BRM300 LIFT(D) 2020
Jun. 10th, 2020 11:37 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
hors_borНе зробив декотрих приготувань які роблю перед веломарафонами, не виконав декотрих своїх передмарафонних ритуалів, не поїв зранку, тай прокинутись тоді було для мене вже ледь не подвигом. Тому цей заїзд був трішки інший...
І ось, скількісь там хвилин по шостій, всі вже рушили. Робимо з Сергієм стартову знимку і рушаємо теж.
Погода сприятлива, на небі хмари, але без опадів. Те що треба. А ми прямуємо по львівській трасі до повороту на Поморяни. Сергій пересів з важчого "гірського" велосипеда на шосейний і відчуває всі переваги. Принагідно робить світлини, за що дуже дякую!
Але з першими десятками кілометрів моя невиспаність починає даватися в знаки. Прийшлось зробити кілька незапланованих зупинок. Було зрозуміло, що мій темп їзди тоді був не достатнім. Але їхав як міг, страва у Сергія показувала середню швидкість 25 км/г. Ввсе наче норм було, але на мене був напав "жор" і прийшлось заточити чикулядового батончика, який мене гарно тоді "заспокоїв", дякую Сергію. Також зробили зупинку біля джерела.
Трохи далі ми звернули з великої траси на Поморяни, там нам відкрилися гарні краєвиди. Їхати по гарній дорозі, з гарними краєвидами і чистим повітрям одне задоволення.
До речі про задоволення. Часто від рандонерів можна почути, що довгі веломарафони це страждання, і що одні одному переповідають історії про те, як вони страждають на бреветах. Дехто про це пише у своїх блогах. Страждають на велозаїздах, а потім реєструються на нові велозаїзди, щоб знову страждати : ) Так ось, я відкрию таємницю: насправді ми там отримуємо задоволення! А вони пишуть про страждання, щоб часом хтось інший теж не захотів поїхати на довгу дистанцію, щоб цього задоволення на них вистачило. А то як напреться багато рандонерів на ті веломарафони, там де були десятки стануть сотні, де були сотні стануть тисячі... і шо тоді робити? Насолоди на ввсіх може і не вистачити =) Тому і приходиться лякати новачків страшними історіями ; )
По дорозі до Поморян нас почали доганяти львівські рандонери, вони стартували паралельно з свого міста, їдуть своїм маршрутом, але в нас спільні КП, ну і маршрути теж на декотрих відтинках перетинаються. Так само їдуть франківчани і дубенські.
Я пропоную Сергію їхати швидшим і цікавішим для нього темпом з ними. Сам їду зручним для себе темпом, без "натягувань".
Десь перед самими Поморянами я розумію, що мому мозку потрібне "перезавантаження". Бачу на узбіччі лавочки і зупиняюсь.
Використовую техніку "швидкого сну". Це те, що рятувало мене в ситуаціях, коли здавалось шо все дуже важко. Суть в тому, що треба спіймати момент, коли здається шо зараз тебе вимкне, вчасно зупинитись і таки по своїй волі вимкнутись на 15-30 хвилин. Сон може не бути глибоким, але цього досить для так званого "перезавантаження", в процесі треба максимально розслабитись і викинути думки з голови.
Поки лежав/сидів на лавочці вже пробудившись бачив як повз мене проносяться немов шалені комети велосипедисти, з декотрими перекидаюсь кількома фразами, проводжаю поглядом, знайомі і не знайомі...
Через якийсь час я докрутив до тих таких бажаних Поморян, мій організм чомусь занепокоївся і прийшлось прийняти заспокійливе у вигляді чикуляди, печива і банана.
Після цього ввсього мене попустило, і я докотився до Бережан, по дорозі навіть проїхав повз групу, яка проїхала повз мене поки я зависав у магазині.) Зустрівся з ними вже на 1 КП, вони виявились дуже милими. 
На 1 КП виявилось, що в мене відкрутився один з болтів, які тримають металеву підковку на веловзутті, якою я кріплюсь до контактних педалей. Через це я не міг відстібнутись. Докрутив болт на максимум і він витримав решту маршруту.
А виглядає маршрут для тих, хто стартує з Тернополя ось так:
Взагалі їхати цим маршрутом одне задоволення. Краєвиди, затишність, і навіть якість доріг нормальна, а місцями навіть добра.
Так я з всією насолодою доїхав до 2 КП, що в Підгородньому біля Тернополя. 2 КП це затишний придорожній ресторанний комплекс "Чумацький шлях", мені там дуже сподобалось не лише тому що там якісна, смачна і поживна їжа, а й через те, що вони подбали про таких як я - веганів, і приготували замість стандартної страви з тваринними продуктами страву з тушеними соєвими биточками. А їх отой смачнезний узвар і хліб власного випікання мені теж добре зайшли. Вдячний за це. 
Після 2 КП залишалось попереду ще 125 км. я побачив декотрих львівських, тернопільських волонтерів і оргів, пригостився їх тістечком, підбадьорили мене і поїхав далі. Через місто, по хмельницькій трасі на Кам'янки і Скалат. А там і 3 КП в Гримайлові, а за ним дуже чудовий відтинок дороги з Гримайлова до Теребовлі. Там, десь перед в'їздом у місто зустрічаю свого друга Сашка на велосипеді, який цього року не їде бревет, від нього дізнаюсь, що десь переді мною він зустрів ще двох велосипедистів які спускаються в місто. 
А це тунель кохання до велосипеда. Дорога з Гримайлова на Трембовлю. Коли їхав було чути аромати акації, пізніше я відчув приємні квіткові аромати, придивився, а все узбіччя заквітчане, жовті квітки наповнювали своїми пахощами мої легені. Фото того не передає. 
На спуску до Трембовлі зупинився біля джерела. Вмився і напився. Це була остання запланована зупинка. Діло йшло до смеркання.
Хлопців котрі їхали переді мною я застав таки на фініші. Мій час 17:04.
З цього заїзду я зробив висновок, що перед веломарафонами чи просто марафонами/забігами на довгі дистанції треба вибирати пріоритети в користь доброго сну, правильно настроюватись ментально, навіть робити певні медитації і проказувати потрібні слова. Тобто завше залишати місце і час для особистих ритуалів, котрі настроюють мене на добрий настрій. А коли є добрий настрій, то все складається так як треба..!
