hors_bor | Шипіт 2011

Перший раз на Шипіт я поїхав минулого року, зразу після ФортМісії це було зовсім спонтанно, але в мене таке часто буває, податися кудись без всяких перед тим на то планів є навіть цікавіше.
Отже будучи в Тернополі я списався з Олею, і ми вирішили відправитись туди удвох, там нас вже мали чекати знайомі що виїхали туди раніше. Добиратись вирішили стопом через Львів (там ще мали взяти деякі речі). Так і зробили. Виїхали десь так в другій половині дня, на те щоб зробити свої справи у Львові теж пішло трохи часу, з міста ми виїхали вже під вечір і почали стопати машини, темніло... На заправці нас підібрав легковик і підкинув у Стрий. Дорогою ми мали можливість милуватися нічними туманами і спілкуватись з водієм про всяку містику.)
Коли ми висадились у Стрию, то вже була ніч і нас чекав нічний автостоп; все буває в перший раз, виявляється і в ночі можна вдало зупиняти машини, але я в це не вірив. В цій обстановці після деякого часу проведеного на нічній дорозі я би вже пішов кудись спати, щоб потім встати і продовжити шлях зранку, але ні, Оля була дуже вперта і наполягала на тому щоб продовжувати стопити. Щож, прийшлось погодитись і недарма, нам зупинилася фура якіа їхала не труди куди нам тре, але ми вже знали що можна щось зупинити, навіть в такий час. Не пройшло і 20 хвилин, як я вирішив зафоткати наш процес автостопу на память, і якраз їхали дві фури (на фото) і одна з них нам зупинилась. Все, шаблон і стереотип був зломаний, нічний автостоп існує!

Ці фури нас підвезли до Нижніх Воріт. Було дуже файно їхати нічною трасою, споглядати нічні зоряні карпати. Коли ми вийшли то направились в сторону Воловця, були дуже вражені красою чистого зоряного неба. Попереду ще були десятки кілометрів пішої ходи, але це аж ніяк не засмучувало. І ми ще трохи пройшли, як нас знову підібрала фура і завезла до Воловця. Звідси ми мали добратися вже до самого Шипоту.
От тут то все й почалося, був екватор ночі, а ми все йшли і йшли, нічого не їздило. Ми йшли і йшли, йшли...і знову ж таки йшли! Хто колись довго йшов то мене зрозуміє. Я вносив пропозицію зупинитись і зайти десь подрихнути; в недобудований будинок під дах наприклад зайти, і там розкинути спальники... Але на Олю такі вмовляння не діяли і ми далі йшли...ну ше трошки-трошки. Смеркалося і видно було, шо збирається на дощ, ми вже на цей час були вийшли на перевали і пройшли їх. Вертатись до села було би дурістю і ми далі йшли, я картав Олю за то шо ми не лишились в селі (і лиш тепер усвідомлюю що це було кагби ниття). Йшов дощ, і ми йшли. А знаєте коли ми повністю змокли, то нам той дощ вже був до сраки.
Так ми прийшли до того села шо біля водоспаду, сіли на якусь лавочку під ґаночком і.....відключились. На дворі вже був дійсно ранок десь може біля 9 години. Так ми не включались пару годин і проспали десь може до 11-ї чи навіть 12-ї, коли прокинулись то біля нас під тим же ґаночком вже була затусила якась компанія із декількох чоловік, що теж добиралось на Шипіт, дощ майже вщухав а одяг трохи підсох. Ми їх запитали котра година і розказали як сюди добиралися. Вони нас закатірували : ) Потім ми зібрались з силами і вирішили зробити останній ривок і добратись таки на шипітську поляну де нас чекали. Вийшли разом з тою компанійкою, добрались...