hors_bor: (Default)

 А ви будь коли бачили як дим виривається з комина? Задумувались про шлях довжиною в життя, який йому довелось подолати? Ось він граючись із вітром випурхує, такий сивий між падаючих сніжинок. Він покидає попіл в каміні. Такий в нього кінець початку.

Але де йому довелось побувати до цього і скільки на своєму шляху побачити? Він же раніше то і не димом був! Вважав себе поліном. Звичайною твердою полінякою, серед маси інших собі подібних.

Кількома днями перед цим їх привезли великою машиною у двір, нашвидкоруч вивантажили, але дбайливо поскладали у дровітню. А ще зовсім недавно масивний лісовоз продираючись серпантиновим бездоріжжям з трійкою лісорубів піднімався до нього, коли воно ще було цілісним деревом. Справжнім таким великим деревом. І знову ж таки – одним з багатьох собі подібних. В компанії менших чи більших. Допоки роздався звук бензопили… і земля стала так близько.

До цього ж древо шелестіло при вітрі та протистояло натискам сильних негод, раділо кожної весни. Дерева обходяться без метушні, але теж рухаються. Їх рух стремить одночасно вниз і вгору. Зміцнюючи глибинне коріння воно тягнеться до сонця. Воно залишалось непорушним і разом з тим росло.

Читати далі )
hors_bor: (Hors)


Тінь вітру, вишиває на склі знаки сонця
Що померло в пітьмі, стало інеєм
Прохолодно тепер, буде істина
Перестане крутитись галактика
І настане на світі щось нове
Не властиве нам
Зорі підуть із місяцем в Рай!
Розпочнеться щось нове, з'являй...

hors_bor: (древко)

Дерева, ви прекрасні і величні!
Ваші гілля широкі та стрімкі
Стремлять угору, в космос-далечінь
А корені невидимі підземні
Настільки глибоко, наскільки високо гілки
Ви щедріші за богів, крислаті гілля ваші
Гостинніші за народи всіх світів
Ви помираєте на зиму,
Щоб весною надихнути на життя
Ви модель Всесвіту, антени межисвітні
Без вас жодна істота не виживе-помре
Ви нам даруєте свободу і життя
За це ми вас любити будем поки не помрем
Потомки наші, далекі пра-пра-пра
Будуть вас щиро поважати і славити,
Як це робили наші далекі пра-батьки
А ви будете за цим всім завше споглядати
В той час лежати будем між корінням вашим,
У спокої і мирі ми.
Копия DSC_0235
hors_bor: (Hors)
Буду лаконічеим. В моєму Твіттері назбиралось вже більше як 666 повідомлень. Тому в честь такої "круглої дати" я пориюсь у своєму тві і вибиру найцікавіші записи. Такі собі мої високодуховні, глибокофілософські "премудрості". Крім того треба ж щось запостити у ЖЖшечку, 1 запис на місяць то якось замало, а тут просто взяв, скопіював тай вставив : )
На далі планую продовжити ділитися записами про мандрівки, ця тема ще повністю не розкрита...

