hors_bor: (Default)
Сьогодні з ініціативи мешканців мікрорайону навколо бульвару Петлюри відбулась подія, що заслуговує на увагу всіх мешканців міста, так і всіх активних людей зацікавлених в збереженні довкілля і свого життєвого простору по всій нашій великій Україні.

Сьогодні заклали і освятили меморіальний камінь на знак встановлення на його місці в майбутньому справжнього пам'ятника Петлюрі, іменем кого і названий бульвар. В майбутньому тут планується впорядкування скверу довкола майбутнього пам'ятника, висадження молодих дерев, прокладення пішохідної алеї, встановлення затишних лавочок.

Символічно також те, що людей організуватися і об'єднатися спонукала спільна загроза побудови на місці скверу споруди невідомого призначення. Тепер громада серйозно настроєна відстоювати свою землю, навести красу і показати добрий приклад з впорядкування прибудинкових територій.

Все залежить від кожного!
До речі, приємно вразив священник своєю знаковою промовою і обізнаністю в світовій філософії. А ще велика повага йому за те що відгукнувся на заклик громади. До речі, був такий священник що відмовився прийняти запрошення людей мотивуючи це чимось на на зразок не узгодженості дій громади з "владою".

1.


Глянути світлини )
Ми повинні зберегти нашу землю для майбутніх поколінь! Наші вулиці, наші парки, міста, села, нашу країну і нашу планету.
hors_bor: (Default)
 Дорогі браття і сестри, сьогодні я мушу сповістити печальну новину. Після перевстановлення "Вікон" на мому комп'ютері безслідно зникла папочка "Нокія" в якій зберігались всі фотографії і видива за останній рік зроблені на телефон. А саме:

- Осіння поїздка з Вією в Ужгород і Невицький замок.
- Перший зимовий новорічний похід на г. Кукул і околицями з Вією і компанією.
- Зимовий похід/відзначання ДН Вії в районі гори Яйко Перегінське.
- Березневий (міжсезонний) похід з Вією до Писаного каменя в часі сонячного затемнення.
- Відзначання мого ДН з Вією і Антоном.
- Велоподорож до Кременецьких гір з Сашком, Антоном і Вовою в часі пасхальних свят.
- Поїздка з Вією до Тараканівського форту.
- Поїздка з Вією до Розгірча.
- Поїздка з Вією до Золочева.
- Поїздка з Антоном до Золочева/Львова.
- Поїздка-похід з Вією на волонтерську акцію з впорядкування Поморянського замку.
- Похід з Антоном до перлин неоготичної архітектури Тернопільщини. (Кількома селами тре згадати якими).
- Кількаразові поїздки до Волочиська, в гості до Антона.
- Велопоїздка з Антоном на Джурин, розчищання озерця.
- Прогулянка з Вією і Антоном по промзоні Тернополя.
- І різні знимки і видива мого життя-буття в межичассі.

Такий локальний кіньчик світу в мене стався, а це (замисліться) рік життя, такий прекрасний. Там було багато вартісних матеріалів, але шо тут казати, цього вже не повернеш. Я радий принаймні, що зміг згадати ключові події знимки і видива з яких втрачено. Деякі з них були лише в мене в одному екземплярі, а деякі фото чи цілі альбоми скидав людям, тож не все з вище переліченого втрачено.
Отак чахнув над тими знимками і видивами як Кощей над золотом. 
Висновок один: треба заливати свої фото в нет, ділитися з друзями, мати резервні копії або взагалі нічого не знімати і все тримати в пам'яті записуючи в щоденники.
Додам вдалу в даному випадку фразу - ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ! Память вона потрібна.

Але найголовніше те, що життя продовжується і нас ще чекає багато гарних моментів. Різниця лиш в тому, що цього разу врахую дану помилку, а ви вчіться на чужій, в даному випадку моїй.
hors_bor: (Default)
18 жовтня, субота. Тернопіль-Львів-Ворохта.
Гасло дня: Час дорожче грошей.
Коли прокинувся, то почав помалу збирати наплічника. Не знаю, що я робив(всього потрохи) від раня, але зловив себе на тому, що була майже 12-та година, а речі повністю так і не зібрані, то почав швидше то все діло робити. Коли зібрався, то побіг на маршрутку, хотів заїхати в центр, купити і передати подарунок племіннику на весілля, але коли глянув на годинника (а там було далеко за 12-ту), то різко відмовився від цього плану і з маршрутки в центрі вже не виходив, а по ближче до львівської траси. Застопив дуже швидко, в вже їхав в мінівенчику з якимісь кльовими дядьками прямо у Львів.
Коли ми вїхали у місто, то годинник показував 15:15, і це при тому, що поїзд наш відправлятись мав о 15:57, а мені ше з краю міста на вокзал. Добре шо ті хто мене підвозили сказали на який автобус сідати. Я висадився і побіг на автобус. 15:25 їду в автобусі по вулиці Мазепи. Є велика вірогідність не встигнути. На зупинці побачив таксі, без зволікань виходжу і застрибую туди. Не хотів ризикувати, може вже застарий:) 
На годиннику 15:51 і я вивалююсь з таксішки, біжу до поїзда. Встиг. Радо зустрічаю Вію, давненько не бачились...

