то вже була готово новорічна їжа і я так нажерся шо ледве ходив,тому навіть в неті не сидів, а ліг на диван і взяв читати книжку...ніякої передноворічної суєти,просто я,диван і книжка.
Згодом я дізнався котра година, а то була майже десята і я почав збиратися. Коли вийшов то було близько 10.30 і я дуже спішив. Маршрутки вже не ходили тому довелось добиратися майже з краю міста в центр. І я як завжди майже не запізнився прийшов десь так в 11.20. Оля вже чекала, Миколи видно не було...Оскільки ми домовлялись на 11, то вирішили більше не чекати. Оскільки я був одягнений крім всього ще і в двох сведрах (боявся змерзнути) то було мені через це жарко бо трохи біг. То я сказав "йдемо зайдем в якесь приміщення я зніму сведер і поставлю його в сумку" ми пішли. Коли я все зробив то було десь так 11.40 тоді ми пішли вже до драбини що веде на дах...в час дійсно не вкладались, бо я планував бути там зразу після 11.00.
Полізли на верх пожежною драбиною,вибрались все поки було добре. Я спробував полізти похилим дахом в гору, щоб перелізти його і спуститися вниз де є нормальний рівний простір для перебування...як це вже робив. Але тут виявився один маленький "нежданчик" на дворі була зима! На дахах лежав сніг! І як тільки я виповзав на якийсь метр вгору то зразу з'їжджав у низ опираючись на ринву ногами, і якби я виліз вище і ненароком так само зїхав з тої висоти то ринва мене б не захистила і полетів би чотири поверхи вниз! Тому вирішив не ризикувати. Трохи вліво чи то вправо (все відносно) я побачив на даху отвір для вентиляції горища, через який вирішив потрапити всередину і пройти вже горищем до потрібного місця. По ринві добрався туди. Отвір був забитий бляхою то я її відігнув.Ми потрапили в середину горища. Там було темно, і ми в надії що знайдемо прохід почали запалювати лампу, коли запалили я пройшли трохи вліво але зрозуміли що далі не попадемо бо там закрито, а з права і взагалі була стіна. Ми потратили багато часу щоб попасти всередину на годиннику було 11.51. Тому почали вилазити поспішаючи і я відігнув ту бляху вже остаточно. Вибрались назовні і я скомандував лізти по ринві ще далі. І ми добралися до стінки тримаючись за яку все ж таки можна було вилізти на верх похилого даху...ми це зробили, потім перелізли ту стіну і добрались до більш менш рівного даху, далі трошки вниз і перед нами розкривався краєвид нічного Тернополя і театральної площі. Все було як я задумав не враховуючи часу.Я навіть не хотів дивитися на годинник було зрозуміло що НР настане за декілька секунд...на площі був великий екран на якому висвітився циферблат що показав:12.00...вся площа загула веселими криками і різного роду воплями а також вибухами з петард і феєрверків.
- Ми пропустили звернення президента. Сказала Оля жартома...
-От і добре шоб він здох...я й так планував бойкотувати то звернення.Відповів я...
Ми трохи на все це подивилися і я на швидкоруч почав розпаковувати фотоапарат із штативом. Я робив фото, старався ловити феєрверки які спалахували то там то там в різний час. Ще ліпили сніжки і кидали ними по людях...точніше по неграх:)Пам'ятаю я попав негру в голову...його емоції з того це переляк і роздратування, а головне не могли додуматись ті негри звідки ж летять такі великі, інколи замерзлі "сніжинки".Це радувало. Ми фотографували, кидалися сніжками, милувалися навколишнім краєвидом....

Тут до мене зателефонував Діджус від Сколота і ми привітали один одного з Новим Роком.Трохи побалакали я йому похвалився що мене занесло аж на дах в центрі міста, він сказав щоб ми приходили бо в Сколота зібралась компанія на НР. Я знав що в Тернополі мали зустрічати НР багато хороших знайомих і хотів всіх бачити...та й навіть з тернопільськими я рідко бачусь шо вже говорити про іногородніх. Тому ми поспішили, я склав штатив і почав робити фото на згадку використовуючи спалах. Потім склався остаточно і ми намірились злазити.

