Егрегори

[hors_bor]

Люди, що читають книжки (може й специфічного спрямування) розуміють поверхнево чи глибинно суть поняття "егрегори", або по іншому "маятники". Багато де можна почитати як вони працюють, як використовувати їх на свою користь і як не потрапити у залежність від них. А мені сьогодні прийшла думка про те, як вони утворюються, ростуть і набирають сили. 
Можна вважати, що великі егрегори це синхронно направлена енергія їх прихильників. Особистість кожної людини складається з різних ролей котрі вона грає в житті. Наприклад: я людина, я українець, я працівник певної компанії, я пасажир; і так далі. Людині потрібно асоціювати себе з чимось, так вона відчуває власну вагомість чи значущість. А структура до якої вона належить ніби оточує її ореолом опіки. Звісно не даром. 

А виникнути ця структура може відділившись від іншої, або її може "запустити" людина котра має для цього достатньо енергії. І ось коли таку потужну людину помічає інша людина, можливо захоплюється нею, бере з неї приклад, вчиться чогось в неї, в чомусь їй допомагає, тобто спрямовує свою енергію в одному напрямку з нею, саме тоді й зароджується новий егрегор. Це ніби посудина котра набирає в себе воду, і коли треба, куди треба її виливає. Інколи люди приєднуються до егрегорів лише тому, що хочуть відчувати причетність до чогось великого. І вони це відчуття їм надають. В замін на лояльність і синхронізацію своїх інтересів з інтересами егрегора. Можна також вважати, що егрегор це колективна свідомість, він дбає за всіх хто є у ньому, але й вимагає підживлювати себе. А ще бувають війни маятників, але то тема іншої розповіді.

P.S Є також думка, що егрегори це те, що цілеспрямовано створюється (напр. церква), а маятники це все що об'єднує людей автоматично (напр. водії і пішоходи). 

Comments

[rudolf_bochkin]

створювати то створюють багато чого, але важливим то стає чи не стає (або стає на деякий час).
у випадку з церквою - відбулося
але, якщо розглядати у часі, то церква змінювана, а інколи - замінювана на дещо інше, проте то - теж церква. Ну, типу: вовка замінили шакали чи лисиці, чи вовк їх - начебто теж хижак і роль наче та ж, але ж вид інший.

[hors_bor]

Тут церква це був лиш приклад одного з численних егрегорів.
Сила егрегора в тому, що люди хочуть асоціювати себе з ними. На другому місці прийти до успіху з допомогою егрегора. На третьому змінити Світ на краще за допомогою нього (але тут ховається пастка, бо перш ніж змінювати світ зовнішній треба почати з внутрішнього, тут то багато людей і попадається). Для наведення ладу в середині себе вони не потрібні.

[rudolf_bochkin]

ну "сила" - то надто умовно.
адже не сила егрегора спонукає людей об'єднуватись, а слабкість самотньої людини.
тому, якщо мета притаманна багатьом, або схожа на уявлення багатьох - егрегор "виникає" і "існує", доки підтримується необхідна кількість тої єдності, а як ні - то руйнується і той, що був.
мені так здається.

[hors_bor]

Слушна думка. Дуже вірогідно, що слабкість окремих людей спонукає їх бути прихильними до певних егрегорів. З "слабких" людей може утворитися сильний егрегор, котрий вже може давати їм і силу.
Та наріжним каменем у такому "будівництві" має бути хтось сильний. Слабкі і самотні люди не можуть створити щось сильне, а тільки підтримати вже кимось створене. З цього виходить, для того, щоб щось нарощувати воно вже має мати певні якості від початку. І те що за якості були від початку визначає якими вони будуть в процесі росту і примноження...

[rudolf_bochkin]

я вже колись висловлював думку, схожу на Вашу.
щоправда стосовно виразу "ми люди маленькі" - людина, яку ми нині називаємо "великою" була такою, вже тоді, коли ще тільки розробляла (планувала) та створювала те, завдяки чому ми її нині звеличуємо.
але іронія в тому, що часто аж до самого завершення першої роботи ту людину ніхто великою не сприймав (а деякі "стали великими" посмертно).

у той же час - інколи на вершину виносить таке... і воно там довго тримається, бо вчасно отримує підтримку і підтримується.

але в силу самого артефакту, споруди чи ідеї - я не вірю

[hors_bor]

Це так є! І добре коли є люди котрі можуть побачити велику людину, зазвичай вони то і впливають на подальше її "проявлення". А ще такі люди цінуються, бо вони з тобою "від початку"...

[neznaiko]

Уявляю егрегор як щось спільне з колективним безсвдомим. Таке собі енергітично-інформаційне поле, до якого хочеш-не хочеш, а підключений.

[hors_bor]

Є великі егрегори до яких люди підключені на підсвідомому рівні... наприклад егрегор мови, нації. Та є й менші егрегори до котрих ми можемо підключатись свідомо, або навіть створювати нові.

[marjukatti]

Одразу спадають на думку популярні дописувачі у фейсбуці. Часом переглядаю їхні дописи і намагаюсь збагнути, як вони лише зібрали навколо себе стільки людей???
Хоча в Інтернеті є один стовідсотковий спосіб : коментувати і "лайкати". Аудиторія буде думати, що "претендент - егрегор" з нею,з кожним зокрема. Може так і є.

[hors_bor]

Все вірно, так воно працює.)
Лайки це дійсно спосіб заявити "я тут, я з тобою", при цьому це не завжди так. А ще у фейсбуці специфічна вибіркова система показу постів, що теж врахуємо.
Егрегор це завжди колективна сутність. Егрегор з кожною людиною, тому що кожна людина і є частинкою певного егрегора.

[marjukatti]

Специфіка показу постів часом аж дуже показова з егрегорами. Наприклад, у мого друга є френдкиня, у якої друзів повна чаша і "вакансії" залишились лише у підписники. Вона ніде не відмічається у нього, але коли пост збирає більше 50 лайків, то, вочевидь, повідомлення стає їй помітним. Одного разу звернула увагу: у дописі йшлось про симпатію до того, що вона зневажає і всіх регулярно інформує про власні погляди. Але тут взяла і лайкнула до попередніх 60 прихильників. Роблю висновок, що цей егрегор навіть заголовки у постах стрічки не читає.

[hors_bor]

Виходить шо не читає, але одна людина це ще не егрегор.