hors_bor: (Default)
 Звісно, всі нормальні люди пишуть таке в останню добу "старого року", ну а я - коли вздумається. Раніше взагалі схожого не писав, але треба колись починати, хоча б заради того щоб пам'ятати чим жив в тому році коли пройде певний відрізок часу. 

Отже почався минулий НР в карпатській колибі, десь біля гори Кукул. Хоча свій власний Новий рік з певних причин я волів би почати відраховувати десь так з жовтня 2014-го. Отже почався той НР був пречудово, то ще й був наш перший зимовий похід в гори! Казково було йти по гірському хребті, де до тебе довгий час ніхто не ходив, де перші людські сліди після випадання снігу залишали ми...


Читати далі... )
hors_bor: (Default)
 Дорогі браття і сестри, сьогодні я мушу сповістити печальну новину. Після перевстановлення "Вікон" на мому комп'ютері безслідно зникла папочка "Нокія" в якій зберігались всі фотографії і видива за останній рік зроблені на телефон. А саме:

- Осіння поїздка з Вією в Ужгород і Невицький замок.
- Перший зимовий новорічний похід на г. Кукул і околицями з Вією і компанією.
- Зимовий похід/відзначання ДН Вії в районі гори Яйко Перегінське.
- Березневий (міжсезонний) похід з Вією до Писаного каменя в часі сонячного затемнення.
- Відзначання мого ДН з Вією і Антоном.
- Велоподорож до Кременецьких гір з Сашком, Антоном і Вовою в часі пасхальних свят.
- Поїздка з Вією до Тараканівського форту.
- Поїздка з Вією до Розгірча.
- Поїздка з Вією до Золочева.
- Поїздка з Антоном до Золочева/Львова.
- Поїздка-похід з Вією на волонтерську акцію з впорядкування Поморянського замку.
- Похід з Антоном до перлин неоготичної архітектури Тернопільщини. (Кількома селами тре згадати якими).
- Кількаразові поїздки до Волочиська, в гості до Антона.
- Велопоїздка з Антоном на Джурин, розчищання озерця.
- Прогулянка з Вією і Антоном по промзоні Тернополя.
- І різні знимки і видива мого життя-буття в межичассі.

Такий локальний кіньчик світу в мене стався, а це (замисліться) рік життя, такий прекрасний. Там було багато вартісних матеріалів, але шо тут казати, цього вже не повернеш. Я радий принаймні, що зміг згадати ключові події знимки і видива з яких втрачено. Деякі з них були лише в мене в одному екземплярі, а деякі фото чи цілі альбоми скидав людям, тож не все з вище переліченого втрачено.
Отак чахнув над тими знимками і видивами як Кощей над золотом. 
Висновок один: треба заливати свої фото в нет, ділитися з друзями, мати резервні копії або взагалі нічого не знімати і все тримати в пам'яті записуючи в щоденники.
Додам вдалу в даному випадку фразу - ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ! Память вона потрібна.

Але найголовніше те, що життя продовжується і нас ще чекає багато гарних моментів. Різниця лиш в тому, що цього разу врахую дану помилку, а ви вчіться на чужій, в даному випадку моїй.
hors_bor: (Default)
На початку травня ми в черговий раз взяли часть у всеукраїнських змаганнях з пішого мандрівництва "Стежками Героїв". Наша команда називалась "Веда-Ра-Мага" а я вперше за весь час моєї участі в змаганнях був в якості капітана команди. Таки доріс до того рівня, шо не лише ходити можу, але й водити команди на змаганнях.
Наша команда збиралась досить таки спонтанно, не всі одне одного знали, але зібрались.
До фінішу дійшло лише троє учасників, але для команди більшість людей з якої загалі не мало досвіду походів такої складності як на перший раз непогано. А я дуже радий, що по приїзді додому в людей є бажання піти на наступні змагання і там вже краще себе показати. Так і має бути... Подивимось шо з того [далі]буде].
 