Але не тут то було...
- В нас гості...
-Де?...ааа...от тобі на!
Нашим гостем виявився міліціонер який виліз сюди щоб зняти нас! Він стояв внизу зійшовши якраз з пожежної драбини.
-Спускайтеся негайно!!! - кричав він.
А ще нижче було видно голову якогось молодого чоловіка в цивільному одязі і який також кричав.
-Ану бля*ь злазь! На*уй!!!
Я йому відповів щоб він не матюкався,після чого розмову вів з міліціонером.Він і далі в агресивному стилі наполягав щоб ми швидко злізли, але я дав йому зрозуміти що це не є так просто і крики тут не допоможуть...бо швидко можна було розбитися, а щоб злізти не пошкодивши себе треба було з обережністю спуститись так як і підіймались. Матюкливого молодика вже не було видно, а я з міліціонером домовлявся про то як буду злазити. Він ше перепитувався скільки нас на даху, то я відповів що лише двоє.
Я сказав що буду злазити по даху вниз тримаючись за ту стінку, а потім полізу стаючи на ринву до драбини. Але він заперечив і запропонував мені сісти на верх даху спустивши ноги на дві похилі його сторони...ніби на коні, долізти паралельно до нього а потім з'їхати по шиферу вниз і він там мене зловить...казав щоб не боявся, та я й не збирався боятися, адже як можна боятися якщо мене страхує міліціонер. Я ще запитався як так вони нас помітили, адже ми були тихо і не шуміли, на то він відповів що: для цього він тут і є щоб помічати таких як ми. На то я йому відповів що ми й так збирались спускатися.
Ну то я доповз і навпроти драбини з'їхав униз слизьким дахом впершись ногами в драбину і в нього...Олі я сказав робити то саме а сам поліз вниз де мене чекали ще міліціонери.Коли опустився то зразу заявив що тікати не збираюся,бо бачив шо хотіли мене зловити за рукав, вони почали казати до мене щось типу: "понадивлялися фільмів і не мають шо робити".Коли злізла Оля то почали питати в нас скільки нам років і де вчимось...ну ми їм і відповіли.
Тут я подумав "ну все капець накрився наш Новий Рік у Сколота" напевне поведуть нас у відділок і всяке таке...і ми не зможемо його нормально зустріти, нікого не побачимо кого так хотіли, а будемо сидіти в каталашці,пропустимо все свято!
Повели вони нас площею між всіма людьми на другу її сторону, і щось сказав шо хоче показати тих через кого мав лізти на дах начальству ми погодились...я йшов перший і не бачив нікого позаду себе, питався куда маю йти а він сказав "йди в сторону он тієї жовтої таблички" ясна річ ніякої таблички в сторону якої треба йти я не побачив тому просто йшов прямо.
І тут він сказав ну щось таке "ну все вшивайтесь звідси, і більше такого не робіть", ми зрадівши сказали що не будем більше і подякували! І почали смиватись прискореним ходом навіть не озираючись на нього поки не передумав=)Пішли тротуаром в сторону ЦУМу дивуючись що залишилась в нас ще нормальна міліція яка розуміє і дбає про нормальних людей. Це можна вважати за перше чудо яке трапилось з нами в новорічну ніч! Так чудеса бувають!!! Тим більше якщо грамотно розмовляти з грамотними міліціонерами (все таки і такі бувають!).
Далі ми думали над тим як попасти в точку призначення не витрачаючи гроші на таксі і єдиним варіантом було йти пішки бо внутрішньо міський автостоп трохи не в тему=)По дорозі бачили як група хлопців веде...тобто тягне якесь п'яне тіло, виявилось що то якась дівчина. Якась старша жінка здивовано дивилася на те, а ми теж не менш здивовано. Я собі думав як це тупо бухати! В неї свято вже закінчилось, в кращому випадку її приведуть додому і положать спати, а рано вона пробудиться, не буде нічого пам'ятати і піде блювати в унітаз з бодуна.Ой як же чудово набухатися на свято і ніхрена не пам'ятати і тим самим все закінчити.
