Українська шпигуноманія
Mar. 6th, 2022 12:30 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
hors_borНарешті я добрався сюди, і мені є про що розповісти.
У перші дні війни можна було спостерігати надзвичайну прискіпливість і уважність людей до всього що може розцінюватись двояко, а так розцінюватись може багато чого. Як каже приказка "у страху очі великі".
Жителі міст неначе в параної шукали різні мітки і повідомляли про них всюди куди можна повідомити. Я не знаю наскільки активно московські диверсанти робили мітки для ворожої авіації і десантів, але знаю, що наші контрзаходи виявились настільки ефективними, що закладчики травки просто офігівали від того всього, і доходило аж до кумедних випадків.
Як стало ясно пізніше, все не так однозначно.
- Вікна з фіолетовою підсвіткою це вікна не ворожих агентів, а українців які просто вирощують розсаду чи вазони зі спеціальною підсвіткою.
- Мітки зроблені балончиком з фарбою на асфальті насправді були завжди, і ними могли позначатись багато різних речей, окрім орієнтирів для диверсантів. І лише гіперуважність розігнана панікою змушувала людей так прискіпливо ставитись до всього навкруги. Пізніше було офіційне спростування.
- Окремої уваги заслуговують твори вуличних художників, вони були завжди на вулицях наших міст, кожен міг бачити їх щодня, але декотрі містяни побачили їх лише після початку активної фази війни, і почали вважати мітками диверсантів, як тільки все почалось.
- Мітки га гугл картах. Як виявилось вони з'явились в результаті системного збою.
- Підозрілі прилади "розтягнуті" десь в полях виявились не маячками для ворожих військ, а метеоприладами, якими аграрії моніторять стан погоди і температури.
- На численних блокпостах по Західній Україні транспорт оглядався так, що створювались великі затори, через що зброя і медикаменти до східних і північних міст, котрі обороняються, доходили не достатньо швидко.
Як казав Арестович, що: "українці, це нація контррозвідників, вони шукають ворога серед своїх", але паралельно варто займатись і розвідувальною діяльністю, знаходячи друзів серед ворогів.
Для того, аби зберегти нормальний градус настрою серед своїх людей, інколи краще притримати власні потяги до надмірної і безпідставної контрдиверсійної діяльності. Як каже ще одна хороша приказка "що занадто, то не здорово".
Заради збереження здорових взаємовідносин між ближніми людьми інколи варто "попустити хватку".
У перші дні війни можна було спостерігати надзвичайну прискіпливість і уважність людей до всього що може розцінюватись двояко, а так розцінюватись може багато чого. Як каже приказка "у страху очі великі".
Жителі міст неначе в параної шукали різні мітки і повідомляли про них всюди куди можна повідомити. Я не знаю наскільки активно московські диверсанти робили мітки для ворожої авіації і десантів, але знаю, що наші контрзаходи виявились настільки ефективними, що закладчики травки просто офігівали від того всього, і доходило аж до кумедних випадків.
Як стало ясно пізніше, все не так однозначно.
- Вікна з фіолетовою підсвіткою це вікна не ворожих агентів, а українців які просто вирощують розсаду чи вазони зі спеціальною підсвіткою.
- Мітки зроблені балончиком з фарбою на асфальті насправді були завжди, і ними могли позначатись багато різних речей, окрім орієнтирів для диверсантів. І лише гіперуважність розігнана панікою змушувала людей так прискіпливо ставитись до всього навкруги. Пізніше було офіційне спростування.
- Окремої уваги заслуговують твори вуличних художників, вони були завжди на вулицях наших міст, кожен міг бачити їх щодня, але декотрі містяни побачили їх лише після початку активної фази війни, і почали вважати мітками диверсантів, як тільки все почалось.
- Мітки га гугл картах. Як виявилось вони з'явились в результаті системного збою.
- Підозрілі прилади "розтягнуті" десь в полях виявились не маячками для ворожих військ, а метеоприладами, якими аграрії моніторять стан погоди і температури.
- На численних блокпостах по Західній Україні транспорт оглядався так, що створювались великі затори, через що зброя і медикаменти до східних і північних міст, котрі обороняються, доходили не достатньо швидко.
Як казав Арестович, що: "українці, це нація контррозвідників, вони шукають ворога серед своїх", але паралельно варто займатись і розвідувальною діяльністю, знаходячи друзів серед ворогів.
Для того, аби зберегти нормальний градус настрою серед своїх людей, інколи краще притримати власні потяги до надмірної і безпідставної контрдиверсійної діяльності. Як каже ще одна хороша приказка "що занадто, то не здорово".
Заради збереження здорових взаємовідносин між ближніми людьми інколи варто "попустити хватку".
