Думка про мертвих...

[hors_bor]

Я колись давно дуже боявся трупів...себто мертвих людей. Боявся дивитися на них, перебувати з ними в одному приміщенні, їсти їжу біля них. І пофіг що мені доводилось стикатися з ними два чи три рази за все життя. Може саме тому що боявся. Але з часом я перестав боятися смерті, а разом з тим і всього що з нею пов'язано, тобто трупів також. Я не лише перестав боятися її, але й зацікавився різною тематикою на кшталт: "чи існує життя після смерті?", "що відбувається з нами коли вмираємо?", цікавився різними аномальними явищами...привидами, різними місцями з специфічною енергетикою і всім решта в тому плані. Але згодом просто забив болт...єдине що залишилось це відсутність страху смерті і зацікавлення цвинтарною архітектурою. Всі решта містичні штучки мене цікавлять значно менше...нема чого старатись все життя зазирнути туди, куди і без того потрапиш рано чи пізно. Поживем, помрем, побачимо. Не варто пудрити собі цим мозок.
І ще один дуже важливий принцип: Не бійтесь мертвих людей, бо колись і самі такими станете! Або...не бійся того що й так на тебе чекає!