Отже почався минулий НР в карпатській колибі, десь біля гори Кукул. Хоча свій власний Новий рік з певних причин я волів би почати відраховувати десь так з жовтня 2014-го. Отже почався той НР був пречудово, то ще й був наш перший зимовий похід в гори! Казково було йти по гірському хребті, де до тебе довгий час ніхто не ходив, де перші людські сліди після випадання снігу залишали ми...

Далі був зимовий похід на День народження Вії. До хатинки під горою Яйко Перегінське. Тоді пам'ятаю нас темрява застала коли йшли гірським лісом. Тільки ми двоє, сніг, ліс, гори і місяць що так старався виглядати з-за хмар, щоб підсвічувати нам дорогу. Мозок в такому випадку мав би починати "бити на сполох" і панікувати, але нічого такого крім твердої впевненості у тому що все буде пречудово не було. Ми прийшли до хатинки де вже були подорожні, розігріта пічка і чай. Ми були цьому раді, а вони здивовані такому пізньому візиту.
Наступним в пам'яті є закарбований ще один по суті зимовий похід, хоча відбувався на початку березня. Ми ходили до Писаного каменя в часі сонячного затемнення. Тоді стояли такі тумани, що здавалось ніби ти в молоці. Гарні тоді були сніги по коліна а ночували ми в наметі.
Далі моє ДН, відзначили ми його в моєму селі під Тернополем в колі найближчих людей. Це було справжнє моє свято. До цього в мене так було(за винятком дитинства), що свій ДН я ігнорував і майже не відзначав.
Десь в кінці березня їздив з другом в Борщівський район, там ми зробили одноденний піший марш-кидок Кількома селами з метою ознайомлення з перлинами сакральної неоготичної архітектури. (Жаль що мої фото з цього походу втрачені)
На початку травня з велодрузями зробили мандрівку на двоколісних конях до Кременця і його краєм, Кременецькими горами.
Пізніше була наша з Вією поїздка до древнього святилища (скельний монастир) в Розгірчі. Гарна місцина. Крім всього там ми разом готували подарунок на ДН тепер вже нашого спільного друга Антона.
Ще в травні їздили з Вією на акцію з впорядкування-порятунку Поморянського замку. Там були зібралися цінителі давньої архітектури і просто небайдужі люди. Щоб добратись тоді пройшли багато кілометрів пішки.
В червні з Вією вперше відвідав оперний театр, слухали і дивились "Набукко". Також в тому ж місяці їздили на Джуринські водоспади, там же відзначали ДН Антона.
В липні в нас відбулась експедиція з пошуку рослин Чивчинськими і Гринявськими горами, вздовж кордону з Румунією. Там ми багато чого побачили, чого лиш вартий ведмідь який перебігав дорогу! Далі ми перейшли до біостаціонару і там жили цілий місяць. Роблячи вилазки зі збору гербарію. Але також ми збирали чорниці, і чаї. Там же із зібраних ягід варили варення, всім варенням варення. І взагалі цього місяця в горах робили багато що вперше.
В серпні їздили разом в Заліщики, там насолоджувались краєвидами, купались в Дністрі і смакували тамтешніми помідорами і фруктами. Дочитували книжку почату ще під час експедиції і сиділи біля вогню на березі ріки літніми зоряними ночами. А в самому кінці місяця Відвідали древній Камянець-Подільський з його численними перлинами оборонної архітектури. Ми там провели три дні і три ночі і ночували щоразу в різних місцях. Спершу біля самого замку, потім на березі річки Смотрич біля якогось маленького замочку з вежею і невеличким двориком, по тому знову на березі річки, але на іншому боці її "петлі" і теж неподалік від старих оборонних споруд. Взагалі хоч я до цього багато разів бував в К-П, та саме цього разу вперше побачив кілька цікавих об'єктів. Також заїжджали в сусідній Хотин, де теж могли милуватись замком і Дністром який тоді був добряче звузився від посухи.
Також слід згадати велопоїздку до Язлівця з чортківськими роверистами.
Пізніше їздили з Вією знову в гори. Там ми таки вилізли на гору Менчул, ту на яку не змогли потрапити ще літом. Там тяжко пересуватись через численні завали і буреломи. А гриби які під час того походу ми збирали радували мене своїм смаком цими зимовими днями. Брусниця ще жде свого часу.
На початку листопада була ще одна ключова подія. Їздили в Київ на авторський курс Тараса Прохаська. В кінці листопада влаштувався на постійну роботу де й працюю дотепер...
Ось такий він для мене 2015-й рік. Це рік в якому я поміняв деякі свої звички і якщо так можна сказати традиції. В цьому році я взагалі не їздив ні на які фестивалі чи навколофестивальні події. Не брав участі в змаганнях з пішого мандрівництва "Стежками героїв". В жодних велосипедних змаганнях, навіть не пригадаю чи на Велодні був? Зате багато часу провів з Вією, якій багато в чому завдячую і дякую їй лиш за те що вона є. І цьому році для нас справді було багато чого вперше. І я радий, що цей рік був мабуть найкращим за мої 23 роки. Хай наступний буде як мінімум таким же, та я все зроблю щоб він був ще кращим, чого бажаю всім тим хто читає ці рядки! Хай цей рік буде вдалий для Вас на події що мають в собі щастя.
2015 був чудовим роком тому, що я розділив його з чудовою людиною. Вія, я тебе люблю! А ще дякую тим хто був зі мною цього року, я вас пам'ятаю. І тримаймося...так-так Антон, це я до тебе ;) Далі буде... Живемооо!!!
no subject
Date: 2016-01-11 04:38 pm (UTC)no subject
Date: 2016-01-11 08:01 pm (UTC)А ще я десь читав, що свята, а особливо своє ДН треба відзначати, бо це як особистий новий рік і якщо пускати в своє життя свято то воно буде супроводжувати тебе і надалі
no subject
Date: 2016-01-12 10:45 am (UTC)