 
hors_bor: (Hors)
Якось чоловік купив своїй донечці собаку, щоб їй було весело. А чому б і ні, домашня тварина не дасть скучати. Тай дитину до відповідальності треба привчити, нехай вигулює, доглядає. Все було гарно, та з плином часу собачка підросла і вже перестала бути такою грайливою і няшною. Їй вже не хотіли приділяти досить часу, набридло вигулювати, тай квартира зовсім не велика щоб утримувати собаку. Стосовно пса вирішили вчинити зло - позбутися його...
*****


Одного разу я повертався додому нічними вулицями міста. Десь вдалині почувся розпачливий котячий крик. Для мене не складало труднощів підбігти в ту сторону, щоб побачити що відбувається. Спочатку я навіть припускав, що то "людина" знущаються з кота, але побачив інше. Зграя собак напала на беззахисного кота, один з псів міцно тримає і не відпускає, решта кусають. Кіт борсається в надії вирватись. Дуже неприємне видовище скажу я вам, бо відчувається власна персональна відповідальність над ситуацією що склалася. Собак було надто багато, щоб кидатись на них з голими руками і я побіг в пошуках каміння, щоб розігнати. Я розумів, що дорога кожна секунда, поспішаючи таки знайшов пару добрячих каменюк, та час був не на моїй стороні а тим більше не на стороні кота. Коли я підбіг на допомогу вже "при зброї" то кіт у зубах пса вже не подавав признаків життя. В розпачі я жбурнув камінь у сторону псів, вони почали відбігати, я за ними, поки не забігли в надто темне місце, де навіть мені було страшнувато. Я розвернувся і пішов, деякі з псів навіть насмілювались пробігати повз мене і агресивно гарчати. Ще один камінь і швидкі кроки в сторону хати...

*****

Ось такі штуки трапляються. Якщо бачите щось подібне, то не залишайтесь осторонь, адже для поширення зла досить лиш того, щоб хороші люди залишалися байдужими.
Ті нещасні пси не просто так напали на кота, а з голоду. І можливо до цього трафунку причетний кожен з нас, хто пошкодував для тварини кусок хліба. А можливо кіт той був чиїмось домашнім улюбленцем, якого вже не діждуться. Може наприклад тих самих, які колись вигнали пса. А ШО? Зло не лише породжує зло, але й повертається до тих хто його породив...
І ще така дума: кожен, кого кусають бездомні пси винен у цьому сам. Всі ми причетні до всього, що відбувається довкола.

hors_bor: (Hors)
Це одне з моїх улюблених місць, хоча бував там не так багато разів, але знаю його ідеально. Побуваю там ще не раз, підземними фортовими ходами завжди приємно пройтися.
Скільки себе пам'ятаю був там три рази:
1. Вперше побував там з пластунами, під час табору "Легіон-11" десь у 2008 році. Там проводили церемонію відкриття вночі при факелах. Виглядало ефектно. Я вже було подумав шо ми там заночуємо, але форт був покинутий нами так несподівано, наскільки несподівано ми там і опинилися.
~Далі~ )

