200

Mar. 9th, 2014 10:55 am
hors_bor: (Hors)

Сьогодні День великої української людини!
Нікому не секрет, що Шевченко був пророком, давав вікові поради своєму народу і передбачає майбутнє. Тепер, через 200 років все справджується як за рецептом.

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте - виконано


І вражою злою кров'ю
Волю окропіте
- не виконано, але воно вже йде до того!

А йде все до наступного:

А люди виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.


Амінь.

hors_bor: (Hors)
Цей футбол, він не лише є способом викачування енергії, але й досить таки банальним і простим способом маніпуляції великими масами людей.
hors_bor: (Hors)
Переглядаючи полички домашньої бібліотеки витягнув книжку з поезіями Збігнєва Герберта, почав читати мовою оригіналу, а також переклади на українську. Хочу поділитись з вами коротким есе, що витрушує суть. В своїй темі воно буде актуальне завжди. Отож читайте...
Жовнір
Іде жовнір на війноньку. Пурпуровою стрічкою перев'язав груди. Шнуром іскор зв'язав кінець шаблі з острогами. Капелюх з трьома перами на легкій голівонці. Іде жовнір, співає.
  Зустріча мужика, що веде коня на ярмарок. Бравий жовнір купує коня за добрячого стусана і одне перо з капелюха.
  Уночі забрав у незнаної дівчини сон, а лишив їй надію, що проростає під серцем, і одне перо з капелюха.
  На світанку вбив жовніра із блакитною стрічкою. Сидів той дурний край дороги, мов на межі заєць.
  Бо ото ж і була війна. За найсвятішу справу. Чи прапори мають шитися з пурпурового, а чи з блакитного шовку.
  Аж якось на роздоріжжі зустрів кістляву бабуню. Зняв капелюх і з жалем побачив, що третє й останнє перо помалу спадає на землю.
hors_bor: (Hors)
Не прагніть того, що вам не під силу, - хто прагне не по силі своїй, той заклятий брехун.
А надто коли зазіхає на велике! Адже такі пронозливі фальшувальники й лицедії породжують недовіру до великого - аж поки, зрештою, стануть брехати й собі, - зизоокі, розмальовані ззовні й поточені хробаком усередині, закутані в плащ великих слів, показних чеснот, нібито блискучих справ.
Тут, вищі люди, будьте вкрай пильні! Бо сьогодні для мене немає нічого дорожчого й рідкіснішого за щирість.
Адже хіба сьогодні не панує потолоч? А потолоч не знає, що велике, а що мале, що пряме і щире; вона невинно криводушна й незмінно бреше.
hors_bor: (Hors)
Публікую тут уривок інтервю з художником. Все чітко сказано на тему художників, мистецтва і випадкових людей які на них після смерті наживаються. Більше немає чого додати...

"— Набросок может стоить дорого, если его нарисовал Ван Гог, потому что это Ван Гог и потому что он уже умер. Меня всегда бесят такие истории: был живой художник, всю жизнь работал, писал что-то, но особо был не интересен людям, а когда он умер, его раскрутили и стали продавать его работы за бешеные деньги. Взять того же Ван Гога — он концы с концами едва сводил, а сейчас какие-то дяди во фраках отстегивают безумные миллионы за любой росчерк. На фига ему это нужно? Он уже в гробу. Лучше бы ему при жизни давали тарелку супа вовремя, и он был бы счастлив, спокойно работал бы себе и, может быть, прожил дольше. Конечно, умершего всегда легче раскручивать — с ним проще иметь дело."

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Page generated Sep. 19th, 2017 04:57 pm
Powered by Dreamwidth Studios