Вампір у мене вдома.
Oct. 22nd, 2011 05:41 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
hors_borЯ звичайно підозрював це, але сьогодні викрив її остаточно! Вона переїхала декілька днів тому до мене з села, а я виявив шрам від укусу у неї на шиї. Спочатку я не звернув на це ніякої уваги, але сьогодні з ранку, коли я пробудився гарно поспавши, то вона була дуже голодна, я відкрив холодильник і перше що мені потрапило на очі це домашній сир. Я витягнув і дав їй трохи поїсти, але котяра падлюка зовсім не хотіла їсти сиру, що мене сильно здивувало, я пообіцяв собі нічого їй не давати їстивного, поки падлючка не зїсть сиру.
Через деякий час я дізнався, що той сир є з часником. Наскільки я знаю вампіри не переносять запаху, та й взагалі часнику, а ще той слід на шиї. Тепер я не сумнівався: зі мною живе вампір. Але на вампірів просто так не перетворюються! І тут я почав прокручувати в думках всі можливі варіанти як моя кицька могла стати вампіром...
В дитинстві мені подарували її батьки, вона жила постійно в місті, і була типовим міським домашнім котом. Але минуло кілька років і хтось запропонував вивезти її у літку "на відпочинок" до села. Так і зробили: в клітку, на потяг, і в село. Вона там прижилась, і добре почувалась з іншими котами. І так було завжди. Рік за роком коли починалося тепло на весні ми її відвозили до села, а коли починалися холоди осінню - забирали назад у місто.
Так було і цього року. Та починаючи від недавніх часів всі почали помічати якусь кровожерливість і жорстокість за кицькою. Вона вбивала різних мишей, кротів, іноді навіть пташок, звичайно ж відразу їх не їла, а приносила додому і клала кудись, ну а коли приходило натхнення, то бралася до впольоівної жертви і зїдала її. Ну звичайно ж. Коти це дрібні хижаки! Але зазвичай домашні коти не полюють на різну звірину, будучи звичайними милими і пухнастими домашніми звірками. Та не в нашому випадку. Ми все частіше могли побачити нашу кицю з впольованими гризунами в зубах.
А що ж з нею сталося? Як вона стала вампіром?...
З кожною впольованою жертвою вона отримувала все більше сили. З часом вона відчула себе справжньою вбивцею і хижаком, що жадає крові нових і нових жертв. Сила зростала з великою швидкістю а разом з нею бажання знищити як найбільшу кількість щурів - найбільш ворожого виду для котів. Лише найсміливіші коти, інколи навіть зухвалі наважуються оголосити війну щурам - відносно сильним гризунам, які мають змогу не лише рятуватися втечею, а й вступати у бій у випадку коли втеча не можлива, інколи навіть виходять з нього переможцем.
Сталося все одного "прекрасного" осіннього вечора. Кицька вирішила розпочати справу. Коли зтемніло через відкрите наддверне віконце пролізла у комору де бувають щурі. Звідти перескочила на деревянну настінну полицю на якій зручно і спати, і оглядати все комірне приміщення. Спати вона не збиралася, і тут дуже пригодилася здатність нічного бачення подарованого їй, як і всім котам Богом. Вона вичікувала жертву.
З настанням суцільної темряви все почалось. З дирок прогризених у старих стінах, та різних підземних нір - комунікацій почали виповзати величезні щурі. Спочатку один, а за ним другий, пізніше ще один, але вже з-за старої напів розваленої скрині, напевне за нею в стіні є теж дира. Протягом декількох хвилин виповзло ще пару особин, вони то повільно, то трохи швидше повзали перевалюючи свої довгі лисі хвости з боку на бік. Зіниці максимально розширились, вуха нашорошились, шерсть майже стала дибки - кішка вже була готовою до стрибка, але не зробила цього, вона знала що щурі соціальні істоти і можуть разом напасти на неї, тому заспокоїлась і сиділа вичікуючи зручного моменту. А вони в той час повзали і бігали по землі, по старому одязі скинутому на купу, по мішках чимісь наповнених, шукали чим би то поживитися, шаруділи і шкрябали зубами щось перегризаючи. Це тривало близько години.