hors_bor: (Hors)
Було це цього літа, добиравсь якось я додому автостопом, але щось було мені не підфортило, чи не розрахував чогось і застала мене ніч на дорозі. Пробував стопити, але то була досить швидкісна частина дороги і шось нічого не зупинялося, то я забив болт бо дуже хотів спати...
Біля дороги якраз якийсь лісок був, то я звернув туди, грунтовою дорогою пройшов кількадесять метрів вглиб, вийшов на якусь незаліснену місцину, аж за якою вже наче був ліс, принаймні дерева росли і вибрав зручне місце для спаня, спеціально зайшов туди де росли дерева і кущі, тобто знову ж таки вглиб, щоб зранку мене ніхто не помітив як я сплю : )
Був в мене наплічник, в якому спальник, карімат, намет, все... Ну я витягнув спальник, розкрутив карімат, постелив і ліг, а наплічник під голову замість подушки. Тай заснув дуже швидко, майже відключився. О прекрасний сон, потягнув мене у свої глибини...
І наснився мені дощ, і напевне саме тому що він зявився в моєму сні, з часом, я прокинувся від дощу! Він був цілком реальний, і потроху накрапав, і на мене напівсплячого також. А я собі подумав "ех, як добре, що мене дощ розбудив так рано, ще трошки полежу і встану", а так як дощ набирав все більших обертів, то я розплющуючи на половину очі нашвидкоруч витягнув тент від намету з сумки, щоб накритися і поспати ще може якісь пів годинки. Але дощ став аж дуже сильним, і я, ще лежачи біля дерева, будучи сяк-так накритим тентом мав впевненість що промокну, тому витягнув мобільний телефон щоб дізнатися котра година, і мабуть вже підніматися і збиратись додому. І тут я глянув на мобільник, моєму здивуванню не було меж, коли я побачив шо то за година, на екрані було 1:25.
Ця несподіванка була для мене як грім серед ясного неба! Адже як виявилось це не ранок, а всього лише куревский початок ночі, при цьому по тентику, яким я накрився як ковдрою періщить моцний дощ, а це була єдина річ що відділяла мене від тої всьої холодної вологи, я відчував вібрацію кожної краплі котрі падали на мене, тент в такому положенні міг промокнути і це лиш питання невеликого проміжку часу, звичайно що я там залишатись не міг!
Отож під акомпонемент грому і блискавок, що вже не на жарт були там розгулялися я виліз із спальника і вискочив з-під тенту. Дощ лив як навіженний, тому мені приходилось робити все максимально швидко, я витягнув намет, виліз з тої посадки на рівне травяне місце, розклав дуги, розтягнув той же намет і накрив його тентом, під яким ще пару хвилин тому спав. І знаєте за скільки часу був розкладений намет? За якісь три хвилини! Це був мій клятий рекорд. Далі я взяв свої речі шоб не намокли і заліз всередину, хоча балон і ніж з якими я спав залишились назовні.) Під час цього всього я трохи намок, прийшлось переодягнутися, але дощ мені більше не загрожував. Під звук крапель, що розбивалися об мій шкарадно розкладений намет я собі файно спав...
hors_bor: (Hors)
Сидячи в Інтернеті і переглядаючи групу ВК про різні закинуті місця натрапив випадково на фотографії з такого собі Сокільця, глянув, це місце мене зацікавило. В думки пробилася ідея і бажання, що треба туди поїхати, щось цікаве манило туди... Але ніякої інформації про обєкт крім назви н.п і фотографій не було, тут то я і почав шукати. Скільки ж мені краєзнавчих сайтів прийшлось перелазити, скільки передивитися мап і перечитати статтей, але в цьому процесі бажання відправитись туди тільки зростало. На це пішло кілька днів.
Далі з допомогою того ж таки інтернету знайшлись люди яким теж ця ідея сподобалась і які теж хотіли туди вирушити. Дорога планувалася теж з допомогою нету і гугл-мап, там все здавалось досить просто і гладко, але на практиці виявилось не так, як же воно вийшло тут то я вам і розповім. 