Їхати в поїзді було весело, в нас були файні супутники з Дніпропетровська шо прямували в Яремче. Грали в різні ігри. При грі в карти, як я зауважив телепатія таки існує! 
Під ніч ми добралися до Ворохти і там заночували на залізничному вокзалі.
 
19 Неділя. Ворохта-Пожежевська.
Зранку ми пішли на автостанцію, розізнати коли автобуси, але через деякий час нас підібрали якісь місцеві люди і підвезли добрий шмат дороги. На роздоріжжі в сторону Говерли ми спішились і по дорозі на Арджелюджу принагідно почали збирати гербарій лишайників. 
Пройшовшись пішечки ми вийшли на полонину, і там нас чекала ось така дерев'яна споруда - Біологічний стаціонар Інституту екологї Карпат НАН України. Вона ж і стала нашим прихистком на час нашої місії. Решту дня ми провели займаючись ломанням патиків для грубки і облаштуванням. Я знайшов великого мухомора. Збирали перестиглі афини. Мені дали якусь тупу сокиру для рубки дрів. Погода була ясна, але вітряна.
hors_bor: п (пегас)
Прийшов час розказати про файну веломандрівку приурочену до так званого "закриття сезону" ... ні, не велосезону, а сезону багатоденних веломандрівок. 
Все йшло таким чином, що я всім знайомим роверистам пропонував їхати зі мною, але  нікому не виходило, в когось важливі справи, як от робота, а в когось ше важливіші відмазки - "тамжхолодноязахворію". Я був навіть готовий самому їхати на крайняк. Але знайшлись люди що бажали розділити зі мною радість цієї мандрівки, хто їхав вперше, а хто вирішив приєднатися увечері перед виїздом :) Склалось все прекрасно, і вже 8-го зранку ми сіли на поїзд, який підвіз нас частину дороги, яка на мою думку для велоподорожі не надто цікава. 
Ми висадились і попрямували до відомого села Зарваниця ... Дорога булу чудова, сонце гріло своїми проміннями пожовкле листя і нас, подував вітер, без котрого ми напевне їхали б швидше.
 
 
 
hors_bor: (Default)
 В попередньому записі я розповідав шо заліз на трубу, і будуть відео з фотками. Ось все є... 

1.


2.
+3 )

Далі буде!

hors_bor: (Default)
 
Колись давно зробив цю знимку. Така собі ретроспектива Львова. Чому ретроспектива? А тому, що тут прийшлось трішечки попрацювати в графічному редакторі і прибрати всякі побічні елементи - атрибути сучасного міста.
hors_bor: (Hors)
Це продовження попереднього посту. Чудові гори, чудові низи - прекрасні краєвиди. Того року не полінувався і піднявся наверх. Раніше якось не доходив туда...) Всі тамтешні гори вкриті чорницями.., смакота:)

P.S В ці дні затяжливих сірих дощів треба візуалізувати літо, щоб допомогти йому прийти.

1.
+9 )
hors_bor: (Hors)
Минулого літа я знову ж таки їздив на Шипіт. Починаючи з 2011-го року це вже може стати ще одною моєю традицією.
Тогорічна поїздка особлива тим, шо я приїхав туди не як зазвичай перед ватрою на Купала, а вже після коли кількість тусящого народу там починає спадати... Не потрапив на грандіозну ватру, зате краще ознайомився з тереном. Піднімаючись на Великий Верх робив знимки потічків, які і утворюють водоспад Шипіт, ними і хочу тут поділитися.



