Кутя з живої пророщеної пшениці
Jan. 7th, 2017 09:11 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
hors_borПриготував таку страву, яку впевнений, що мало хто їв, чи взагалі знає про її існування. Я це виправляю. До вашої уваги кутя з живої пророщеної пшениці.
Це одна з кращих страв які можуть бути. Сама кутя дуже древня символічна страва. Первісне її приготування було на основі пророщених зерен. Тож я вирішив спробувати як це, і все вдалось! Результат перевершив всі очікування. Я думав, що смак буде надто специфічний, насправді він виявився дуже приємним. Така кутя поєднує в собі два не завжди поєднуваних чинники: користь і смакота!
Це одна з кращих страв які можуть бути. Сама кутя дуже древня символічна страва. Первісне її приготування було на основі пророщених зерен. Тож я вирішив спробувати як це, і все вдалось! Результат перевершив всі очікування. Я думав, що смак буде надто специфічний, насправді він виявився дуже приємним. Така кутя поєднує в собі два не завжди поєднуваних чинники: користь і смакота!
На фото: з ліва звичайна, з права пророщена.
Основа куті після "пробудження":
Спосіб приготування:
Основний складник треба завчасно проростити. Для цього беру пшеницю, промиваю її і викладаю на дно тарілки, заливши джерельною водою. Залишаю її на ~2 доби. Накриваю від сонця. При потребі під час проростання підливаю в тарілку воду, так щоб була на дні. Коли зерна пускають паростки - пшениця готова до вживання. Вважається, що найліпше коли паростки мають довжину 1,5-2 мм, але можна й довші.Зерна кидаю в макітру, додаю завчасно відмоченого маку, горіхів, родзинок, і меду. Пропорції можуть бути різними. При потребі доливаю узвару щоб розрідити. Далі все це гарно перемішую. Після того страва готова.
Враження:
Коли витягую з тумби пророслі зерна, то вони мають специфічний запах. Для мене цей запах асоціюється з весняним лісом, якщо принюхатись до землі. І мені він приємний. Смак самої куті як на диво виявився приємніший від звичайної. Порівняно з живою кутею варена видається якоюсь "слизястою". Але таку кутю треба краще жувати і миттю наповнити шлунок (як це буває) не вийде. От їсиш таку живу кутю і роздумуєш про поля з лісами і про те, як та пшениця росла. Як бджоли літають збираючи мед. Ніби їсиш літо. Така своєрідна медитація. Зі звичайною кутею не так. При цьому знаючи велику користь живої їжі і пророщених зерен зимою зокрема є додатковий привід для радості.
Також вживаючи цю кутю відчувається єдність з предками(бо вони теж таку їли). Приналежність до справжньої споконвічної традиції і культури. Приходить розуміння, що деякі традиції, які здавалось би були завжди, такі як вживання алкоголю на свята - так зване "культурне пиття" насправді навіть не заслуговує називатись традицією, бо з'явилось в наших краях кілька сот років тому. З погляду деяких людей для яких 60 років життя то багато, цей відрізок часу здається величезним. Але коріння наших традицій тягнуться ще з Трипільської культури яка теж мала попередників, і буде добре, якщо хтось задумується про такі речі. Спробуйте і ви таку, воно того варто. Згадались слова: все нове то добре забуте старе : )
Основний складник треба завчасно проростити. Для цього беру пшеницю, промиваю її і викладаю на дно тарілки, заливши джерельною водою. Залишаю її на ~2 доби. Накриваю від сонця. При потребі під час проростання підливаю в тарілку воду, так щоб була на дні. Коли зерна пускають паростки - пшениця готова до вживання. Вважається, що найліпше коли паростки мають довжину 1,5-2 мм, але можна й довші.Зерна кидаю в макітру, додаю завчасно відмоченого маку, горіхів, родзинок, і меду. Пропорції можуть бути різними. При потребі доливаю узвару щоб розрідити. Далі все це гарно перемішую. Після того страва готова.
Враження:
Коли витягую з тумби пророслі зерна, то вони мають специфічний запах. Для мене цей запах асоціюється з весняним лісом, якщо принюхатись до землі. І мені він приємний. Смак самої куті як на диво виявився приємніший від звичайної. Порівняно з живою кутею варена видається якоюсь "слизястою". Але таку кутю треба краще жувати і миттю наповнити шлунок (як це буває) не вийде. От їсиш таку живу кутю і роздумуєш про поля з лісами і про те, як та пшениця росла. Як бджоли літають збираючи мед. Ніби їсиш літо. Така своєрідна медитація. Зі звичайною кутею не так. При цьому знаючи велику користь живої їжі і пророщених зерен зимою зокрема є додатковий привід для радості.
Також вживаючи цю кутю відчувається єдність з предками(бо вони теж таку їли). Приналежність до справжньої споконвічної традиції і культури. Приходить розуміння, що деякі традиції, які здавалось би були завжди, такі як вживання алкоголю на свята - так зване "культурне пиття" насправді навіть не заслуговує називатись традицією, бо з'явилось в наших краях кілька сот років тому. З погляду деяких людей для яких 60 років життя то багато, цей відрізок часу здається величезним. Але коріння наших традицій тягнуться ще з Трипільської культури яка теж мала попередників, і буде добре, якщо хтось задумується про такі речі. Спробуйте і ви таку, воно того варто. Згадались слова: все нове то добре забуте старе : )
пророщене зерно
Date: 2017-01-08 06:22 pm (UTC)А історія хрещення Русі, точніше - відмова від ісламу, - стовідсоткова вигадка, ага-ага! :)
полиця
Date: 2017-01-08 06:30 pm (UTC)Без образ, якшошо :) Якщо мій коментар усе-таки звучить занадто грубо, я готовий переформулювати його іншими словами: віддаю належне твоєму смаку :)
Re: пророщене зерно
Date: 2017-01-08 06:56 pm (UTC)Re: полиця
Date: 2017-01-08 06:57 pm (UTC)