Скала-Подільська - Камянець-Подільський - Хотин... (14 -15 квітня).

[hors_bor]

Зараз мова буде йти про весняну вело мандрівку. Четверо шприхалів вирішили зробити собі відкриття велосезону і проїхатись містами і замками Поділля. Зібрались на форумі, так все і почалось...

Зранку завантажились у поїзд "Тернопіль-Заліщики", вийшли зі своїми залізними конями в Годинківцях, звідти і почали крутити педалі. Першим пунктом нашого маршруту була Скала-Подільська, відстань до неї з точки старту близько 40 км.

Так собі ми їхали... кучерявими селами і польовими дорогами.

Маршрут був вибраний таким чином, щоб під час їзди можна було отримати як найбільше задоолення від самого процесу, подалі від перегружених доріг і машин з вихлопними газами.

В дорозі всяке буває...

Колеса не так часто пробиває, але буває. Виїжджаючи в кількаденну мандрівку треба бути і до такого підготовленим. Бажано мати латки а краще й запасну камеру, і всі необхідні інструменти що можуть згодитися у такому випадку. Якщо це на приклад групова поїздка, то можна брати спільні інструменти на всіх. Стосовно мене, то прокол під час відносно довгої поїздки за два роки траплявся лише раз. Камеру досить легко замінити, головне не розгублюватись, але перед серйозними поїздками бажано попрактикуватись таке робити хоч раз в домашніх умовах.

Дорога спочатку була дуже приємною, можна було їхати і насолоджуватись ще не пробудженою природою.


Так ми приїхали в Скалу-Подільську. Там нас чекав замок... точніше те що від нього лишилося.


Крім замкового комплексу там ще є на шо подивитися, але найбільшу увагу ми приділили йому...



Це було моє перше знайомство з цим замком, і він мене вразив...


Мені навіть здається, що він міг бути десь на одному рівні наприклад з Підгорецьким чи Свіржським замком, якби не руйнація.



Приблизно таким краєвидом з вікон замку могли милуватись якісь пани, але не судилося...


Далі ми вирушили на Камнець-Подільський, тим часом почався дощ... а ми собі їхали трасою.


Дорогою зупинялись відпочити, випити чаю і перекусити. Мушу замітити що тою трасою машини їздять не надто часто, але як їдуть то з досить серйозним перевищенням швидкості.


Так ми незважаючи на дощ приїхали до Камянця-Подільського, там і заночували. Програма відвідин арх. памяток і музеїв була залишена на другий день.



Камянець наступного дня був похмурий, але не дощовий...


Ми гарно запаркувались на замковому подвірї, облазили весь замок з його музеями, а потім поїхали "в місто" кататися і центральну частину розглянути : )



Ось так. А попри всі мінуси похмурої погоди були й плюси: туристів, тай інших людей було мало, місто було не захаращене як це буває, і ми могли більш вільно почуватися.

Ми своїми шприхатими колесами могли вільно розїжджати старим Камянцем.


Але далі нас чекала дорога до не менш цікавого Хотина.


Це я так фоткав на ходу : )


А ось і Чернівецька область. За час поїздки ми проїхалися територіями трьох областей.


І приїхали ми в Хотин...


І пішли оглядати замок. Хотинський замок я відвідав теж вперше під час цієї поїздки і він мені дуже сподобався. І не лише мені, хтось з нас сказав, що він якось кращий за камянецький замок, і мені теж так здається...
Ми подивились сам замок а також експозицію з засобами для катувань.)


Після оглядин замку ми зупинилися на мальовничій місцині з чудовим краєвидом.


Була чудова атмосфера, що створювала прекрасний настрій.



Споглядаючи ці краєвиди ми взялись за приготування запашного чаю і різних ніштяків на перекус...


В процесі приготування ми ловили хвилі позитивної енергії :


Хіба не прекрасна обстановка? НадзвиЧАЙНА! Так, ми розмовляли на різні глибокі життєйські і філософські теми, сиділи на краю урвища, попивали смачного чаю споглядаючи довколишні краєвиди. Замок, оборонні вали і стіни, Дністер і далечінь...
 Колись так на тому ж місці можливо стояли королі з воєначальниками обдумуючи плани майбутніх битв, чи оплакуючи поразку...


А бувають і такі моменти, коли розмовляти вже не є потрібно, тоді просто хочеться дивитися в даль, тоді відчувається справжній смак життя, смак життя справжнього...

Досхочу насидівшись там ми зібралися і поїхали до Мельниці-Подільської, прямуючи туди ми проїжджали через цікаві села, одне з таких Окопи - крайня південна точка Тернопілля, село яке в буремні передвоєнні роки було прикордонним і де півень співав на три держави =) Вечоріло, думаю не варто довго розказувати як це було класно, далі перед Мельницьою-П. нас застав дощ, то вже було не так добре, взагалі в планах і Борщів був, але за інших обставин... Ми подались до с. Іване-Пусте де загостили в родичів, відпочили і перекусили, після чого відправились на поїзд що прямував до Тернополя. Так закінчилась наша весняна подорож...

Comments

[hmmm-ua.livejournal.com]

файно.

[hors-bor.livejournal.com]

так))