З часом їх ставало все менше, вони ж заглянули сюди не для того щоб там залишатись, а в пошуку поживи, якої багато не було. Пацюки потрапляли до кімнати, оббігали її по периметру, щось де не де винюхували, шукали, інколи прислухаючись, спілкувались між собою, але нічого нового не знаходили і повертались або назад звідки виповзли, або в якусь іншу диру чи закуток. За ними приходили нові, робили то саме, але витрачали на кімнату набагато менше часу, знаючи по запаху що тут вже були їхні попередники які скоріш за все нічого "свіжого" не знайшли, а якщо й знайшли то щось дрібне згризли на місці чи забрали з собою.
І от нарешті в кімнаті залишився один пацюк, який сидів у протилежному куті, не досяжному для стрибка і щось там гриз. Тому хижачка і длі сиділа чекаючи зручнішого моменту для нападу...
І тут з одної із нір вибігає ще один пацюк, він нікуди не зазирає, нічого не шукає а просто біжить до дири у протилежній стіні що за скринею. Біжить - добігає до середини кімнати, забігає за мішки, вибігає з-за мішків, вже в другій частині кімнати і так близько до дири, але і в зоні досягнення. Стрибок..! І кицька на землі з тим щуром у зубах, а він навіть не встиг пискнути, і скоріш за все не зрозумів що з ним сталось. Точний стрибок, гострі хижачі зуби і розтрощений ними череп гризуна як результат. Хижак шаленіє від такої втіхи. Пацюк що до того безтурботно щось гриз у кутку почувши звук не встиг нічого іншого зробити крім повернутися, а побачивши кота засичати з переляку. Він знав що теж тепер в зоні досяжності, повертатися спиною і тікати сенсу вже не було, з кутка далекувато до нірки. Пацюк заціпенів і напружився залишаючись на місці перелякано витріщився на кота... В ту ж мить залишивши лежати мертвою попередню жертву кицька підняла голову...два кроки для розбігу! Стрибок..!
Хижачка летючи в стрибку подумки уявляє перемогу, де під час секунди загризла двох пацюків, але секунда ще триває... В кутку на неї чекає переляканий від несподіванки щур, до якого вона наближається з кожною миттю і мілісекундою, з кожним сантиметром летючи вниз і випроставши передні лапи з витягнутими сильними кігтями. Розрахунок - прокусити хребет поближче до шиї, не залишаючи жодних шансів пацюку на самозахист і життя. Пацюк: розрахунок - поки кіт летить у стрибку зробити декілька кроків вперед, заскочити під нього, зробити укус знизу і утікти.
Але розрахунку жодної з тварин не судилось збутися... Все вирішила остання мить коли кицька майже опустилась в польоті вниз і вже розімкнула зуби розвівши лапи в боки для приземлення, а пацюк розуміючи що не встигне нічого з всіх сил піднявся на задні лапи і стрибнув на зустріч! І це вже було несподіваною прикрістю для кицьки. Щур впявся зубами їй просто у горло. З того всього стрибок перетворився на падіння і кицька впала на бік, миттєво перекотившись на хребет. І тут перша секунда з часу закінчилась і почалася друга...
Пацюк "намертво" зціпивши зуби все ж хотів утікти, але рефлекси не давали йому розімкнути їх. Тому він ще сильніше їх зімкнув і відкусив частину шкіри з шерстю. В той же час кицька була в шоковому стані, лежачи на хребті і борсючись старалась зняти з себе кровожерливого пацюка. Гострі кігті на задніх лапах допомогли їй в цьому і дриґаючи ними кішка зачіпала тіло пацюка пробиваючи шкіру розпорювала черево. Під відштовхуючою силою задніх котячих лап, пацюк нарешті відчепився від шиї кішки.., але забрав із собою частину шкіри, в яку був впявся зубами.