Вода це найцінніша речовина, від якої залежить життя всього створеного Природою. В наших краях води предостатньо і ми можемо насолоджуватись дзюркотінням таких от потічків, є краї, де люди втратили таку нагоду, вони не задумувались над своїм руйнівним стилем життя, не цінували дане їм природою, тож вона пішла з їх країв разом із джерелами.
Бережімо і цінуймо те, що в нас є...
+3 )
hors_bor: (Hors)
Це одне з моїх улюблених місць, хоча бував там не так багато разів, але знаю його ідеально. Побуваю там ще не раз, підземними фортовими ходами завжди приємно пройтися.
Скільки себе пам'ятаю був там три рази:
1. Вперше побував там з пластунами, під час табору "Легіон-11" десь у 2008 році. Там проводили церемонію відкриття вночі при факелах. Виглядало ефектно. Я вже було подумав шо ми там заночуємо, але форт був покинутий нами так несподівано, наскільки несподівано ми там і опинилися.
~Далі~ )

hors_bor: (Hors)
 Дуже радий, що згадав розповіді фестивальних друзів про ТК, покопирсався і інтернеті, знайшов інформацію і загорівся бажанням відвідати цей фест, вирішив подати заявку на волонтерство, що й вдало зробив, зібрався і поїхав. Це було зовсім спонтанно, люблю таке!)
Приїхав туди, як і більшість волонтерів ще за день до початку фесту. Цікаво що їхав я сюди зовсім сам, без всякої компанії, мені щоб поїхати кудись не завжди потрібні компаньйони, зате на місці познайомився з новими файними людьми з волонтеріату : )
Організували фестиваль якісно, окремий респект охороні. Взагалі про таке дійство як ТК можна дуже довго розповідати, з крутою програмою, де кожен міг знайти для себе якусь цікаву ділянку. Фестиваль по суті складався з таких собі "мікро-фестів" ну і маси різних активітетів...всяке-всяке, від медитації та йоги до ліплення горщиків, лекцій і майстер класів на різні цікаві і актуальні тематики. Всього так багато, що суто фізично потрапити на все не можливо, тож доводилось обирати. Музична програма теж порадувала, діяли мала і велика сцени, послухати було що, як для меломанів так і для музичних гурманів. Ну прекрасно!
А тепер трошки фоточок: 1
DSC_0164
Читати і дивитись ФОТОЧКИ^^ )
hors_bor: (Hors)
x_97cfbd24
От натрапив на це своє, зроблене кілька років тому фото. Але тільки тепер зрозумів суть того, що на ньому зображено. Воно показує сутність всіх ієрархій. Тут всі капіталізми - катаклізми. На постаменті з левом стоїть атлант, що уособлює собою всіх тих, хто тримають на своїх спинах всю світову експлуататорсько - споживацьку систему. Він потрапив туди якимось чином і радий був би лишити це все напризволяще, присвятити своє життя для себе... Але те, що він так сутужно тримає не дає йому цього зробити, не відпускає. Адже як тільки він зробить крок в сторону Воно затріщить і завалиться, о так! І знову але, коли Воно - те що так тримав буде валитися, то роздавить в першу чергу його самого...
Зазвичай таким "атлантам" хочеться просто поспівчувати, а інколи - допомогти впасти...
hors_bor: (Hors)
Весна прийшла, але холоди ще тримаються... Сніг ще нормально не зійшов, а той який зійшов на дорогах, то зійшов разом з асфальтом. Але не будемо про погане; вже хочеться якомога швидше відкрити для себе велосезон, а щоб бистріше прийшов роверовий настрій - хочу розмістити тут репортаж з минулорічного ВелоДня, що проходив весною, в якому вперше взяв участь.
DSC_0145
Дивитися багато роверових знимок )
Все це було дуже цікаво. День пройшов насичено і з користю проведений, а поки що залишається чекати нових роверових акцій і заходів...весна скоро! Готуйте своїх залізних коней! ;)
hors_bor: (древко)
Деревянні церкви є унікальними і безцінними памятками як нашої так і світової архітектури. В світі є не надто багато памяток старої деревянної будови, а що вже говорити про деревянні церкви. Зазвичай такі споруди є неначе "маяками" на яких йдуть туристи і краєзнавці. Вони чудово доповнюють місцевий колорит, їх фотографують, ними цікавляться і заряджаються від них натхненням, вони вражають своєю простотою і довершеністю, а ще ці деревянні велети памятають історію, за це їх і цінують. Їх охороняють, а бережуть так, щоб і реставрувати не приходилось. Все це так, але нажаль не в нашій країні... Людей в нас розівчили цінувати своє, відучили відчувати прекрасне, а жаль. Мало хто розуміє, що справжня краса в унікальності. Не те, щоб бути "не таким як усі" (це не так важливо), а МАТИ не таке як у всіх; точніше мати щось таке, чого більше (або майже) ні в кого нема! Саме тоді МИ будемо цікаві комусь, саме тоді нас будуть поважати, саме тоді до нас потягнуться люди. І це стосується багатьох речей.