  • Вчасно приходить лише смерть...
  • Якісь там вчені встановили, що самотність скорочує життя. Правильно, а навіщо самотнім жити довго, вони інколи й самі скорочують собі життя)
  • Колись, коли ми помрем, то історії наших величних і нікчемних життів залишаться у жежешках і твіттерах... Є до чого йти...) ?
  • Хочеш їсти...купи книжку!
  • Не треба кричати в пустоту, не треба перейматися тим яке ви враження справите на пустоту...
  • Рівень культури в кожному суспільстві вимірюється кількістю велосипедистів на вулицях міст і кількістю машин, які зупиняються автостоперам.
  • Вбивство часу найгірший злочин! Ой, як не хочеться бути злочинцем...
  • Хто добре живе, то не боїться смерті.
  • Чим бідніша країна, тим більше пафосного "блиску" хочуть мати при собі і на собі її жителі.
  • Колись прийдуть такі злі часи, що міста будемо впізнавати не за перлинами архітектури чи краєвидами, а по тому які в кого "хмарочоси".
  • Велика і престижна компанія "Мясорубка" запрошує до себе на роботу багато мяса, обіцяємо велику з/п і карєрне зростання!
  • Молодість - це коли все найцікавіше ще попереду..)
  • Параноя це захисний рефлекс.
  • Всім потрібні не ви, а то що ви можете дати...
  • Щоб мерці не навідувались до вас, треба навідуватись до них.
  • Вода дорожча за молоко. Вгадайте де. Думали десь в Африці? Ні, це Україна!
  • Чим більше лайна людина зжирає, тим більше користі вона приносить для "економіки"..
  • Людина доти здорова, поки вона у цьому впевнена.
  • Пройшли гарні часи, яких вже не вернуть, а люди дехто й досі своїм минулим ще живуть.
  • Багатство полягає в раціональному користуванні ресурсами, геніальність полягає у раціональному використанні енергії.
  • Коли більшість тебе не сприймає, то це не означає, шо щось не так саме з тобою!
  • "Професійний фотоапарат" в руках не професіонала не буде ніколи професійним!
  • Не речі міняються, це ми міняємось...
  • Є такі люди, що отримують задоволення коли хтось себе відчуває перед ними винним і хочуть щоб так було.То тре їм створити ілюзію ніби так є.
  • Залишки споруд, на яких ми ще стоїмо, вже не побачать наші діти.
  • - Чому пташки сидять на електричних дротах і їх не вбиває током? - може тому, що не знають що ті дроти електричні...
  • Хто кричить "ганьба", то кричить це сам собі, бо замість криків - потрібно робити все можливе, щоб тої ганьби не відбувалося.
  • Павуки теж хочуть щоб їх любили, ну принаймні щоб не турбували зайвий раз))
  • Головне не то, ким людина себе називає, а то, що ця людина робить...
  • Головне результат, а не інструмент яким він досягається...
  • Новий рік за новим роком, так життя минає ненароком.
  • Ми як келихи, переливаємо частинку свого вмісту один одному, під час дружнього "зістукування".
  • Буває так, що самотність - найкращий друг.
  • Мистецтво життя полягає в тому, щоб потрапити у свою стихію.
  • Коли вас хочуть вбити - ви хочете жити, коли ви нікому не потрібні тай вбивати вас ніхто не збирається - ви хочете вмерти.
  • Самотність як чаша, що чимось потрохи наповнюється, але з часом воно мусить вилитись і кудись потекти.
  • Вміти бачити красу це половина всього мистецтва.
hors_bor: (Default)
Я звичайно підозрював це, але сьогодні викрив її остаточно! Вона переїхала декілька днів тому до мене з села, а я виявив шрам від укусу у неї на шиї. Спочатку я не звернув на це ніякої уваги, але сьогодні з ранку, коли я пробудився гарно поспавши, то вона була дуже голодна, я відкрив холодильник і перше що мені потрапило на очі це домашній сир. Я витягнув і дав їй трохи поїсти, але котяра падлюка зовсім не хотіла їсти сиру, що мене сильно здивувало, я пообіцяв собі нічого їй не давати їстивного, поки падлючка не зїсть сиру.
Через деякий час я дізнався, що той сир є з часником. Наскільки я знаю вампіри не переносять запаху, та й взагалі часнику, а ще той слід на шиї. Тепер я не сумнівався: зі мною живе вампір. Але на вампірів просто так не перетворюються! І тут я почав прокручувати в думках всі можливі варіанти як моя кицька могла стати вампіром...
В дитинстві мені подарували її батьки, вона жила постійно в місті, і була типовим міським домашнім котом. Але минуло кілька років і хтось запропонував вивезти її у літку "на відпочинок" до села. Так і зробили: в клітку, на потяг, і в село. Вона там прижилась, і добре почувалась з іншими котами. І так було завжди. Рік за роком коли починалося тепло на весні ми її відвозили до села, а коли починалися холоди осінню - забирали назад у місто.
Так було і цього року. Та починаючи від недавніх часів всі почали помічати якусь кровожерливість і жорстокість за кицькою. Вона вбивала різних мишей, кротів, іноді навіть пташок, звичайно ж відразу їх не їла, а приносила додому і клала кудись, ну а коли приходило натхнення, то бралася до впольоівної жертви і зїдала її. Ну звичайно ж. Коти це дрібні хижаки! Але зазвичай домашні коти не полюють на різну звірину, будучи звичайними милими і пухнастими домашніми звірками. Та не в нашому випадку. Ми все частіше могли побачити нашу кицю з впольованими гризунами в зубах.
А що ж з нею сталося? Як вона стала вампіром?...
Читати до кінця )
Твір заснований на реальних подіях...
...моїй любій котярі присвячується

hors_bor: (Default)
Якщо ідея в тебе не йде, то відпусти її.

