hors_bor: (гриби)

Це місто хворе. Симптоми кожен мав нагоду спостерігати в різний час. І чим більше воно хворіє, тим більше з усіх усюд на нього зповзаються різні хвороботворні "організми", наче на бенкет, щоб мати змогу смоктати ті живильні соки, які ще залишилися...

На лиці міста як прищі у різних місцях вискакують МАФи. Здається, ніби один з тих "смоктунів" хоче зробити наше місто теж лисим.

Можливо схожа інформація вже набридає. Та, йшов я сьогодні попри алею, що біля площі Героїв небесної сотні. Дивлюсь, а там дерева випиляли під нуль, наче на нелегальному лісоповалі. Там двоє чоловіків, один з яких ще працює бинзопилою. Навколо свіжоповалені дерева. Підходжу до них, щоб розпитатись:
- Добрий день, а для чого ви спилюєте цей сквер?
- Бо нам так сказали.
- А хто сказав?
- Начальство. Тепер тут буде бруківка і висадять нові дерева. Це Надал і міськрада роблять.
- Якось не логічно спилювати дерева, щоб на їх місці знов садити дерева які невідомо чи приймуться. І від якої ви фірми?
- "Іфтер" (сказав він під звуки бензопили).
Ось так рками несвідомих підневільних роботяг які по факту є співучасниками, дехто з бруківкою замість мізків робить свої брудні справи.

На тлі маразму який тут набирає обертів на таке зухвальство навіть ніхто не звертає уваги.
Я ж згадую як у літню спеку той невеличкий сквер був чи не єдиним місцем в тому куті, де можна було відпочити в холодку який був завдяки цим крислатим деревам.

Зрубати гарні великі дерева, щоб посадити там невідомо що. Невже радником того, хто до цього опустився був сам Сізіф. (Хоча від його праці більше користі). Те, що вони зробили, це приблизно те саме, що розбити скло у вікнах, щоб пізніше замість нього натягнути політиленову клійонку!

Але "піпел" хаває бруківку. І не хотілось би мені гратись у "бабу Вангу" передбачаючи черговий МАФ...
А ще напрошується аналогія зла маленького з трохи більшим. Президент Росіюшки всім відоме ХЛО теж "зійшов на трон" з тотального "одобрямсу" їхнього населення.
А після бухайлоригайлівок і шашликів перед дверима Катедри я взагалі не мав би вже нічому тут дивуватися...

Зрештою кожна влада прагне влаштувати "свято" для свого електорату.
hors_bor: (Default)
Місяць світить у вікно, а я тим часом описую пригоди команди "Колорадо" на нічних перегонах "Терен", які базувались цього року в Колиндянах.
Як добре, що Сашко запропонував взяти участь в "Терені", а я ніби тільки того й чекав! Спочатку ми думали виступити в пішій категорії і пробігтися всякими лісами на своїх двох, але після ретельних зважувань вирішили брати участь на своїх двох, але вже колесах.

І ось ми прибуваємо на стартовий табір змагань, розтаборовуємось, настроюємо своїх залізних коней і знайомимось з іншими учасниками.
За кілька годин перед стартом нам дають карти полігону змагань і легенди до них. Після їх отримання всі розходяться радитись і вибирати тактику своєї гри. Суть проста: віднайти якомога більше точок (КП) що позначені на карті, і "взяти" їх.

Час від нашого приїзду до години старту (21:00) пролітає дуже швидко і ось останні передстартові хвилини, всі збираються разом для старту. Цього року він одночасний для всіх команд. Суддя оголошує про хвилину до старту, а далі він - такий епічний. Маса піших і велосипедних команд починає швидко рухатись до своїх наперед вибраних точок. Спочатку біжать і їдемо ніби разом, але потім розділяємось хто куди. Всі велосипедні команди виїхавши з лісу рванули в сторону Колиндян, ми єдині, хто подались до "бочки" і це було наше перше КП. Ще там зустрічались деякі піші команди які навпростець прибігли туди зразу після нас. Швидко фотографуємось і беремо курс до наступної точки - газової труби біля залізничної станції Залісся. Колись-колись я там бував. Ґрунтова дорога так захоплює, що ми труби не помічаємо і заскакуємо на суддівські техетапи. Але проходити їх ще не можна, тому просто беремо точку і повертаємось до труби, знаходимо і її. Залишається парудесят хвилин до відкриття техетапів, ми опинившись там першими використовуємо час для заміни камери у ровері, тобто це робить Сашко бо прийшлось. А я тим часом уявляю себе персонажом твору "Володар кілець" шукаючи серед листя загублене кільце від французького ніпеля... Коли з тим справились то наша ельфійська історія продовжилась ми ходили по натягнених канатах, стріляли з гвинтівки, ну і звісно... з лука, все вдало!