На щастя в нас є ця унікальнісь, але її (цю унікальність) приховують і навіть потрохи нищать деякі фактори. Недостатня проінформованість людей в плані нашої української культури (до якої належить і архітектура). І друге це поганий догляд, (а інколи і його відсутність) за арх. памятками, в тому числі й деревянними церквами. А як результат буває трапляються вельми плачевні випадки... На мою думку саме ці два чинники є основними, що не дають проявитися нашій унікальності в культурі архітектури і загалом. Нам потрібно берегти і примножувати все унікальне і неповторне що ще в нас залишилось, і паралельно все це відкривати для Світу, нам є чим похвалитися!

А як монументальні камяні собори? - скаже хтось. - А вони без сумніву є теж прекрасними і цінними, у всій Європі, але ж деревянні церкви є лиш в словянських і скандинавських країнах, а за стилями і техніками побудови відрізняються у кожному регіоні, а є й такі унікальні, що тепер при наявності всіх наших буд. технологій, навіть при великому бажанні відтвортти є дуже складно а інколи й неможливо. Першим кроком, щоб стати цікавими для світу має бути збереження того що нам залишили предки, другий крок це промоція того що ми зумієм зберегти.

А тепер пропоную відволіктись і поглянути на сучасний стан речей. Світ пожирає паршива глобалізація разом з її сестрою тотальною урбанізацією. У містах будуються однакові бетонно-скляні коробки, по всьому світі, у різних містах їх штампують неначе на конвеєрі. У старших містах історичну забудову інколи змушують тіснитися з її молодшими і більшими "братами". Знищуються зелені насадження і парки, знову ж таки на тих місцях виростають незграбні багатоповерхівки - хмародери. Дихати стає все важче, та що там дихати, тепер вже і дивитися на все це безглуздя стає страшно. Раніше кожне місто мало те, чим воно відрізнялось від інших, свої особливі споруди, парки.., що разом створювали властиві лише їм пейзажі. А що тепер? Тепер всюди позахаращували одинаковими коробками. Ню-Йорк, Бангкок, Токіо, Пекін, Лос-Анджелес, Каракас.., Москва..... Київ..? Та скоро їх відрізнити неможливо буде! Чим міщанам тоді гордитись чи тішитись, бетонним хмарочосом з підземною парковкою збудованому на місці колись любимого скверу?! Де та унікальність?

Фото та епілог. )
P.S Хотів лише запостити фотографії і написати пару слів до них,
але тут прийшла муза і понеслось...
hors_bor: (Hors)
Сидячи в Інтернеті і переглядаючи групу ВК про різні закинуті місця натрапив випадково на фотографії з такого собі Сокільця, глянув, це місце мене зацікавило. В думки пробилася ідея і бажання, що треба туди поїхати, щось цікаве манило туди... Але ніякої інформації про обєкт крім назви н.п і фотографій не було, тут то я і почав шукати. Скільки ж мені краєзнавчих сайтів прийшлось перелазити, скільки передивитися мап і перечитати статтей, але в цьому процесі бажання відправитись туди тільки зростало. На це пішло кілька днів.
Далі з допомогою того ж таки інтернету знайшлись люди яким теж ця ідея сподобалась і які теж хотіли туди вирушити. Дорога планувалася теж з допомогою нету і гугл-мап, там все здавалось досить просто і гладко, але на практиці виявилось не так, як же воно вийшло тут то я вам і розповім. 

