Деревянні церкви Тернопілля.
Jan. 27th, 2013 04:11 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
hors_borДеревянні церкви є унікальними і безцінними памятками як нашої так і світової архітектури. В світі є не надто багато памяток старої деревянної будови, а що вже говорити про деревянні церкви. Зазвичай такі споруди є неначе "маяками" на яких йдуть туристи і краєзнавці. Вони чудово доповнюють місцевий колорит, їх фотографують, ними цікавляться і заряджаються від них натхненням, вони вражають своєю простотою і довершеністю, а ще ці деревянні велети памятають історію, за це їх і цінують. Їх охороняють, а бережуть так, щоб і реставрувати не приходилось. Все це так, але нажаль не в нашій країні... Людей в нас розівчили цінувати своє, відучили відчувати прекрасне, а жаль. Мало хто розуміє, що справжня краса в унікальності. Не те, щоб бути "не таким як усі" (це не так важливо), а МАТИ не таке як у всіх; точніше мати щось таке, чого більше (або майже) ні в кого нема! Саме тоді МИ будемо цікаві комусь, саме тоді нас будуть поважати, саме тоді до нас потягнуться люди. І це стосується багатьох речей.
На щастя в нас є ця унікальнісь, але її (цю унікальність) приховують і навіть потрохи нищать деякі фактори. Недостатня проінформованість людей в плані нашої української культури (до якої належить і архітектура). І друге це поганий догляд, (а інколи і його відсутність) за арх. памятками, в тому числі й деревянними церквами. А як результат буває трапляються вельми плачевні випадки... На мою думку саме ці два чинники є основними, що не дають проявитися нашій унікальності в культурі архітектури і загалом. Нам потрібно берегти і примножувати все унікальне і неповторне що ще в нас залишилось, і паралельно все це відкривати для Світу, нам є чим похвалитися!
А як монументальні камяні собори? - скаже хтось. - А вони без сумніву є теж прекрасними і цінними, у всій Європі, але ж деревянні церкви є лиш в словянських і скандинавських країнах, а за стилями і техніками побудови відрізняються у кожному регіоні, а є й такі унікальні, що тепер при наявності всіх наших буд. технологій, навіть при великому бажанні відтвортти є дуже складно а інколи й неможливо. Першим кроком, щоб стати цікавими для світу має бути збереження того що нам залишили предки, другий крок це промоція того що ми зумієм зберегти.
А тепер пропоную відволіктись і поглянути на сучасний стан речей. Світ пожирає паршива глобалізація разом з її сестрою тотальною урбанізацією. У містах будуються однакові бетонно-скляні коробки, по всьому світі, у різних містах їх штампують неначе на конвеєрі. У старших містах історичну забудову інколи змушують тіснитися з її молодшими і більшими "братами". Знищуються зелені насадження і парки, знову ж таки на тих місцях виростають незграбні багатоповерхівки - хмародери. Дихати стає все важче, та що там дихати, тепер вже і дивитися на все це безглуздя стає страшно. Раніше кожне місто мало те, чим воно відрізнялось від інших, свої особливі споруди, парки.., що разом створювали властиві лише їм пейзажі. А що тепер? Тепер всюди позахаращували одинаковими коробками. Ню-Йорк, Бангкок, Токіо, Пекін, Лос-Анджелес, Каракас.., Москва..... Київ..? Та скоро їх відрізнити неможливо буде! Чим міщанам тоді гордитись чи тішитись, бетонним хмарочосом з підземною парковкою збудованому на місці колись любимого скверу?! Де та унікальність?
І щастя тим містам і регіонам що зуміють зберегти свою красу, чистоту і унікальність; вони їм пригодяться і тоді, коли про хмародери ті і згадувати не схочеться...
Минулого року осінню і зимою мені трапились дві гарні нагоди оглянути такі церкви і сфотографувати їх, їх я не втрачав.
