![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
hors_borМені вдалось проїхати найскладніший 400 кілометровий веломарафон в Україні, та разом з тим він мабуть і найцікавіший. Адже ніщо так не бадьорить в 3-й годині ночі після старту, як добрячі ями на відтинку з Долини на Торунь. Але кава-чай яку нам підготували волонтери після подолання Торунського перевалу, а також їхні усмішки і добре слово то краще. Сподіваюсь прийде час і дорога буде така добра, як після Ужка. Але ми їдемо далі, світанок ми таки зустріли на перевалі, і це було прекрасно...розсікаючи гірські дороги чути спів пташок що тільки но прокидаються після ночі. До речі, цього року ми ще за ночі (майже після старту) проїжджали місце базування цьогорічних пригодницьких перегонів Горгани Рейс (Gorgany Race 2019), сподіваюсь ми їх не сильно збудили :)
Цього року в тій темноті я не сильно гнав, тому їхав майже сам, але на перевалі після світанку зустрів команду трьох Олександрів з Хмельницького і ми разом їхали аж до 1КП. Ех, це всього лиш кілька слів у блозі, а насправді це такі емоції, радісні переживання, спільне долання крутих підйомів і блискавичних спусків. Дорога що веде до Воловця (де ми зупинялись щоб закупитися і це перші 102 км пройденого шляху) строката, ями присутні і я навчився триматись узбіччя і їхати по гравію, замість того щоб попадати у асфальтові різкі ями. Але це стосується лише швидкого спуску, на рівному чи підйомі ями легко проїжджаються.
Дуже сподобався підйом з Воловця тою ідеально рівною дорогою, а спуск тим паче. Але треба бути обачним на поворотах.
Піднялись на перевал за Воловцем, гарний погожий день насолоджуємось краєвидом і рушаємо далі...
Цього року в тій темноті я не сильно гнав, тому їхав майже сам, але на перевалі після світанку зустрів команду трьох Олександрів з Хмельницького і ми разом їхали аж до 1КП. Ех, це всього лиш кілька слів у блозі, а насправді це такі емоції, радісні переживання, спільне долання крутих підйомів і блискавичних спусків. Дорога що веде до Воловця (де ми зупинялись щоб закупитися і це перші 102 км пройденого шляху) строката, ями присутні і я навчився триматись узбіччя і їхати по гравію, замість того щоб попадати у асфальтові різкі ями. Але це стосується лише швидкого спуску, на рівному чи підйомі ями легко проїжджаються.
Дуже сподобався підйом з Воловця тою ідеально рівною дорогою, а спуск тим паче. Але треба бути обачним на поворотах.
Піднялись на перевал за Воловцем, гарний погожий день насолоджуємось краєвидом і рушаємо далі...
А далі ми перетинаємо трасу М-06 і беремо курс на Турї Ремети, проїжджаємо мальовничою місцевістю і низкою закарпатських сіл. В одному з них місцеві діти люблять вискакувати несподівано на дорогу і щось там репетувати...) Поки їдемо до КП згадуємо минулорічний заїзд, і як я був залишив десь тут гаманець в кущах, що аж прийшлось намотати додаткові 15 км. щоб повернутись і забрати)) І ось КП, майже на пів шляху там нас чекає смачнющий перекус (а під час таких заїздів вся їжа смакує по особливому), ми підкріпляємось, відпочиваємо. Тут зустрів напарника Віктора з Тернополя, бувалого рандонера, далі ми вирушаємо разом. По дорозі до нас приєднуються інші велосипедисти, когось ми обганяємо, хтось нас...все як завше. Періодично робимо технічні зупинки, щоб поїсти смачненького морозива, набрати води... На щастя на небі без опадів, присутні навіть хмарки, хоча й спекотненько теж. 
На те, щоб помилуватись краєвидами маємо час, бо робимо це також і на ходу.
На те, щоб помилуватись краєвидами маємо час, бо робимо це також і на ходу.
Перед перевалом Ужок, точніше в його підніжжі витікає дуже цікаве джерело збагачене залізом і газом, це найкращий газований напій що я пив. Тоді я набрав повну флягу і за раз її спорожнив, потім ще раз набрав повну і ми поїхали далі - долати найскладніший перевал всього заїзду. А на тему самої назви перевалу "Ужок" можна складати окремі легенди... це добре робиться особливо в ті моменти коли ти на нього піднімаєшся.
Та воно варта того, бо як тільки ми піднялись на цей перевал, то дорога стала просто ідеальною!
Дуже все якісно зроблено. Прийде час і всі дороги в Карпатах і Україні стануть такими рівними і зручними для їзди!
Ну і звісно без самознимок на згадку теж не обійшлось.)
Краса навколишніх краєвидів і рівність доріг просто спонукає робити світлини!)
Та воно варта того, бо як тільки ми піднялись на цей перевал, то дорога стала просто ідеальною!
Дуже все якісно зроблено. Прийде час і всі дороги в Карпатах і Україні стануть такими рівними і зручними для їзди!