Читати далі )
hors_bor: (Квітка)
Недавно почув по радіо: якщо недосипати, то шанси того, що у вас може виникнути депресія зменшуються в рази. Наприклад можна дуже рано прокидатись і ніякі депресії навіть не будуть дивитись в твою сторону. Зменшення тривалості сну хороший спосіб позбутись небажаного, як виявляється. Але в чому криється секрет такого явища? Здавалось би вся справа тут в тому, що організм просто не має енергії на те, щоб депресувати. І по всьому.

Але на такій відповіді виринає ще більше запитань. Надлишок енергії першопричиною поганого настрою бути не може! Але якщо недосип зменшує депресію, а надлишок енергії при цьому не є причиною депресії, то її(причину) можна прослідкувати неподалік. Це як рівняння, коли за допомогою двох відомих величин можна знайти третю невідому. Припустимо причиною депресії (поганого настрою) є (за умови наявності енергії) нереалізований потенціал. Коли в людини є все для розвитку, але вона цього не використовує. Коли людина рухається хибним шляхом, нівелюючи дну їй енергію, то депресія є ніби сигналізацією. Якщо взяти це в розрахунок, то все стає ясно.

Стає ясно, чому наприклад люди рятуючись від всяких там депресій (щоб покращити настрій) починають пити алкоголь і вживати наркотики. Адже вони забирають масу енергії і тоді голос СОвісті ніби не такий чутний. Так, під час депресії людину може супроводжувати цей "голос" сигналізуючи про схиблення. Деякі речовини які ми вживаємо забирають в нас частку енергії, яку ми не знаємо де подіти, і так опосередковано ніби зменшують депресію.

А насправді як вже багатьом відомо в одній людині може бути стільки енергії, щоб освітити ціле місто на якийсь там довгий час. До чого це я? А.., думаю ви всі вже й так здогадались.
hors_bor: (Ур)
За кожну людину, за кожну душу йде боротьба між темрявою і світлом. Між добром і злом. Зброєю зла є брехня і суть її в тому, щоб на певний час здаватись правдою. Брехню брехнею перемогти не можливо, хоча вона й повертається проти тих хто її сіє.

Озирнись навколо, тут йде гра двох сторін і кожна з них хоче перемогти своїми методами. Брехня брехливими, а правда правдивими. І ось ти вже бачиш скільки довкола людей обмануто і направлено хибним шляхом. Над ними "попрацювали". Вони проковтнули страждання, зневіру, хвороби, жадібність, страх. Ні, вони не вибирали цього, їм це підсунули брехуни.

Брехні завжди потрібна реклама, адже її ніхто не шукає. І навіть більше - брехні потрібно сховати шлях до правди. Зробити так, щоб шукачі заплутались і прийшли до брехні, в її брехливі обійми. Завданням брехні є зробити все довкола складним, таємним, заплутаним і незрозумілим. Напустити диму. Перетягнути на свою сторону побільше людських енергій.
Брехня все ускладнює. Правда все спрощує.

Правда ніколи не полізе у вікно, якщо перед нею зачинили двері. Правда має свої способи бути почутою. Вона завжди лунає, стараючись зняти пелену з очей у натовпів. Правду серед брехні відрізняють одиниці. Правда чекає на всіх, хто до неї йде, хто йде правильним/праведним шляхом. Правда це те, що має бути. Вона як маяк на морі для заблукалих кораблів. Постійно посилає сигнали потужного світла, що пробивається крізь брехливі тумани.

Правда завжди запрошує до себе. І своїм світлом вказує дорогу. Брехня приходить до нас сама і з усіх усюд пробує нав'язати себе.
Правда породжує впевненість, брехня сумнів. Отже, якщо якась справа викликає в тобі сумнів, то з'являється він цілком закономірно. Сумнів це показник. Протилежністю до сумніву є свята впевненість. І там де впевненість там правда. Де правда там правильний шлях і вибір. Як добре, що Творець зробив все потрібне простим.

