Контроль проти приватності

Їхав ото вчора на велосипеді і думав. 
В світі є два типи локально-глобальних гравців які направляють людство і конкурують між собою.
Перший тип хоче встановити тотальний контроль. На їх погляд людина надто нікчемна і ница, щоб давати їй багато свободи. Тому заради того, щоб мізерні людці не наробили зла їх мають контролювати прямо чи з посередниками "надлюди". "Надлюди" це умовно ті, хто здатні до аналітичного, стратегічного мислення, саморозвитку, керування собою а отже й іншими.

Другий тип прагне до збереження і збільшення приватності у всіх сферах. Вони вважають людину такою істотою, котра перманентно схильна до добра і самовдосконалення. Тотальний контроль пригнічує таких людей. За сприятливих умов людина схильна до самопізнання і творчості, а творчість не терпить контролю. Тому заради розвитку суспільства любе втручання в життя людини з метою контролю є неприпустимим чи загрозливим і мусить бути припиненим. 

Але суть в тому що обидва погляди в певній мірі правильні. Бо є люди малосвідомі, за якими треба наглядати. Як є й ті, котрим треба дати повну свободу заради їх розвитку і вдосконалення суспільства. Проблема лиш в тому, як визначити де одні а де інші...