Далі нас чекало багато спусків по ідеально рівній дорозі і зовсім невеличких підйомів, на декотрі з яких можна було вискочити з розгону. Це ми й робили. А також на спусках "лягали на кермо", знижуючи опір повітря до мінімуму. Таким чином можна їхати досить швидко майже не затрачаючи на це енергії.
Ну і звісно без самознимок на згадку теж не обійшлось.)
Краса навколишніх краєвидів і рівність доріг просто спонукає робити світлини!)
Їхалось добре, десь після Турки справа почала йти до вечора. Але ми вкладались в час, і їхали розміреним темпом. На якомусь зі спусків десь майже перед КП2 ми зустріли Галю, що пробила колесо і ще одного Віктора, який допомагав міняти камеру. Ми вирішили зупинитись і теж допомогти, далі нас вже їхало четверо... Разом їхати веселіше! Невдовзі ми прибули на КП. Там знову гарно поїли і посиділи на дуже зручних стільцях... розслабились трошки). На той час вже втома давалась в знаки і була спокуса на тих кріслах і залишитися, розуміючи такий підступ ми не довго там ніжились, зібрались і вирушили в дорогу. Нам залишалось подолати ще якісь 100 з гаком кілометрів. Далі тільки ідеальна дорога і майже суцільний спуск ледь чи не до самого Львова, але швидкість не така шалена, бережемо сили. До нас приєднується ще один їздець на МТБ і таким чином наша маленька велокоманда налічує п'ять осіб. За розмовами відстань минає, але не так швидко як хотілося би. Здавалося...шо там якісь 100 км, але після того як ти вже проїхав 300, то це зовсім інша справа.
Інколи, якщо оглянутись назад, то десь в далі видно як майорять ліхтарики інших рандонерів, які вже теж сформували групи, так само і попереду періодично видніються червоні маячки тих, хто випередили нас на якийсь може кілометр... Всі хочуть чимшвидше потрапити на такий жаданий фініш. Їдемо через гарні містечка Старий Самбір, Самбір, а там якісь гулянки йдуть повним ходом, інколи вітаємось з якимось дівчатками..) Одним словом весело, бо в нас тут своя велика велосипедна гулянка) Добре, що Віктор знає де повертати, а то я не дуже, добре що в групі.) Як пролетіли містечка, то їхали попри села, ніби ще ~50 км. лишилося, але починає пробивати на сон. Добре що я перед стартом в Долині поспав трохи, а от Віктор з яким ми їхали ще з 1КП був змушений зупинитися, на "перезавантаження"... Ми далі рушили без нього, зате догнали ще одного хлопця на МТБ з Кропивницького, який теж вже був не в захваті від втоми і нас знову стало п'ять. В такому складі ми й фінішували...
Інколи, якщо оглянутись назад, то десь в далі видно як майорять ліхтарики інших рандонерів, які вже теж сформували групи, так само і попереду періодично видніються червоні маячки тих, хто випередили нас на якийсь може кілометр... Всі хочуть чимшвидше потрапити на такий жаданий фініш. Їдемо через гарні містечка Старий Самбір, Самбір, а там якісь гулянки йдуть повним ходом, інколи вітаємось з якимось дівчатками..) Одним словом весело, бо в нас тут своя велика велосипедна гулянка) Добре, що Віктор знає де повертати, а то я не дуже, добре що в групі.) Як пролетіли містечка, то їхали попри села, ніби ще ~50 км. лишилося, але починає пробивати на сон. Добре що я перед стартом в Долині поспав трохи, а от Віктор з яким ми їхали ще з 1КП був змушений зупинитися, на "перезавантаження"... Ми далі рушили без нього, зате догнали ще одного хлопця на МТБ з Кропивницького, який теж вже був не в захваті від втоми і нас знову стало п'ять. В такому складі ми й фінішували...
Віктор доїхав вже пізніше, але не набагато від нас. Наш час 25:21 і це швидше, ніж я фінішував минулого року. Ми були дуже сонні, я сів на лавку, сперся на стіл і так в "студентському стилі" трохи спав. Так багато хто робив... А вже зранку я і ще Руслан з Чернівців зібрались з силами і покинули готель-місце фінішу і поїхали в парк Франка, там дрихнули трохи у гамаку. Після відпочинку я сів на електричку що довезла мене в Тернопіль.
P.S Радий був бачити знайомих з попередніх заїздів, як і новим знайомствам, зокрема веселій компанії з якою добирався до Долини...
Наш маршрут
no subject
Date: 2019-07-23 06:46 pm (UTC)А ми на минулому тижні з 4-річною внучкою сходили в похід між полониною Браїлка і Близницею. Планували 1-4 ночі, але через холод (вночі 5-7 град.) вийшла одна ніч. Поста ні в ЖЖ, ні тут я поки що не робила, лише у Фейсбуці. Дитина була задоволена, хоч і втомилась на 4,5-годинному спуску (вгору нас підвезли до Браїлки).
no subject
Date: 2019-07-25 12:04 pm (UTC)Це прекрасно такі мандрівки, бо рух це життя! Я теж не все встигаю писати в блог, що хотілося би, але і до того дійдуть руки свого часу ;)