 

(Березень 2017)


hors_bor: (Default)
 Сьогодні побував під міською радою. На відміну від попередніх разів цього разу настрої трішки радикалізувалися і навіть щось підпалили. Це було дуже символічно, адже там якраз обговорювались питання щодо впровадження торфоспалювальних котелень - "технологія" минулого століття. Але повернемось до ТМР, хлопці підпалили бочки з торфом щоб показати чим міщани будуть дихати у випадку якщо будуть працювати ті котельні.

Все що відбувалось це також індикатор загальних настроїв в місті, адже на захист бруківочного барона ніхто не вийшов крім різного калібру партійних функціонерів. Це щось означає. Адже ніяка красива бруківка не замінить чистого повітря і гармонійного життєвого простору, а відповідно і здоров'я. Люди хочуть жити в здоровому і приємному середовищі. Системне знищення зелених насаджень по всьому місту, а тепер ще й це лише дратує тернополян.

Надал колись почав зі знесення каплиці, що виросла як гриб у парку, але пізніше по всьому місту почали поспіхом виростати ще отруйніші гриби. І цілком вірогідно, що деякі з них прийдеться також знести коли буде на то воля.

Бачу такі варіанти становлення міст: або в них створюються гармонійні умови для розвитку і радісного життя Людини, або місто перетворюють на засіб для викачування різних видів ресурсів і енергій, на засіб для експлуатації. І тоді Люди покидають місто і воно здувається як гумова кулька. Хто не вміє шукати баланс той падає.

І тут згадується тема соціальної паразитології. Паразит завжди слабший за свого "господаря" і живе за рахунок його енергії. При цьому отруює і послаблює організм і старається бути непомітним у ньому. Врешті решт коли організм гине, то паразит гине з ним теж.
Дуже не розумно вбивати те, що дає тобі ресурси, але паразит не був би паразитом, якби це розумів. 
Або ще напрошується аналогія з раковими клітинами. Нищити організм частиною якого ти є то наперед програшна стратегія.

Схоже на те, що наше місто не дуже здорове. В ньому завелися "гості". Симптоми вже дуже помітні, але сильний і розумний організм знає як перекрити їм живлення. Добре було би звісно здіагностувати це при перших симптомах: як от підозріло незаконно зрізане дерево, але тепер те що вони роблять неможливо не бачити. І як каже приказка "Чим гірше тим краще". Саме щоб їх позбутись треба припинити їх годувати. Насипати у ті місця з яких вони годуються чогось такого пекучого і дуже їм неприємного.

Мені здається наш великий соціальний організм вже проходив антипаразитарну програму, але для того щоб закріпляти перемоги треба створювати самоструктурований організм, такий, де всі знають всіх, і середовище якого зовсім не придатне для розмноження там паразитів.
Але це інша казочка...

hors_bor: (Ур)
Багатьом відомо про теорію тези і антитези. Наприклад в соціології: є певна Теза (ідея, думка, рух), на основі цієї Тези також починає формуватись Антитеза. Сенс її існування це заперечення Тези, боротьба проти неї. Таким чином вся увага і енергія прихильників Антитези спрямована на Тезу. І насправді це мобілізовує Тезу, спонукає її розвиватись ще більше, ставати сильнішою і кращою. Антитеза не може існувати без Тези, але Теза може без Антитези. Про це знала матір Тереза, коли казала "Я ніколи не приєднаюсь до антивоєнного руху. Покличте мене, коли з'явиться рух за мир".

Віднедавна я почав аналізувати хід своїх думок які підштовхують до прийняття рішень. Почав ловити себе на миттєвих думках і прийшов до висновку, що в головах більшості людей часто йде боротьба цієї Тези і Антитези. Душа кожної людини знає що їй потрібно, і дає це знати на інтуїтивному рівні. Відправляє сигнали у мозок автоматично. Як правило ці сигнали доходять до людини і вона приймає рішення, що робити. Голос душі це Теза. Вона первісна. І лише потім з'являється Антитеза. Метою Антитези є через псевдораціональні аргументи звести нас із вірного шляху. 