Кицька відчуваючи жахливий біль, і те, що вже позбавилась пацюка перевернулась на лапи і з шаленим вереском побігла куди очі бачать подалі від інцеденту. Щур в свою чергу зібравши останні сили дуже швидко шугнув в найближчу нірку, не зважаючи на те, що мав розпорений живіт. Це тривало ще дві секунди.
На підлозі залишились сліди крові, плями різних калібрів одні більші але не інтенсивні...де не де. А інші зовсім маленькі, по яких можна було простежити траєкторію руху щура до нори.
Цей щур був не простий, а представник рідкісного і найдавнішого виду пацюків - вампірів Rattus Lamia.
Ці пацюки люблять нападати на своїх жертв гуртом, але їх мало оскільки для розмноження потрібна кров. Вони вражені древнім вірусом вампіризму, який був розроблений невідомо ким невідомо для чого, він робить життя істоти залежним від крові, але надає і деякі переваги такі як дуже довге життя протягом сотень років, велику силу і витривалість. Істота що вражена цим вірусом більше ста років зазнає непоправної еволюційної мутації, що пристосовує її до полювання на кров. Коли ті хто вражені цим вірусом когось кусають, то вони передають його жертві, і якщо ті виживають то стають теж вампірами. От і виходить, що в мене кицька - вампір, хоча вірус ще не проявився, і я не знаю який у нього інкубаційний період. Але я боюсь навіть припустити що може статися...
Кицька вижила, і можливо втратила одне із девяти своїх життів, зараз живе звичним життям разом зі мною у місті, рана заживає. Але коли прийде новий рік і нове літо, то ми знову завеземо кицьку до села, і тоді вже побачимо яке буде продовження.Сподіваюсь, що пацюк не зломав котячих бажань знищувати їх, і коли кицька повернеться в село, то продовжить свою справу..,або заспокоїться на досягнутому.
Твір заснований на реальних подіях...
...моїй любій котярі присвячується
Через деякий час я дізнався, що той сир є з часником. Наскільки я знаю вампіри не переносять запаху, та й взагалі часнику, а ще той слід на шиї. Тепер я не сумнівався: зі мною живе вампір. Але на вампірів просто так не перетворюються! І тут я почав прокручувати в думках всі можливі варіанти як моя кицька могла стати вампіром...
В дитинстві мені подарували її батьки, вона жила постійно в місті, і була типовим міським домашнім котом. Але минуло кілька років і хтось запропонував вивезти її у літку "на відпочинок" до села. Так і зробили: в клітку, на потяг, і в село. Вона там прижилась, і добре почувалась з іншими котами. І так було завжди. Рік за роком коли починалося тепло на весні ми її відвозили до села, а коли починалися холоди осінню - забирали назад у місто.
Так було і цього року. Та починаючи від недавніх часів всі почали помічати якусь кровожерливість і жорстокість за кицькою. Вона вбивала різних мишей, кротів, іноді навіть пташок, звичайно ж відразу їх не їла, а приносила додому і клала кудись, ну а коли приходило натхнення, то бралася до впольоівної жертви і зїдала її. Ну звичайно ж. Коти це дрібні хижаки! Але зазвичай домашні коти не полюють на різну звірину, будучи звичайними милими і пухнастими домашніми звірками. Та не в нашому випадку. Ми все частіше могли побачити нашу кицю з впольованими гризунами в зубах.
А що ж з нею сталося? Як вона стала вампіром?...
З кожною впольованою жертвою вона отримувала все більше сили. З часом вона відчула себе справжньою вбивцею і хижаком, що жадає крові нових і нових жертв. Сила зростала з великою швидкістю а разом з нею бажання знищити як найбільшу кількість щурів - найбільш ворожого виду для котів. Лише найсміливіші коти, інколи навіть зухвалі наважуються оголосити війну щурам - відносно сильним гризунам, які мають змогу не лише рятуватися втечею, а й вступати у бій у випадку коли втеча не можлива, інколи навіть виходять з нього переможцем.