Отже Сокілець - закинуте селище в Хмельницькій обл. десь між К-Подільським і Дунаївцями, забув який то район але здається дунаєвецький. Чим воно нас привабило - тим самим що наприклад приваблює туристів поїхати в Чорнобиль. Тільки в нашому випадку селище опустіло, тому що на тому місці мали створювати велике водосховище. Людей виселили а водосховища чомусь не зробили...отаке.
Команда наша складалася з 5 чоловік, всі з різних міст, до того знайомі лише в інтернеті.Поринути в пошуки )
hors_bor: (Hors)
Перший раз на Шипіт я поїхав минулого року, зразу після ФортМісії  це було зовсім спонтанно, але в мене таке часто буває, податися кудись без всяких перед тим на то планів є навіть цікавіше. 
Отже будучи в Тернополі я списався з Олею, і ми вирішили відправитись туди удвох, там нас вже мали чекати знайомі що виїхали туди раніше. Добиратись вирішили стопом через Львів (там ще мали взяти деякі речі). Так і зробили. Виїхали десь так в другій половині дня, на те щоб зробити свої справи у Львові теж пішло трохи часу, з міста ми виїхали вже під вечір і почали стопати машини, темніло... На заправці нас підібрав легковик і підкинув у Стрий. Дорогою ми мали можливість милуватися нічними туманами і спілкуватись з водієм про всяку містику.)
Коли ми висадились у Стрию, то вже була ніч і нас чекав нічний автостоп; все буває в перший раз, виявляється і в ночі можна вдало зупиняти машини, але я в це не вірив. В цій обстановці після деякого часу проведеного на нічній дорозі я би вже пішов кудись спати, щоб потім встати і продовжити шлях зранку, але ні, Оля була дуже вперта і наполягала на тому щоб продовжувати стопити. Щож, прийшлось погодитись і недарма, нам зупинилася фура якіа їхала не труди куди нам тре, але ми вже знали що можна щось зупинити, навіть в такий час. Не пройшло і 20 хвилин, як я вирішив зафоткати наш процес автостопу на память, і якраз їхали дві фури (на фото) і одна з них нам зупинилась. Все, шаблон і стереотип був зломаний, нічний автостоп існує!Читати і дивитись далі. )
hors_bor: (Default)
Маю довоєнну мапу Польщі, випущена вона була в міжвоєнний період (тобто десь між двома світовими війнами) точну дату не знаю, бо навіть якщо там і було написано дату, то цей клаптик паперу зїв час. Так, нажаль десь біля 15% мапи не збереглось. Але як я підозрюю там написано імя картографа, який її створював, і вже по ньому можна встановити більш конкретніший часовий проміжок в який вона могла бути створена. Знайшли ми її випадково, кілька років тому в родинному будинку, що в селі коли "наводили порядки". Було цікаво її розглядати, але на цьому все й закінчилось, зкрутили її як і було до того коли знайшли, але обгорнули додатково тканиною щоб захистити від можливих пошкоджень, бо розуміли шо то цінна річ і шо було би дуже шкода якщо через якусь необережність зіпсувалась би ше якась частина мапи, поклали в надійне місце і "забули". І аж тепер з моєї ініціативи вирішили привезти. Тут, в Тернополі я мав можливість розглядати її вдруге, і вже не з точки зору малолітнього школяра, а як доросла і обізнана багато в чому людина.
Попередньо сфотографувавши, я вже не скручував її в "трубочку" як це робили свого часу з нею завжди, бо є вірогідність що внаслідок цього вона може пошкодитись. Зберігаю розгорненою, підстеливши під неї і накривши зверху простинями.
Крім сучасної Польщі на мапі нанесено також територію Зах. України, яка входила тоді до її складу і такі обл. центри: Львів, Станіславів (Ів.Франківськ), Ужгород, Чернівці, Луцьк, Рівного поки не знайшов, а частинка де мав бути Тернопіль чомусь відсутня і дуже мала вірогідність шо знайдеться. Жалкую про це, але частинку рідної області, таки видно;)
Особливості: Дороги на мапі позначаються червоним, річки чорним. Там можна побачити такі села, які тепер не те що на мапу сучасної України не потраплять, їх навіть не на всіх обласних випусках мап позначають. Наприклад мені було дуже дивно бачити на мапі Великої Польщі відоме в вузьких колах гірських мандрівників село Осмолода. І це мабуть ще не все, шо мені попереду належить дізнатися і розгадати.