А наше свято тільки но починалося! Ми з великою приємністю і радістю йшли в гості до Сколота і кожен наш крок приближав приємну зустріч з  усіма! Хотілося розповісти пригоду що трапилась з нами а також почути їхні не менш цікаві розповіді...мене зрозуміє кожен, хто хоч раз йшов на зустріч з кимось дорогим кого так давно не бачив,але хотів це виправити!
Ми вже багато пройшли і тут я згадав що забув на даху свою гасову лямпу, яку так люблю! Але ні на трошки не засмутився бо знав що завтра прийдеться полізти на дах і забрати її, а за ніч вона не пропаде, бо ніхто туди не полізе. Ще мені здавалося що я загубив на верху ключі від хати.
Пройшли ми десь пів дороги, як тут створилося іще одне новорічне чудо! Нам зупинилося таксі, а таксист запропонував нам сідати і сказав що йому по дорозі і він нас підвезе та ще й безплатно. То ми зраділи і сіли.Є ж хороші люди на світі=) Короче підвіз він нас куда треба...але я вирішив стати також творцем чуда, тому витягнув з кишені 5 гривень і дав таксисту...о так!!! Це було чудо із чудес я не пошкодував 5 гривень для таксиста, якщо міг нічого й не давати!Оу єЄє!! Ось так я також став чудотворцем в цю ніч і відповів чудом на чудо! Тут вже не посперечаєшся що новорічна ніч це ніч чудес!
Пізніше почався ще один етап це пошук домівки Сколота...Нам давали вказівки по телефону як добиратися і куди повертати, але ми годити трохи не правильно...тоді Сколот вже сам вийшов за нами і нарешті ми приєдналися до всіх! І ми всі були дуже раді. Був дуже радий бачити всіх кого знав! Були також і не знайомі на даний час мені люди...почав вливатися в компанію...вона була чудова і весела.
Взагалі було дуже гарно, розмовляли на різні цікаві теми...веселились,грались в ігри...ну що ж іще можна робити на Новий Рік?)З незнайомими мені дівчатами я так і не знайомився...а поводився так ніби ми вже знайомі і вони аналогічно=)Ми ще трохи посиділи і тут поступила пропозиція збиратися надвір. Я відчув що буде цікаво коли побачив різну піротехніку. То ми взяли все це і пішли. Було круте фаєршоу і дуже захоплююче. Я без фотоапарата нікуди тому був з ним і вдалося спіймати декілька гарних моментів.
Далі ми пішли до вогню яким погрілися а я далі фоткав.
Пізніше ми пішли до хати і почали дивитися Відео що включив нам Сколот...спочатку то був якийсь серйозний фільм але пізніше всі захотіли якийсь інший чи то історичний чи то містичний...але дійшло до того що почали дивитись Сімпсонів=)
Було вже пізненько то ж більшість почала трохи засинати і розходитись по кімнатах. Залишились "найстійкіші")Сколот підкинув класну ідейку...а саме походити по кімнатах і пофоткати всіх сплячими чим ми і зайнялися.Але згодом і ми зрозуміли шо треба йти спати тому повимикали все і полягали.Діджуса здається вже не було.Нас чекав ранок...
Рано як завжди я встав одним із останніх а може й останнім...короче коли я встав то всі щось вже робили.То було десь біля 12 години. Пам'ятаю що був загубив держака до штатива і всюди його шукав...розпитував всіх чи не бачили здається цим я всім надокучав, всі казали що ні, я далі шукав. А коли найшов у своїй сумці то продемонстрував "дивіться всі...шоб знали ось що я шукав".