Приведу приклад: хтось не задумуючись їде по дорозі, дорога хороша, йому зручно. Але тут бачить поворот де можна скоротити, зупиняється. Антитеза хоче звести його на манівці і ніби починає казати "давай, поверни сюди, тут коротша дорога". Він майже на гачку, в голові почали роїтись думки які вже заглушили сигнали, що подала душа. Він для підтвердження дістає карту, дивиться на неї і каже собі "а й справді, тут можна скоротити". Це те, що називається "внутрішнім діалогом". Тоді він їде коротшою дорогою і загрузає в болоті. Ось чому треба вчитись зупиняти внутрішній діалог, бо це диктат Антитези. 
Або ще: хтось сушить фрукти і має кудись відійти. Не задумуючись накриває їх, але з'являється думка що може краще не треба? Може вони запаряться накритими, тай на небі ні хмаринки, дощу не має бути. Передумує і знімає накриття. Відходить, через деякий час починається дощ.

Знаю, що коли навчитись чути голос своєї душі, то Антитезі важче буде робити свою справу.  Головне вміти відрізнити. А також як говорять метафізики - зупинити внутрішній діалог. Це ще вищий рівень. Внутрішній діалог це розмова нашого розуму з Антитезою, що підключилась і заглушила сигнали душі. Коли цей діалог відсутній Антитеза до нас не проб'ється.

Але що таке антитеза?
Я схильний припустити, що цією Антитезою є нижчі психо-інформаційні сутності (їх ще можна по різному назвати), вони живляться негативною енергією наших думок. І для того, щоб поживитись їм треба опускати людей в нижчі простори подій - туди, де домінують негативні емоції.
hors_bor: (Default)
За кожну людину, за кожну душу йде боротьба між темрявою і світлом. Між добром і злом. Зброєю зла є брехня, і вся її суть в тому, щоб на певний час здаватись правдою. Брехню брехнею перемогти неможливо. Це те ж саме, що гасити вогонь бензином. 

Озирнись навколо, тут йде гра двох сторін і кожна хоче перемогти своїм методом. І ось ти вже бачиш, скільки людей обмануто і направлено хибним шляхом. Над ними "попрацювали", їм принесли на таці щось таке, що здалось їм потрібним і правдивим і вони це прийняли. Вони ковтнули страждання, боротьбу, зневіру, нездоровя, жадібність, страх. Ні, вони не вибирали цього, їм це підсунули брехуни і лицеміри. 

Брехні завжди потрібна реклама, адже її ніхто не шукає. І навіть більше, брехні потрібно сховати дорогу до правди. Зробити так, щоб шукачі заплутались, зневірились і прийшли в її брехливі обійми. Завданням брехні є зробити все довкола складним, таємним, заплутаним і незрозумілим. Напустити диму і згустити фарби. Перетягнути на свою сторону побільше енергій людей. Брехня все ускладнює. Правда все спрощує.

Правда ніколи не полізе у вікно, якщо перед нею зачинили двері. Вона має свої способи бути почутою... Вона завжди лунає, стараючись зняти пелену з очей натовпів. Правду серед брехні відрізняють одиниці. Правда чекає на всіх, хто до неї йде, хто йде правильним шляхом. Правда це те, що має бути.

Вона як маяк в океані для заблукалих кораблів. Завжди світить, посилає в простір спалахи потужного світла, що пробиваються крізь тумани брехні.
Правда завжди запрошує до себе. Вона своїм світлом вказує дорогу. Брехня приходить до нас сама і зі всіх усюд пробує нав'язати себе. Правда породжує впевненість, брехня сумнів. Отож, коли щось викликає в тебе сумнів, то виникає він цілком закономірно. Сумнів як показник. Протилежністю до сумніву є свята впевненість. І там де впевненість там правда. Де правда там правильний шлях і вибір. Як добре, що Творець зробив все потрібне простим.

hors_bor: (Default)
Ідеї, події та винаходи - все перш ніж потрапити у нашу дійсність, у наш Світ (матеріалізуватись) повинно пройти кілька етапів. Перший з них, це поява в думках людей.
Спочатку людина думає над цим, але може не вірити і не знати шляху реалізації задуманого. Але все що ми можемо уявити є реальним. Тут хочеться зауважити, що дуже багато речей зупиняються на цьому рівні, так і не будучи просунутими далі.

Наступним рівнем реалізації задуманого є віра в його реалістичність. Або ще краще знання про те, що це реально. Бо віра є тим, що існує без жодних підтверджень, а знання опираються на щось.

