hors_bor: (Ур)
Багатьом відомо про теорію тези і антитези. Наприклад в соціології: є певна Теза (ідея, думка, рух), на основі цієї Тези також починає формуватись Антитеза. Сенс її існування це заперечення Тези, боротьба проти неї. Таким чином вся увага і енергія прихильників Антитези спрямована на Тезу. І насправді це мобілізовує Тезу, спонукає її розвиватись ще більше, ставати сильнішою і кращою. Антитеза не може існувати без Тези, але Теза може без Антитези. Про це знала матір Тереза, коли казала "Я ніколи не приєднаюсь до антивоєнного руху. Покличте мене, коли з'явиться рух за мир".

Віднедавна я почав аналізувати хід своїх думок які підштовхують до прийняття рішень. Почав ловити себе на миттєвих думках і прийшов до висновку, що в головах більшості людей часто йде боротьба цієї Тези і Антитези. Душа кожної людини знає що їй потрібно, і дає це знати на інтуїтивному рівні. Відправляє сигнали у мозок автоматично. Як правило ці сигнали доходять до людини і вона приймає рішення, що робити. Голос душі це Теза. Вона первісна. І лише потім з'являється Антитеза. Метою Антитези є через псевдораціональні аргументи звести нас із вірного шляху. 

Приведу приклад: хтось не задумуючись їде по дорозі, дорога хороша, йому зручно. Але тут бачить поворот де можна скоротити, зупиняється. Антитеза хоче звести його на манівці і ніби починає казати "давай, поверни сюди, тут коротша дорога". Він майже на гачку, в голові почали роїтись думки які вже заглушили сигнали, що подала душа. Він для підтвердження дістає карту, дивиться на неї і каже собі "а й справді, тут можна скоротити". Це те, що називається "внутрішнім діалогом". Тоді він їде коротшою дорогою і загрузає в болоті. Ось чому треба вчитись зупиняти внутрішній діалог, бо це диктат Антитези. 
Або ще: хтось сушить фрукти і має кудись відійти. Не задумуючись накриває їх, але з'являється думка що може краще не треба? Може вони запаряться накритими, тай на небі ні хмаринки, дощу не має бути. Передумує і знімає накриття. Відходить, через деякий час починається дощ.

Знаю, що коли навчитись чути голос своєї душі, то Антитезі важче буде робити свою справу.  Головне вміти відрізнити. А також як говорять метафізики - зупинити внутрішній діалог. Це ще вищий рівень. Внутрішній діалог це розмова нашого розуму з Антитезою, що підключилась і заглушила сигнали душі. Коли цей діалог відсутній Антитеза до нас не проб'ється.

Але що таке антитеза?
Я схильний припустити, що цією Антитезою є нижчі психо-інформаційні сутності (їх ще можна по різному назвати), вони живляться негативною енергією наших думок. І для того, щоб поживитись їм треба опускати людей в нижчі простори подій - туди, де домінують негативні емоції.
hors_bor: (Ур)
Спостерігаю за людьми. Багато таких, що вважають себе віруючими, всяко стараються дотримуватись конфесійних канонів культу. Ну і звісно всяко відкидати інше, навіть особливо якщо воно раціональне і світле. Для таких людей авторитетами бувають їхні бабусі і дідусі які теж так жили. І от в місто привозять ікону Спаса Нерукотворного і ці люди йдуть їй поклонитись. Стоять в довгих чергах з молитвою і смиренням. Це подія. Коли вони вистояли і поклонились іконі то розповідають про це знайомим і родичам. А близьким особливо прискіпливо радять теж відвідати. 

Але разом з тим, коли прийшли із церкви засідають на дивани, вмикають телевізор і з головою поринають в потоки інформаційного сміття. Вони це все проковтують, ті концентрати бруду зі всього світу, які транслюють у випусках новин. Переживають, якщо десь стався землетрус, або епідемія в якомусь африканському селі, але будь який вплив на це відсутній. Така от "далекозорість". Ну і звісно перед переглядом вечірніх телепередач можна помолитись. 

На тлі всього цього виникає запитання: що було спочатку, курка чи яйце? тобто, це християнські вчення сприяють такому життю, чи таке життя прихиляє нас до такої конфесійної віри?
Додам, що метою справжньої релігії вважаю допомогу людині відчути частинку бога у собі і йти шляхом творчого розвитку і вдосконалення. 
Page generated Sep. 19th, 2017 05:04 pm
Powered by Dreamwidth Studios