Пізніше я пішов і сів на диван біля другої Олі...здається з Києва. Мені цікаво стало з нею познайомитись ближче, от і я почав розмову вже не пам'ятаю про що конкретно ми розмовляли але багато про що...про подорожі,життя,літературу і мистецтво...Пам'ятаю як Незабутка зауважила мій монотонний стиль розмови, щось пожартувала з того,я щось відповів=)Але я так не завжди говорю. Ще до нашої розмови приєдналися Оля з Тернополя і Сірко...він ділився досвідом розвитку молодіжних рухів у Львові. А Віка порадувала нас смачним фруктовим салатом. Так ми досить довго сиділи і говорили...
Через деякий час Олі потрібно було йти на вокзал взяти квиток додому. Сколот запропонував мені її провести і я з радістю погодився, поспіхом зібрався і ми пішли. Йшли пішки до центру...про щось розмовляли, я розповів що забув на даху ту гасову лямпу, сказав що треба залізти на верх розказав все про це. А по дорозі до того місця розповів трохи про місто Тернопіль.
Коли ми прийшли то під драбиною стояло два міліціянти...ми вже тут почали думати що ж би це зробити думав піти домовитись з ними але вони так раз і пішли звідти...цього тільки нам й було треба! Це все сила наших думок:)
Далі я виліз наверх, по ринві вбік, до стінки без якої не вибратися вверх. Дістався до лямпи і зліз вниз...все як тоді.
Оля зустріла мене ніби зітхнувши полегшено, (мушу визнати то дійсно виглядало небезпечно).Ще сказала, що якби менти захотіли вернутися то вона би відволікла їх і затримала поки я б злазив вниз, "надійна дівчина...я ж її навіть про таке не просив..." подумав я і ми пішли далі на вокзал розмовляючи. З нею було про що розмовляти так ніби давно знав її...навіть не з всіма знайомими так.
Коли квиток було придбано ми мусили розійтись...вона просто прогулятись Тернополем, а я додому. А оскільки на дворі було 1 січня - день народження Степана Бандери і всі патріотично налаштовані люди збирались на марш в честь цього то я їй сказав орієнтири місця збору.Так ми і розійшлись...
Я пішов на маршрутку чомусь від вокзалу через Старий парк, сів на неї вже на проспекті С.Бандери пройшовши повз обласну лікарню. Тут почались всі містичні трафунки що стали мене переслідувати...ну я це можу пояснити лише двома можливими причинами це те що можливо мало спав хоча не відчував сонливості, або ж це результат впливу на мій мозок різними чарами, навіюваннями, різними технічними приладами розробленими світовими спецслужбами для впливу на свідомість людей. Суцільна містика. Коротше...то я сів не на ту маршрутку,як взнав про то, вийшов не на тій зупинці на якій планував...мені здавалось що я контролюю себе, але одночасно й не лише я. Мені довелося вийти на вулиці Лесі Українки, далі бульваром Данила Галицького я знову ж таки вийшов на проспект С.Бандери біля літака привітався з деякими знайомими людьми які вже там збиралися і пішов сходами вниз через парк Національного відродження додому пішки...точніше побіг. Вже на підході згадав що я напевне загубив ключі на даху...і що мене може спіткати "закон підлості" і вдома нікого не буде як це буває завжди у випадках коли я без ключів. Підійшов до домофона, натиснув кнопочки, він почав піплати...попіпчав так десь 30 секунд і я зрозумів: от зараза...вдома і дійсно нікого нема!!!Все наламується. Лишалася лише надія на те, що я не загубив ключі на даху, а забув їх вдома і мої передбачливі батьки побачили їх і залишили в сусідів! Я взяв і почав обшукувати всі свої кишені і всю сумку в надії що все таки ті ключі десь там завалялися...але ні!Було багато різних речей окрім ключів. Тут я побачив що мої незнайомі сусіди заходять в підїзд, то я зловив двері і також зайшов, сів у ліфт і піднявся на свій поверх. Швидко до дверей...а тут бац! Записка встромлена в щілинку...все так на що я й надіявся...в підїзді була напів темрява так що я не міг прочитати записку я піднявся до вікон і прочитав, там було написано що ключі в сусідній квартирі...то я зайшов і забрав. Зайшов до себе швидко переодягнувся залишив зайві речі і побіг на зупинку щоб сісти на маршрутку. Але на годиннику була вже майже 17-та тому я розраховував на маршрутці догнати марш вийти і приєднатися...добре що знав його маршрут.Стою чекаю на зупинці приїжджає маршрутка №14 а я в неї не сідаю чомусь бо розраховував на №18 який їде на Збаразький поворот і зразу на проспект Бандери.Може б то сісти...але не сідаю.Маршрутка поїхала...ну і чому ж я не сів якщо вона їде після Збаразького вулицею Л.Українки і повертає на проспект Бандери якраз біля костелу...!?Нічого...продовжую чекати. Приїжджає №16 який повертає зразу на проспект Злуки і далі їде в центр до вокзалу...не думаючи сідаю. Але ззаду ж їхав 18-й принаймні коли я виглянув у заднє вікно автобуса мені так здалося...думав чому не подивився назад перед тим як заходити в середину. Такого в мене ще не було...але все буває в перший раз.Маршрутки зло треба на ровер пересідати думав я...