Отже Сокілець - закинуте селище в Хмельницькій обл. десь між К-Подільським і Дунаївцями, забув який то район але здається дунаєвецький. Чим воно нас привабило - тим самим що наприклад приваблює туристів поїхати в Чорнобиль. Тільки в нашому випадку селище опустіло, тому що на тому місці мали створювати велике водосховище. Людей виселили а водосховища чомусь не зробили...отаке.
Команда наша складалася з 5 чоловік, всі з різних міст, до того знайомі лише в інтернеті.Поринути в пошуки )
hors_bor: (Hors)
Перший раз на Шипіт я поїхав минулого року, зразу після ФортМісії  це було зовсім спонтанно, але в мене таке часто буває, податися кудись без всяких перед тим на то планів є навіть цікавіше. 
Отже будучи в Тернополі я списався з Олею, і ми вирішили відправитись туди удвох, там нас вже мали чекати знайомі що виїхали туди раніше. Добиратись вирішили стопом через Львів (там ще мали взяти деякі речі). Так і зробили. Виїхали десь так в другій половині дня, на те щоб зробити свої справи у Львові теж пішло трохи часу, з міста ми виїхали вже під вечір і почали стопати машини, темніло... На заправці нас підібрав легковик і підкинув у Стрий. Дорогою ми мали можливість милуватися нічними туманами і спілкуватись з водієм про всяку містику.)
Коли ми висадились у Стрию, то вже була ніч і нас чекав нічний автостоп; все буває в перший раз, виявляється і в ночі можна вдало зупиняти машини, але я в це не вірив. В цій обстановці після деякого часу проведеного на нічній дорозі я би вже пішов кудись спати, щоб потім встати і продовжити шлях зранку, але ні, Оля була дуже вперта і наполягала на тому щоб продовжувати стопити. Щож, прийшлось погодитись і недарма, нам зупинилася фура якіа їхала не труди куди нам тре, але ми вже знали що можна щось зупинити, навіть в такий час. Не пройшло і 20 хвилин, як я вирішив зафоткати наш процес автостопу на память, і якраз їхали дві фури (на фото) і одна з них нам зупинилась. Все, шаблон і стереотип був зломаний, нічний автостоп існує!Читати і дивитись далі. )
hors_bor: (Hors)
Прекрасну маємо зиму. В деякі інші роки про таку можна було би тільки мріяти. Природа демонструє свою могутність. Я мав щастя провести кілька днів в своєму селі, засипаному снігом. Чудово, наклацав там досить фотографій, а як вернувся, то прийшла мені в голову цікава ідея: відпрвитись зимою в таку хорошу місцину, куди зазвичай відправляються лише літом... Є в мене красиві літні фото тих країв, і от коли переглядав їх то подумалось "а що якби рванути туди зимою, подивитися яке воно все в цю пору року". Екстріму захотілось, чи шо...та якщо позгадувати всякі мої "авантюри" то думається а коли того екстріму не хотілось? Отож в другій половині цього місяця можливо відправлюсь у таку собі "фотоекспедицію".
DSC_0032
Зима в моєму селі..)
hors_bor: (древко)
В попередніх записах я розповідав про добирання до Шипоту, про то як там є файно про і ватру. В цьому записі як і в попередньому будуть фото з цьогорічного Шипоту, але здебільшого буде стосуватися шипітського побуту)
Отож почнем...
DSC_0725
Мій намет з прапором приблизно день чи два після ватри...сусідів порідшало.
Читати далі і дивитись фото. )
hors_bor: (древко)
Тут загружено багато фото з Шипоту, які я обіцяв розмістити раніше. Тепер можна спробувати віртуально поринути в шипітську атмосферу, ну просто прекрасну атмосферу!
Як добирався можна було і раніше почитати тут. А тепер буде побільше фото і короткі коментарі до них.
Отже зі мною майже завжди був фотоапарат і я фотографував скільки хотів і шо хотів. Тут варто признатися, що фотографування не було моєю метою перебування там, і велике бажання наклацати щось зявлялось не так і часто. Але фоток всеодно вдосталь...
DSC_0410

Далі багато фото з коментарями:) )
hors_bor: (Default)
Нижче я вже писав, що їздив у Зашків, добиратись великом було весело і досить таки незвичайно, а одним словом круто=)
Але зараз хочу розповісти про то для чого я туди їздив, а це всеукраїнський вишкільний табір Автономного Опору. Було дуже гарно, приємно познайомитись і жити ці кілька днів у такому товаристському колі побратимів і спільнодумців. Дуже добре що є такі люди... Разом ми зможемо досягти поставленої мети!
Ось так ми проводжали сонце останнього таборового дня...
Про сам табір мені немає сенсу багато розписувати, я просто запропоную всім перейти за посиланням: ТИЦЬ СЮДИ.

Як вибирався..) )
hors_bor: (Default)
Скоро літо, і весна в мене вже другий ранок поспіль нагадує про свою реальну присутність. Скоро почнеться все, що повязане з весною і літом, а оскільки останніми місяцями в мене немає бажання розводити писанину, як це зазвичай буває, то залишу тут я гарну фоточку, яку зробив колись, пару років тому однієї прекрасної літньої ночі.
Бажаю всім приємного літа, зі всіма здійсненими задумами!

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Page generated Sep. 19th, 2017 04:58 pm
Powered by Dreamwidth Studios