Життєвий поступ

[hors_bor]

Якби ми з самого початку були такими і тими, якими маємо стати, то все, що з нами трапилось(щоб підвести до цього висновку), могло б і обійти стороною. От усе, це і те. Але натомість було би щось іще. Була би(і буде) інша гілка розвитку подій, з іншими правилами та вихідними умовами, на інших рівнях з іншими параметрами та ресурсами. 
І що з того, коли, чи якби ми такими стали, то що, приїхали? Далі шляху нема, на цьому й все? Хіба поле для розвою покаже свою межу? Насправді ж, поки ми живемо все тільки починається. Така вона стабільність, бо стабільність це постійний рух і поступ(або відсутність стабільності), а зупинка може бути тільки тимчасова. Щоб набратися сил для наступних кроків. А ми вічні. І завжди є куди. Бо коли завершується щось, то це підстава для початку чогось. А досконалість завжди вимагає ще одного кроку. 
І ось, находившись і розвинувшись до висот, віртуозно досягаючи мети, проходячи щаблями навчання і розвитку можна опинитись поруч з богами, які скажуть узрівши тебе:
- Та це ж той спритник і віртуоз, я вже давно хочу познайомитись з ним і поцікавитись як же йому вдається так вишукано жити життя?
І ось тоді, вже й нарешті - все тільки починається.
Вода хоче текти, вогонь горіти, земля бути а вітер дути.