Ділюся з вами...

Якось друг зазняв як граю на дримбі.

"Ця війна триватиме до того часу, поки ми не зробимо те, що від нас вимагає історія. І якщо ми не зробимо  стрибок у своєму розвитку за час цієї війни, і знову підемо по колу, то історія в якості "чарівного пенделя" влаштує нам ще більш жорстке випробування..." – Володимир Щербина.

Я ж на сторінках цього денника писав про щось схоже: Не пройдені життєві уроки обов’язково повторяються, але нам, не просто варто засвоювати уроки, а й перетворювати отримані знання у дії, про що сказав у відео Володимир.

В кінці цього року мав приємну нагоду взяти участь у зйомках кліпу. Знову ж таки це було вперше і це для мене новий досвід. Щоб зняти такий кліп насправді потрібно проробити багато роботи... Цю пісеньку почув вперше під час зйомок, вона видалась мені вельми запальною... Радий, що взяв участь, познайомився з гарними людьми, саме через це я й люблю такі речі. Настрій під час зйомок був мабуть набагато новорічніший, (якщо звісно буває такий вид настрою) ніж в мене тут зараз : ) Хоча в мене зараз настрій вельми добрий, значить тоді був він взагалі прекрасний. Чого всім і бажаю!
Переглядайте, я так думаю, що в кліпі вдалось це передати, вийшло дуже мило =)

Думаю вже можна бажати радісного Нового року?! Бажаю! Хай буде так.

Всі знають шо вегани їдять траву, але деколи нас тягне на ковбасу, тільки ми цього нікому не кажемо =)

Взагалі то не збирались робити відео, але коли побачили її, цю ковбаску, то не змогли втриматись і зняли відео, оминаючи всі норми моралі та веганської етики.
Все таки не кожного дня вегани їдять ковбасу!

Ходились мо в похід. Сьогодні вернулись. Було весело і екстремально, а якшо помножити це на нашу удачу, то вийшло взагалі все прекрасно. Ось відео про це, а найближчим часом буде детальна розповідь про всі численні пригоди...

Сьогодні я розкажу про концерт фортепіанної класики, на якому мав радість побувати сьомого квітня у Львові. Дійство відбувалось на сцені театру ім. Лесі Українки. І я дуже радий, що поїхав і сповна поринув у атмосферу музичних чар і магії. Анфіса Бобильова - віртуозно володіє інструментом і виступає чарівницею-провідницею в паралельні Світи.

І ось почалось музичне дійство з твору Моцарта (Соната D-dur K. 311) музика з перших хвилин налагоджує внутрішній стан і підносить емоційно.
І магія звуку спроможна переносити нас кудись, наприклад до затишного лісу, де повіває свіжий вітерець граючись із листям дерев. Так було, коли Анфіса заграла етюд Ф. Ліста "Шум лісу".
Далі виконувались прелюдії С. Рахманінова які були для мене ніби виходом з лісу повільними кроками. Ось так йду, над головою світить сонце і літають птахи, попереду поле з квітами, озираюсь, а там ліс з якого щойно вийшов.

Але найглибинніша подорож у мене була під час виконання Анфісою такого медитативного твору Моріса Равеля "Відображення". Тоді зір розфокусувався, м'язи шиї повністю розслабились і голова прийняла найзручніше положення для слухання. І ось я потрапляю до чарівної галявини посеред лісу з різнокольоровими цвітами і могутніми красенями-древами. Це щось нове, сюди мене ще не заносило... йду вздовж річечки, що тече через весь ліс. Доходжу до скелі, де плато обривається а річка перетворюється на водоспад. Стою на краю скелі і спостерігаю за безкраєю красою. Внизу чути шум води. Спускаюсь вниз і йду далі інколи озираючись на цей водоспад. Доходжу до стежки, що кудись веде, і мене повела. Так цікаво. І ось приходжу до затишного будиночка, там ростуть дерева з смачними плодами, ягоди. Ми їх збираємо, тут виявляється крім мене теж є люди...
На завершення концерту були емоційні і експресійні прелюдії Б. Лятошинського. Які здіймають над землею і несуть десь далеко і високо де у шаленому вирі переплітаються всі з п'яти стихій!

До речі в місті Хмельницький, 12 квітня можна буде також побувати на концерті в обласній філармонії і теж насолодитися майстерною грою Анфіси Бобильової.

Всі знають що з гарбуза можна приготувати гарбузову кашу, на цьому багато в кого кулінарні знання про гарбуз вичерпуються. Я би так і досі думав, якби моя кохана дівчина одного разу з своєю подругою не приготували для нас гарбузову зупу.

Це було для мене відкриттям і це було так смачно, що я вирішив теж навчитись готувати таку страву. Вона поєднує три важливі чинники які я ціную в їжі, це: смачно, поживно, просто.

І ось вчора я приготував цю страву, і хоч вона виявилась не ідеальною, проте смачною! Процес приготування знімав на видиво - може кому знадобиться. І ось шо з того вийшло.

Все просто: нарізаємо гарбуз(більше) і бараболю(трохи менше), разом варимо. Тим часом робимо засмажку. Коли гарбуз і бараболя зварились перемішуємо їх в однорідну масу разом з тим що засмажили. Додаємо спецій за смаком, якшо загусте доливаємо воду яку перед тим злили в окрему тару і знов перемішуємо. Також можна додавати молочні вершки або плавлений сирок(про що я забув). Коли закинули в миску посипаєте гарбузовим насінням і з'їдаєте. Смачного!

P.S Це в перше я приготував якусь таку страву. В приготуванні надихався рецептом що його виклала Вія в своєму блозі - може теж знадобитись в приготуванні зупки.)

14-го січня я був у Золочеві. Їздив за компанію з другом забрати його дримбу в майстра. Звісно, що ми використали нагоду цього візиту для додаткового знайомства з містом, про що тут буде писатися далі. А зараз мова піде про таку собі нашу випадкову знахідку.

 Сьогодні в нас була покатушка кругом тернопільського ставу. Зібралися в 4 ранку, щоб зустріти сонце і покататись, все було дуже мило=) Поки більшість грали волейбол я встиг подрихнути пару хвилин і зазняти качочок.) Там навіть лебеді пролітали, але зазняти не встиг... Ранковий став прекрасне місце, особливо коли з тобою гарна компанія на велосипедах.




Вже зовсім скоро, на днях поїду на Шипіт, а далі на Вудсток. Такі маю файні найближчі плани, а далі має бути ше багато цікавого...