Про Голодомор і геноцид.
Nov. 26th, 2011 12:03 pmСьогодні чергова річниця великої трагедії українського народу, голод, що був організований з метою геноциду. Ця операція зі знищення нашої нації на теренах СРСР пройшла досить вдало, особливо на Сході і Півдні.Результати цього ми пожинаємо і тепер (це я про людей(?) що стають на коліна). Який я щасливий, що Західна Україна не була тоді в цій людиноненависницькій імперії.
Сьогодні знову всі будуть збиратися на площах, слухати жалісливі промови, пускати сльозиі соплі. Також показовим є те, що день памяті жертв Голодомору відзначають здебільшого в Західній Україні, де його не було, що є дуже символічним.
Але дуже зле, що памятаючи про тодішній геноцид ми не помічаємо теперішнього, який розвернувся проти нас у всіх сферах. Теперішній владі як і тодішній потрібні терплячі раби, які будуть їх обслуговувати. І все!
Люди які жили в часі 32-33 рр. не змогли себе захистити і організуватися разом для опору. Цьому напевно є багато причин; таких як: байдужість, думка що "мене все обмине", або "від мене нічого не залежить"... А результат страшний. І ті люди, що помирали там від голодної смерті, десь лежачи і не маючи змоги підвестися, мали би за щастя воювати за життя свого народу з гвинтівкою чи ножем у руках, і померти від ворожої кулі в бою, або й не померти, та ця думка прийшла до них вже надто пізно...
А тепер ми маємо щось подібне, тільки той геноцид розрахований не на 2 роки, а на декілька десятків років; результат може бути той самий, висновки робити вам. І щоб колись не шкодувати про своє життя, можливо варто взяти і заявити цій системі влади про свою силу вже, показати приклад! І таких сміливців зявиться тисячі.
Сьогодні знову всі будуть збиратися на площах, слухати жалісливі промови, пускати сльози
Але дуже зле, що памятаючи про тодішній геноцид ми не помічаємо теперішнього, який розвернувся проти нас у всіх сферах. Теперішній владі як і тодішній потрібні терплячі раби, які будуть їх обслуговувати. І все!
Люди які жили в часі 32-33 рр. не змогли себе захистити і організуватися разом для опору. Цьому напевно є багато причин; таких як: байдужість, думка що "мене все обмине", або "від мене нічого не залежить"... А результат страшний. І ті люди, що помирали там від голодної смерті, десь лежачи і не маючи змоги підвестися, мали би за щастя воювати за життя свого народу з гвинтівкою чи ножем у руках, і померти від ворожої кулі в бою, або й не померти, та ця думка прийшла до них вже надто пізно...
А тепер ми маємо щось подібне, тільки той геноцид розрахований не на 2 роки, а на декілька десятків років; результат може бути той самий, висновки робити вам. І щоб колись не шкодувати про своє життя, можливо варто взяти і заявити цій системі влади про свою силу вже, показати приклад! І таких сміливців зявиться тисячі.
no subject
Date: 2011-11-26 04:00 pm (UTC)