Сталося все одного "прекрасного" осіннього вечора. Кицька вирішила розпочати справу. Коли зтемніло через відкрите наддверне віконце пролізла у комору де бувають щурі. Звідти перескочила на деревянну настінну полицю на якій зручно і спати, і оглядати все комірне приміщення. Спати вона не збиралася, і тут дуже пригодилася здатність нічного бачення подарованого їй, як і всім котам Богом. Вона вичікувала жертву.
З настанням суцільної темряви все почалось. З дирок прогризених у старих стінах, та різних підземних нір - комунікацій почали виповзати величезні щурі. Спочатку один, а за ним другий, пізніше ще один, але вже з-за старої напів розваленої скрині, напевне за нею в стіні є теж дира. Протягом декількох хвилин виповзло ще пару особин, вони то повільно, то трохи швидше повзали перевалюючи свої довгі лисі хвости з боку на бік. Зіниці максимально розширились, вуха нашорошились, шерсть майже стала дибки - кішка вже була готовою до стрибка, але не зробила цього, вона знала що щурі соціальні істоти і можуть разом напасти на неї, тому заспокоїлась і сиділа вичікуючи зручного моменту. А вони в той час повзали і бігали по землі, по старому одязі скинутому на купу, по мішках чимісь наповнених, шукали чим би то поживитися, шаруділи і шкрябали зубами щось перегризаючи. Це тривало близько години.
З часом їх ставало все менше, вони ж заглянули сюди не для того щоб там залишатись, а в пошуку поживи, якої багато не було. Пацюки потрапляли до кімнати, оббігали її по периметру, щось де не де винюхували, шукали, інколи прислухаючись, спілкувались між собою, але нічого нового не знаходили і повертались або назад звідки виповзли, або в якусь іншу диру чи закуток. За ними приходили нові, робили то саме, але витрачали на кімнату набагато менше часу, знаючи по запаху що тут вже були їхні попередники які скоріш за все нічого "свіжого" не знайшли, а якщо й знайшли то щось дрібне згризли на місці чи забрали з собою.
І от нарешті в кімнаті залишився один пацюк, який сидів у протилежному куті, не досяжному для стрибка і щось там гриз. Тому хижачка і длі сиділа чекаючи зручнішого моменту для нападу...
І тут з одної із нір вибігає ще один пацюк, він нікуди не зазирає, нічого не шукає а просто біжить до дири у протилежній стіні що за скринею. Біжить - добігає до середини кімнати, забігає за мішки, вибігає з-за мішків, вже в другій частині кімнати і так близько до дири, але і в зоні досягнення. Стрибок..! І кицька на землі з тим щуром у зубах, а він навіть не встиг пискнути, і скоріш за все не зрозумів що з ним сталось. Точний стрибок, гострі хижачі зуби і розтрощений ними череп гризуна як результат. Хижак шаленіє від такої втіхи. Пацюк що до того безтурботно щось гриз у кутку почувши звук не встиг нічого іншого зробити крім повернутися, а побачивши кота засичати з переляку. Він знав що теж тепер в зоні досяжності, повертатися спиною і тікати сенсу вже не було, з кутка далекувато до нірки. Пацюк заціпенів і напружився залишаючись на місці перелякано витріщився на кота... В ту ж мить залишивши лежати мертвою попередню жертву кицька підняла голову...два кроки для розбігу! Стрибок..!
Хижачка летючи в стрибку подумки уявляє перемогу, де під час секунди загризла двох пацюків, але секунда ще триває... В кутку на неї чекає переляканий від несподіванки щур, до якого вона наближається з кожною миттю і мілісекундою, з кожним сантиметром летючи вниз і випроставши передні лапи з витягнутими сильними кігтями. Розрахунок - прокусити хребет поближче до шиї, не залишаючи жодних шансів пацюку на самозахист і життя. Пацюк: розрахунок - поки кіт летить у стрибку зробити декілька кроків вперед, заскочити під нього, зробити укус знизу і утікти.