Приїхав до вокзалу вийшов і пішов прямо, а біля політеху звернув наліво на міст...де починається,чи закінчується проспект Бандери...йшов назустріч маршу.Десь на відрізку цього довгого проспекту перестрів марш...напевно десь біля того костелу.приєднався і почав фотографувати...Закінчився марш біля пам'ятника Бандері мітингом з якого вся наша компанія пішла на став, який до нашого приходу вже встиг був замерзнути. Ми знову палили там фаєри! А далі пішли бродити містом,в піцерію зайшли, трохи там перекусили і вийшли знов бродити містом...не пам'ятаю як бродили, але пам'ятаю що наша мікрокомпанійка що вже складалася з Олі,Олі і Ореста йшла трохи ззаду і пару разів відставали...шось говорили))) Провели були дівчат на поїзд що їхали вже сьогодні додому у Львів,і пішли на маршрутку зі всіма решта що їхали назад до Сколота.
Приїхали,прийшли,щось поговорили...посиділи...прийшов час їхати Олі на вокзал щоб встигнути на поїзд...Сколот викликав таксі і я з ним пішли проводжати її,але я був зібрався повністю і вирішив був провести до самого вокзалу,але в останню хвилину чомусь відмовився від цієї ідеї,попрощались біля машини і відправили Олю саму на вокзал:"(
Вернулися ми назад, знову про щось розмовляли, я ще зв'язався з Незабуткою щоб сказати що фоток сьогодні не зможу в нет закинути і виявилось що вони вийшли на зупинку раніше до Львова...ну всі хто з ними зв'язувався і я також давали різні поради що робити в тій ситуації...але все обійшлось добре. Далі ми дивилися дуже цікавий фільм я забув як називається, але в його назві є слово Вендета то є фільм в жанрі фантастики в якому розповідається про революцію. І то був один з найкращих фільмів які мені доводилось бачити. Далі знову ж таки хтось пішов спати ще під час фільму а хтось залишився...тому хто залишився пощастило одним з перших взнати новину і подивитися відео про новорічний напад на штаб ПР і його підпал. Далі ми посиділи трохи в неті, Сколот включив мені цікаві мультики і я сидів дивився поки не захотів спати...
Рано я толком не пам'ятаю що ми робили але відпровадили на поїзд Віку із Сірком...а також здається і Ярину з Катею.
Лишився тоді був я,Сколот,Борисфен і Оля...та шо з Тернополя. То ми почали трохи дискусію на гострі теми...типу добро,зло,мораль і таке подібне. Побалакали собі та й я з Олею пішли по домах...От такий був Новий Рік. веселий,цікавий і без бухла!
Дякую всім за хороший настрій це був незабутній час і я вас люблю! Сколот навіть визнав що це був найкращий Новий Рік який він пам'ятає!
А ще я вас вітаю якщо ви повністю прочитали цей твір-спогад.Всього вам найкращого і веселого Нового року та Різдва!