Батьком страху є сумнів.

 Їхав якось закапелками промислового району. На шляху моєму були нерівні дороги і круті повороти, але з рівноваги вивело мене інше і це власний страх. Це єдине, що може вивести людину з рівноваги. Йдучи життям я переконався в ще одній очевидній речі: "чого ти боїшся це обов'язково з тобою станеться"! Це ж справді очевидна штука, яка дає нам про себе знати десь так ще з дитинства. 

Так ось, про рівновагу. Спробував я проїхати через канаву по містку з двох стовпців, мав намір це зробити і робив, але в останній момент чи то засумнівався чи злякався. Мабуть таки спершу засумнівався а сумнів приніс з собою страх. І коли я виїхав переднім колесом на стовбець, то злякався, подивився вниз і впав. Подивився вниз і впав. Звалився з залізного коня і повис на гілках. Та ще й таким чином шо пару хвилин борсався і не міг звільнитися. Смішно ж це мабуть збоку виглядало...

Веду до того, що це падіння нагадало мені про цю просту істину. І щойно я збагнув те, що батьком страху є сумнів. І якби я не злякався то просто би проїхав по тій кладочці тай все. І так само з всім решта, що ми переживаємо протягом своїх коротких і не дуже життів.

Для чого боятися, якщо страх є причиною і магнітом неприємностей? Нема сенсу скажуть всі! Це в теорії, але на практиці всі знають як є...

26.11.2015