Для притягнення в дійсність певних речей не достатньо просто знати все про них і бути переконаним в їх здійсненні. Ці речі (коли ми про них 1-подумали, 2-переконались в їх реалістичності) вже існують, але до них треба прийти, а шлях здолає той хто йде. Тому якою б далекою не була відстань до цілі можна прийти роблячи маленькі кроки. 
Спочатку було слово. Слова не буває без думки, тому що би це не було, особистий задум, чи ідея яка змінить життя всього світу воно виникає у вигляді думки, яка після цього має пройти пребагато стереотипних "Фільтрів"...
hors_bor: (Default)
Я завжди любив спостерігати за людьми і їх манерами. Ці спостереження мені дозволили припустити, що існує ряд різних типажів людей. За зовнішніми і разом з тим психологічними, духовними ознаками. Людей одних типажів мені доводилось зустрічати частіше, зустрічав і таких яких не міг асоціювати з якимось іншими людьми. Інколи риси лиця людини, її статура, манера рухів можуть свідчити про належність до одного з типів. Це я давно взяв до уваги, ще до того, як дізнався про соціоніку - науку яка вже давно все розклала по поличках.

Вважаю, що зовнішній вигляд (тіло) людини напряму чи опосередковано, але пов'язаний з характером (духом, душею) людини. 
hors_bor: (Default)
Сьогодні з ініціативи мешканців мікрорайону навколо бульвару Петлюри відбулась подія, що заслуговує на увагу всіх мешканців міста, так і всіх активних людей зацікавлених в збереженні довкілля і свого життєвого простору по всій нашій великій Україні.

Сьогодні заклали і освятили меморіальний камінь на знак встановлення на його місці в майбутньому справжнього пам'ятника Петлюрі, іменем кого і названий бульвар. В майбутньому тут планується впорядкування скверу довкола майбутнього пам'ятника, висадження молодих дерев, прокладення пішохідної алеї, встановлення затишних лавочок.

Символічно також те, що людей організуватися і об'єднатися спонукала спільна загроза побудови на місці скверу споруди невідомого призначення. Тепер громада серйозно настроєна відстоювати свою землю, навести красу і показати добрий приклад з впорядкування прибудинкових територій.

Все залежить від кожного!
До речі, приємно вразив священник своєю знаковою промовою і обізнаністю в світовій філософії. А ще велика повага йому за те що відгукнувся на заклик громади. До речі, був такий священник що відмовився прийняти запрошення людей мотивуючи це чимось на на зразок не узгодженості дій громади з "владою".

1.


Глянути світлини )
Ми повинні зберегти нашу землю для майбутніх поколінь! Наші вулиці, наші парки, міста, села, нашу країну і нашу планету.
hors_bor: (Default)
Сьогодні я розкажу про концерт фортепіанної класики, на якому мав радість побувати сьомого квітня у Львові. Дійство відбувалось на сцені театру ім. Лесі Українки. І я дуже радий, що поїхав і сповна поринув у атмосферу музичних чар і магії. Анфіса Бобильова - віртуозно володіє інструментом і виступає чарівницею-провідницею в паралельні Світи.

І ось почалось музичне дійство з твору Моцарта (Соната D-dur K. 311) музика з перших хвилин налагоджує внутрішній стан і підносить емоційно.
І магія звуку спроможна переносити нас кудись, наприклад до затишного лісу, де повіває свіжий вітерець граючись із листям дерев. Так було, коли Анфіса заграла етюд Ф. Ліста "Шум лісу".
Далі виконувались прелюдії С. Рахманінова які були для мене ніби виходом з лісу повільними кроками. Ось так йду, над головою світить сонце і літають птахи, попереду поле з квітами, озираюсь, а там ліс з якого щойно вийшов.

Але найглибинніша подорож у мене була під час виконання Анфісою такого медитативного твору Моріса Равеля "Відображення". Тоді зір розфокусувався, м'язи шиї повністю розслабились і голова прийняла найзручніше положення для слухання. І ось я потрапляю до чарівної галявини посеред лісу з різнокольоровими цвітами і могутніми красенями-древами. Це щось нове, сюди мене ще не заносило... йду вздовж річечки, що тече через весь ліс. Доходжу до скелі, де плато обривається а річка перетворюється на водоспад. Стою на краю скелі і спостерігаю за безкраєю красою. Внизу чути шум води. Спускаюсь вниз і йду далі інколи озираючись на цей водоспад. Доходжу до стежки, що кудись веде, і мене повела. Так цікаво. І ось приходжу до затишного будиночка, там ростуть дерева з смачними плодами, ягоди. Ми їх збираємо, тут виявляється крім мене теж є люди...
На завершення концерту були емоційні і експресійні прелюдії Б. Лятошинського. Які здіймають над землею і несуть десь далеко і високо де у шаленому вирі переплітаються всі з п'яти стихій!


