Ділюся з вами...

На нас чекало майже десять кілометрів бруківочних, асфальтових і грунтових доріг, місцями які покривав лід і мокрий сніг. Вдалі декорації для людей, що вміють добре орудувати своєю силою духу і волі. І ми по тому всьому бігли, бігли і бігли. Такі забіги чудова нагода перевірити себе на що ми здатні, а разом з тим і своє тіло. А також підняти ментальну планку своїх можливостей. А також познайомитись з новими хорошими людьми з якими як мінімум один спільний інтерес вже є! А ще побачити тих добрих знайомих, з якими пройдено і не один десяток кілометрів.
Дистанцію було цікаво долати, тим більше, шо раніше я її хіба на двоколісному коні проїжджав. Фінішували ми біля ресторації "Мамонт", яка прийняла нас в свої затишні приміщення. Там люди які займаються пропагуванням бігу і різних хороших подій з ним пов'язаних розповіли багато цікавого про це, а ще зробили деякі анонси наступних подій... Я дуже радію з того, що в Україні і Тернополі є багато людей які РУХАЮТЬСЯ у всіх добрих сенсах цього слова. Інколи не завдяки, а всупереч. До речі, серед нас був учасник зовсім незрячий, але він пробіг на рівні з всіма. 
Після всього спілкування почався розіграш подарунків від партнерів Забігу. Це були сертифікати на різні суми від магазину тур. спорядження "Горгани", кав'ярні "Скаварідка". Я вже навіть не сподівався, але мені попався подарунковий сертифікат на вечерю в тому ж "Мамонті". Отримав задоволення від бігу, та ще й приз получив, то це вже виходить подвійне задоволення - подвійна радість!) Ось так гарно почався активний-позитивний біговий(і не тільки) день.

Завдяки хорошим людям які це все організовують, просувають і розвивають по переду нас ще чекає багато чого цікавого і прекрасного. Тому кожен хто як може хай долучається до добрих справ і помагає, як мінімум хай вмотивує свою скаку піднятися і почати рух вперед. Це приємно, радісно і корисно, і буде вам ваше щастя.

Тому бігайте на здоров'я! І попутного нам вітру!
P.S Я таки знаю, що в нашому місті рано чи пізно відбудеться турнір з тріатлону, бо в нас все є для того! ; ) А мрії ж вони такі, що збуваються.

Ширяючи інтернет простором неодноразово натрапляв на різні записи присвячені минулому… Зазвичай частина коментарів там зводиться до того, що «ти ба, як було гарно колись, тепер вже не так…». І щойно натрапив на фото нашого залізничного вокзалу, де проводяться паралелі його вигляду колись і тепер, що й надихнуло мене на публікацію цього допису. Там є коментарі того ж таки змісту.

Подумалось: «а більшість людей і дійсно не вміє жити в реальному часі, вони або занурюються у минуле, у спогади і вишукують там кращі моменти свого життя, перетираючи ці зерна у своїх думках сотні разів наче в жорнах, вони не живуть вже, а існують колись, при тому щей паралельно складають плани на найближчі дні й тижні живучи десь в майбутньому, але не тут і тепер». Можливо і в цьому є проблема багатьох. В той час як люди копирсаються у відносно щасливому минулому і невідомому майбутньому вони зовсім не помічають, як повз них не зворотно протікає немов вода теперішнє. Вони дивляться на знимки старого міста, на вулицях якого ще не так багато машин і ростуть дерева, де будинки не обвішані всякого роду рекламою… І кажуть «ммм..,колись було краще ніж тепер». Але помилка їх не в тому, що вони так кажуть, а в тому що не помічають того, що є зараз.