На щастя в нас є ця унікальнісь, але її (цю унікальність) приховують і навіть потрохи нищать деякі фактори. Недостатня проінформованість людей в плані нашої української культури (до якої належить і архітектура). І друге це поганий догляд, (а інколи і його відсутність) за арх. памятками, в тому числі й деревянними церквами. А як результат буває трапляються вельми плачевні випадки... На мою думку саме ці два чинники є основними, що не дають проявитися нашій унікальності в культурі архітектури і загалом. Нам потрібно берегти і примножувати все унікальне і неповторне що ще в нас залишилось, і паралельно все це відкривати для Світу, нам є чим похвалитися!
А як монументальні камяні собори? - скаже хтось. - А вони без сумніву є теж прекрасними і цінними, у всій Європі, але ж деревянні церкви є лиш в словянських і скандинавських країнах, а за стилями і техніками побудови відрізняються у кожному регіоні, а є й такі унікальні, що тепер при наявності всіх наших буд. технологій, навіть при великому бажанні відтвортти є дуже складно а інколи й неможливо. Першим кроком, щоб стати цікавими для світу має бути збереження того що нам залишили предки, другий крок це промоція того що ми зумієм зберегти.
А тепер пропоную відволіктись і поглянути на сучасний стан речей. Світ пожирає паршива глобалізація разом з її сестрою тотальною урбанізацією. У містах будуються однакові бетонно-скляні коробки, по всьому світі, у різних містах їх штампують неначе на конвеєрі. У старших містах історичну забудову інколи змушують тіснитися з її молодшими і більшими "братами". Знищуються зелені насадження і парки, знову ж таки на тих місцях виростають незграбні багатоповерхівки - хмародери. Дихати стає все важче, та що там дихати, тепер вже і дивитися на все це безглуздя стає страшно. Раніше кожне місто мало те, чим воно відрізнялось від інших, свої особливі споруди, парки.., що разом створювали властиві лише їм пейзажі. А що тепер? Тепер всюди позахаращували одинаковими коробками. Ню-Йорк, Бангкок, Токіо, Пекін, Лос-Анджелес, Каракас.., Москва..... Київ..? Та скоро їх відрізнити неможливо буде! Чим міщанам тоді гордитись чи тішитись, бетонним хмарочосом з підземною парковкою збудованому на місці колись любимого скверу?! Де та унікальність?
І щастя тим містам і регіонам що зуміють зберегти свою красу, чистоту і унікальність; вони їм пригодяться і тоді, коли про хмародери ті і згадувати не схочеться...
Минулого року осінню і зимою мені трапились дві гарні нагоди оглянути такі церкви і сфотографувати їх, їх я не втрачав.
Церква в селі Мусорівці, побудована 1725 року. Дуже гарно збереглась ця церква, і потрібно робити, все щоб вона зберігалась добре і надалі.
Церква Івана Богослова, що в селі Іване-Пусте, збереглась можливо навіть краще від попередньої, збудована з масивних деревянних брусів. При будівництві не використовувалось жодного цвяха, 1763 рік. Бляхою її оббили вже дещо пізніше...
Тут варто згадати деревянні церкви Львівщини, Франківщини, а особливо Закарпаття, там є відносно багато таких церков і навіть можливо красивіших та старіших, але що їх обєднує з нашими, так це велика цінність, унікальність, естетичність, а також потреба у їх дальшому-подальшому збереженні.
В Іване-Пусте є також новіша камяна церква змурована в 1997 році, за проектом створеним ще перед ІІ Світовою війною. Ця церква є дуже красивою і гармонійно побудованою, що в наші часи не часто зустрінеш, а видно її з дуже великої відстані, ще за багато кілометрів до вїзду в село. Такою церквою не кожне місто може похвалитися, не те що село... От про цю церкву я докладно розповім тут, але в майбутньому, не тепер...
В Іване-Пусте є також новіша камяна церква змурована в 1997 році, за проектом створеним ще перед ІІ Світовою війною. Ця церква є дуже красивою і гармонійно побудованою, що в наші часи не часто зустрінеш, а видно її з дуже великої відстані, ще за багато кілометрів до вїзду в село. Такою церквою не кожне місто може похвалитися, не те що село... От про цю церкву я докладно розповім тут, але в майбутньому, не тепер...
P.S Хотів лише запостити фотографії і написати пару слів до них,
але тут прийшла муза і понеслось...
але тут прийшла муза і понеслось...