Дуже заслуховувався, тому фото майже не зробив. Для ілюстрації фото кількарічної давності.
 
До речі в місті Хмельницький, 12 квітня можна буде також побувати на концерті в обласній філармонії і теж насолодитися майстерною грою Анфіси Бобильової.

Додаю також видиво, де зазняв коротенький уривочок.
hors_bor: (Ур)
Давніше я дуже любив роздумувати над сенсом життя. Ці роздуми приводили і привели мене до добра. Інколи я міг навіть щось записувати, і один з таких записів на жовтому папері кількарічної давності вкотре потрапив мені на очі.


Радий, що зробив швидкий запис у формі мислесхеми, це помогло "заморозити" хід думок на роки. А тепер пора поділитись тим з Світом і дізнатись що Ви думаєте з цього приводу.

Отже, щоб щось зрозуміти треба наче "розкласти по поличках". Це все спрощує, я дуже люблю словосполучення "свята простота". Тут обов'язково треба згадати філософа Сковороду, котрий казав щось таке: "Дякую тобі Боже, що зробив все потрібне простим і все складне непотрібним".

Читати далі )
hors_bor: (гриби)
Сьогодні натрапив на статтю "10 причин відмовитись від м'яса" повністю не читав, переглянув, бо ті причини мені вже давно відомі. Але більшу увагу звернув на коментарі. Там дехто пише про те, що рослини наприклад теж живі істоти і теж відчувають біль. Тобто якщо брати до уваги одну з тих десяти причин - етичну, то за її логікою треба відмовитись і від поїдання рослин. Ого, то нас оточує стільки просвітлених людей (можна було би подумати), але таке зазвичай пишуть завзяті м'ясоїди, які не те що від поїдання вбитих тварин відмовитись не можуть, але й від куріння і алкоголю.

Це я до того, що вегетаріанство і веганство насправді є лише проміжними етапами на шляху до самовдосконалення. В ідеалі кожна людина може дійти до високих планів розвитку і досконалості (якій нема меж). Кожна людина має потенціал розвинутись психо-духовно і фізично аж настільки щоб перейти на прану. Адже, як відомо у певних колах - все те, що є в землі-все є і у повітрі.

І ось це вже той рівень, коли людина не їсть жодних живих істот (в тому числі рослин), але до такого рівня можна прийти лише поступово, якщо захотіти. Бо шлях здолає той хто іде. Такого рівня може досягти лише той, хто знає для чого йому це. Адже зміна типу харчування не може бути самометою. 


hors_bor: (Default)
Буває, бачу дітей які голосно плачуть, кричать і по всякому привертають до себе увагу, аж занадто. Можна подумати "ну що ж з цією дитиною не так?!" або "якась неадекватна дитина". Але вся сіль в тому, що якраз дуже адекватна! Бо біля дитини яка плаче і голосно кричить я завжди бачив мамочку яка волочачи ту дитину за руку, чи несучи на руках теж голосно кричить щось типу "ану заткнись!!!", "як же ти мене замахав!" і тому подібні фрази. Стає зразу все зрозуміло. І крик дитини на цьому тлі починає здаватись не таким вже й неприємним явищем.

Тут згадується приказка; Яблуко від яблуні не далеко падає. Але я ніколи не бачив, щоб яблуня топтала своє яблуко після того як воно біля неї впало. 

hors_bor: (гриби)
В неділю 26 березня о 15:00 відбудеться тренінг на тему здорового харчування.📌 Лектор - Зоя Патрак, спеціаліст з аюрведи. 


Приєднуйтесь, приходьте, я запрошую.

Детальніше в соц. мережах: Фейсбучок, Вконтактик.
hors_bor: (Default)
Здавалось би, щоб відчувати себе щасливим і зробити своє життя барвистим треба взяти і почати робити те, що любиш і вже в процесі цього життя набуває барв. 

