hors_bor | Часу нема. Або про тут і тепер.

Інколи можна почути фразу "часу нема", в сенсі, що його не існує. Як таке може бути?! - вигукне хтось. А ось так. І тут вдамося знову до очевидних речей. Минуле на те й минуле, що його вже нема. Майбутнє ще не настало, отже його теж нема. Є тільки тут і тепер, єдина і неповторна мить. Вона понад тим, що ми називаємо часом. Час це наша інтерпретація того що сталось і має статися, але цього нема, от і часу нема.

Разом з тим і минуле і майбутнє присутнє в наших думках і головах. На нього люди періодично звертають увагу, часто переносячись з моменту "тут і тепер" кудись ген-ген, аж так, що повернутись до себе справді чогось вартує! І якщо ми можемо пропускати через себе, свою увагу і свідомість все, що було чи може бути, то ми це робимо через наше "тут і тепер". Виходить так, що в одній точці можуть перетнутися наше теперішнє, минуле і майбутнє. І для людського мозку те все одне. Він це сприймає як даність, емоції та реакції на них справжні.Навіть минуле і майбутнє існує і сприймається як "тут і тепер". Тоді де тут час?

От і виходить, що час, це умовне поняття. Хвилини, години і роки це проміжки за які щось змінюється, і до цих змін ми прив'язуємо те, що зветься часом.