Але розрахунку жодної з тварин не судилось збутися... Все вирішила остання мить коли кицька майже опустилась в польоті вниз і вже розімкнула зуби розвівши лапи в боки для приземлення, а пацюк розуміючи що не встигне нічого з всіх сил піднявся на задні лапи і стрибнув на зустріч! І це вже було несподіваною прикрістю для кицьки. Щур впявся зубами їй просто у горло. З того всього стрибок перетворився на падіння і кицька впала на бік, миттєво перекотившись на хребет. І тут перша секунда з часу закінчилась і почалася друга...
Пацюк "намертво" зціпивши зуби все ж хотів утікти, але рефлекси не давали йому розімкнути їх. Тому він ще сильніше їх зімкнув і відкусив частину шкіри з шерстю. В той же час кицька була в шоковому стані, лежачи на хребті і борсючись старалась зняти з себе кровожерливого пацюка. Гострі кігті на задніх лапах допомогли їй в цьому і дриґаючи ними кішка зачіпала тіло пацюка пробиваючи шкіру розпорювала черево. Під відштовхуючою силою задніх котячих лап, пацюк нарешті відчепився від шиї кішки.., але забрав із собою частину шкіри, в яку був впявся зубами.
Кицька відчуваючи жахливий біль, і те, що вже позбавилась пацюка перевернулась на лапи і з шаленим вереском побігла куди очі бачать подалі від інцеденту. Щур в свою чергу зібравши останні сили дуже швидко шугнув в найближчу нірку, не зважаючи на те, що мав розпорений живіт. Це тривало ще дві секунди.
На підлозі залишились сліди крові, плями різних калібрів одні більші але не інтенсивні...де не де. А інші зовсім маленькі, по яких можна було простежити траєкторію руху щура до нори.
Цей щур був не простий, а представник рідкісного і найдавнішого виду пацюків - вампірів Rattus Lamia.
Ці пацюки люблять нападати на своїх жертв гуртом, але їх мало оскільки для розмноження потрібна кров. Вони вражені древнім вірусом вампіризму, який був розроблений невідомо ким невідомо для чого, він робить життя істоти залежним від крові, але надає і деякі переваги такі як дуже довге життя протягом сотень років, велику силу і витривалість. Істота що вражена цим вірусом більше ста років зазнає непоправної еволюційної мутації, що пристосовує її до полювання на кров. Коли ті хто вражені цим вірусом когось кусають, то вони передають його жертві, і якщо ті виживають то стають теж вампірами. От і виходить, що в мене кицька - вампір, хоча вірус ще не проявився, і я не знаю який у нього інкубаційний період. Але я боюсь навіть припустити що може статися...
Кицька вижила, і можливо втратила одне із девяти своїх життів, зараз живе звичним життям разом зі мною у місті, рана заживає. Але коли прийде новий рік і нове літо, то ми знову завеземо кицьку до села, і тоді вже побачимо яке буде продовження.Сподіваюсь, що пацюк не зломав котячих бажань знищувати їх, і коли кицька повернеться в село, то продовжить свою справу..,або заспокоїться на досягнутому.
Можливо почнеться велика війна між новим видом котів - вампірів, і найдавнішим видом пацюків - вампірів. А можливо тварини з цим вірусом спробують знайти спільну мову, і передати його людині. Відновивши давню расу людей - вампірів, яку сотні років тому всі інші знищили вважаючи небезпечною. Знищили всіх людей-вампірів, але не знищили всіх первоначальних носіїв цього вірусу - пацюків. Які хоч дуже рідко, але зустрічаються.
Твір заснований на реальних подіях...
...моїй любій котярі присвячується
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-10-22 02:01 pm (UTC)о, отже ти теж вампір ! :))
хм, а звідки ти знаєш про історію з пацюком? здогади, припущення?
no subject
Date: 2011-10-22 05:53 pm (UTC)хочеш шоб я просто так всі карти відкриавав))скажу так:здогади+трохи фантазії))
no subject
Date: 2011-10-22 06:00 pm (UTC)добре шо хтось читає))
no subject
Date: 2011-10-22 07:49 pm (UTC)але граматичні помилки, тавтологія різали око ) це завжди заважає))
no subject
Date: 2011-10-22 07:53 pm (UTC)перегляну і повиправляю...