Але щоб почати це робити треба визначитись з тим, чого ти хочеш. І дехто не може подолати вже цей початковий рівень у становленні особистості. Це можна назвати пошуком себе, і декотрі люди проводять в ньому все своє життя.

Щоб визначити свій напрям шляху треба зупинити шалений біг невідомо куди, стати і озирнутися. Заспокоїтись і почати очищення своєї свідомості від інформаційного баласту і бруду. Трохи згодом, але паралельно починається очищення фізичне, що в свою чергу сприяє ще більшому очищенню духовному. Але дух первинний.

Наступним зусиллям над собою має бути взяття за конкретну справу, ту ідея про яку може прийти в ході "інформаційного очищення". І коли людина вже почала робити перші кроки (перші відчутні кроки) в наміченому напрямку (не до конкретної мети), тоді з'являються перші радості і задоволення від життя. Покращується самооцінка і людина починає (тільки починає) розправляти крила.

А як тільки вона здійснить достатню кількість подвигів для себе, з кожним разом все краще відчуваючи свою силу і простір безмежних можливостей, тоді людина може полетіти...
hors_bor: (Default)
Сьогодні (майже випадково) побував на громадській акції метою якої було привернення уваги до проблеми незаконних забудов і фальсифікації генерального плану міста Тернополя. Зібралося пару десятків людей які хочуть жити в комфортному міському просторі, з красивими парками, де ростуть дерева, з прибудинковими територіями, де можна вийти і приємно прогулятись.

Читати далі )
 
hors_bor: (Ур)
Спостерігаю за людьми. Багато таких, що вважають себе віруючими, всяко стараються дотримуватись конфесійних канонів культу. Ну і звісно всяко відкидати інше, навіть особливо якщо воно раціональне і світле. Для таких людей авторитетами бувають їхні бабусі і дідусі які теж так жили. І от в місто привозять ікону Спаса Нерукотворного і ці люди йдуть їй поклонитись. Стоять в довгих чергах з молитвою і смиренням. Це подія. Коли вони вистояли і поклонились іконі то розповідають про це знайомим і родичам. А близьким особливо прискіпливо радять теж відвідати. 

Але разом з тим, коли прийшли із церкви засідають на дивани, вмикають телевізор і з головою поринають в потоки інформаційного сміття. Вони це все проковтують, ті концентрати бруду зі всього світу, які транслюють у випусках новин. Переживають, якщо десь стався землетрус, або епідемія в якомусь африканському селі, але будь який вплив на це відсутній. Така от "далекозорість". Ну і звісно перед переглядом вечірніх телепередач можна помолитись. 

На тлі всього цього виникає запитання: що було спочатку, курка чи яйце? тобто, це християнські вчення сприяють такому життю, чи таке життя прихиляє нас до такої конфесійної віри?
Додам, що метою справжньої релігії вважаю допомогу людині відчути частинку бога у собі і йти шляхом творчого розвитку і вдосконалення. 
hors_bor: (гриби)
Подорожній, розплющ очі. Знову заплющ. Починається!
Де це я опинився..?
Заходжу в приміщення повне столів а біля них стільці. Наближаюсь до одного з столів за яким вже хтось сидить, вітаюся, приєднуюсь до нього. Він киває ніби на мене чекав. Дивне це місце, тут все так тихо і спокійно, але разом з тим і тривожно. Підозріла емоційна суміш.
На моє здивування він починає розмову першим:
Читати далі )
hors_bor: (Default)
Можна спостерігати за тим, як МВФ обіцяє дати "печеньки", в замін на виконання певних умов. Одна з них це збільшення пенсійного віку. Разом з тим уряд на чолі з міністром оголошує про намір зменшити обсяги безробіття в країні. Ці дві речі суперечать одна одній. Адже підвищення пенсійного віку це збільшення загального часу праці людини. Разом з тим одним з найефективніших способів ліквідації безробіття є зменшення робочого часу до 6 годин на день. Так вже вчинили у декотрих країнах. І це очевидна загальносвітова тенденція на тлі потужного розвитку технологій. 

Як це пояснити? Система тріщить по швах?

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

October 2017

S M T W T F S
1 23456 7
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Style Credit

Page generated Oct. 19th, 2017 05:24 am
Powered by Dreamwidth Studios