Ще з часів зими в моїй голові зародилася дуже гарна ідея. Але я зрозумів, що на жаль не зможу втілити її в життя, а якщо й зможу то не цього літа. 
А суть її ось в чому: побудувати корабель, човен, чи пліт із пластикових пляшок. Така штука цілком реалістична для такого міста як Тернопіль. 
В нас є багато контейнерів з викинутими пластиковими пляшками, які можна позбирати впроловж пару днів. Після того як назбирається вдосталь пляшок можна починати склеювати їх в "блоки" за допомогою скотчу, шнурків, та й інших різних підручних матеріалів. Ті блоки пляшок також зкріплювати між собою (на скільки сил і фантазії стане), поки не вийде щось подібне на те що ви задумали.
Думаю з цією роботою справилось би 3-є людей.
Основна проблема з якою можна зіткнутися, це пошук місця де буде складатися це судно, і де зберігатися. Але якщо є голова на плечах то все це вирішується.

Отже якщо ви з Тернополя, чи будь якого іншого місця з достойною водоймою то спробуйте реалізувати ту ідею, адже воно того варта! Весело буде "покататися" на власнозпроектованому судні по рідних водоймах, та й це досить по новаторському, бо в Україні такого майже ніхто не робив.

Хто надумає це робити, то звяжіться зі мною, і я допоможу (для тернополян).
hors_bor: (Default)
Блукаючи тенетами цього Інтернету натрапив на гарні вірші, які написала гарна людина. Тому вирішив опублікувати їх тут, щоб і ви почитали. Не буду багато їх обкоментовувати, і розводити тут зайву писанину, просто читайте і думайте. Мені дуже сподобались, раніше їх не зустрічав. Подаю в оригіналі.

А мне бы тюрьмы разрушать 
И дать свободу арестантам
Да у  самой свободы нет
И ноги в  кровь  в пуантах.

А мне бы птицею лететь
И бороздить просторы мира
Да уж страна моя в границах
До острой боли сердцу мила.

А мне бы в оперном запеть 
Голосом хриплым марсэльезу,
Да только публики той нет,
Чтоб песню эту оценила.

А мне бы волком выть в ночи 
К толпе рабов громко взывая,
Лишь только волчьим языком
Те твари ,сука, понимают.

А мне бы деньги отменить,
За раз спалить до пепла банки,
Да только жид все сохранит,
Скопив рубли и франки.

А мне бы тюрьмы разрушать,
А мне бы деньги отменить,
А мне бы ласточкою стать,
А мне бы... больше не  спешить...

***
Спою вам, ребята, я  песенку эту
Но жаль, что она, эх, не  про любовь
Про жизнь наркомана, про жизнь хулиганки
Про ересь монаха и рая кусок.

Парниша под феном картины писал
А дряная девочка помнила рифму
Монах перед сном о борделе мечтал
А эдэм являлся во снах комунисту.

Мать трёх дочерей была самоубийцей
и резала вены скользким смычком
И композитором, да  певицей
Стала посмертно, известной потом.

Не за украденный золотой слиток
Не за сворованный риса мешок
Срок получил совсем юный мальчишка  
Лишь согласится с режимом не смог.

И закурив сигарету я ночью
Буду думать про судьбы людей
Сколько свобод было скованно цепью
Сколько разбито надежд и сердец.

Художника кисть и слово поэта
Строй нот музыканта и узника срок
О чем же написана песенка эта
Узнает лишь киллер нажав на курок.

    © *Ket*

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

May 2017

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617 18 1920
21222324 252627
28293031   

Style Credit

Page generated Jul. 28th, 2017 04:45 am
Powered by Dreamwidth Studios