Фото і ше дещо. )
А тепер запитання і прохання; чи знаєте ви якісь історичні і-нет ресурси, або шось типу такого де можна поділитися інформацією про цю знахідку, і де можна дізнатись ще якусь інформацію про цю мапу у людей які в цьому добре  розуміються. Якщо знаєте, то прошу давати посилання.

І друге. Може ви знаєте людей які могли б допомогти реставрувати цю карту, ну або хоч якось законсервувати чи привести до порядку. Якщо так, теж відписуйте. 

Всі ваші ідеї як мені поступити з цим паперовим шматком історії, як його зберегти від потенційного руйнування прошу теж висловлювати тут.
hors_bor: (древко)
Нарешті вирішив забабахати повноцінний запис про цьогорічну поїздочку на Шипіт=)

Шипіт - Добирання.
Добирався я з Тернополя не як минулого року через Львів, а здавалось би простішим і коротшим напрямком. Через Бережани, дорогою М12. Починалося все добре, в Тернополі перша ж машина яку я спробував застопити зупинилась і підкинула мене до Бережан. В Бережанах я ще походив, попив водички в джерелі на центральній площі, купив суперклей, розпитався людей куди далі йти і пішов. Цього разу прийшлось трохи почекати, як підібрала мене наступна машина, що завезла у Рогатин і висадила біля костелу.
Було дуже спекотно і я знову хотів пити, йшов на трасу де мав зупиняти машини, переді мною йшла якась дівчинка, яку я вирішив догнати і розпитатись про дорогу, так і зробив, їй було зі мною в одну сторону, тож йшли разом, розговорилися... Я розказував куди їду, звідки, як...
Далі... )
Світ не без добрих людей;)
hors_bor: (Default)
Сьогодні якась там річниця "Помаранчевої "Революції", тому в інтернеті всі активно згадують про неї. Згадаю і я.
Вчився тоді в школі, в якомусь там класі. Як почались активні народні зібрання на майданах в Києві й інших українських містах, то ми багато днів підряд цілим класом прогулювали школу і ходили на наш Театральний майдан підтримувати революцію. Вже доді займалися "дрібним хуліганством" - обливали фарбою, та й не лише біґморди із зображенням того підераса(спасібо житєлям донбаса). А якби взнали що хто з однолітків за яника, чи його батьки за нього, то могли б навіть і побити і послати як зрадника))) Тато мій їздив тоді в Київ, як і багато інших тернополян, щоб підтримати Юща разом з всім добром яке він обіцяв. Але не в цьому справа; під час тих подій в атмосфері витала особлива енергетика солідарності, сили і єдності, що давало впевненість про непереможність народу. В таких умовах навіть в скептиків "виростають крила". Люди були готові відстоювати свої ідеї не лише мирним шляхом, а у випадку спроб силового придушення революції у Києві, солідарні заворушення проти "влади" розпочалися би по всій Україні, а на Київ поїхало би ще більше людей. І тоді б можливо відбулася справді революція, а не передача крісла президента для мякої сраки Ющенка.
Але сталося все так як сталося. Розумні політики все гарно зкерували у своє русло, даючи марну надію на одного президента.
А зараз ми пожинаємо результат цієї незакінченої революції. Безсумнівно нова Революція відбудеться, і в ній вже не буде помилок попередньої! А зараз нам треба не чекати, а діяти різними способами для наближення наступної... Щоб із трупа капіталізму і олігархізму проросли красиві троянди волі, справедливості і свободи.
hors_bor: (няшка)
Я колись давно дуже боявся трупів...себто мертвих людей. Боявся дивитися на них, перебувати з ними в одному приміщенні, їсти їжу біля них. І пофіг що мені доводилось стикатися з ними два чи три рази за все життя. Може саме тому що боявся. Але з часом я перестав боятися смерті, а разом з тим і всього що з нею пов'язано, тобто трупів також. Я не лише перестав боятися її, але й зацікавився різною тематикою на кшталт: "чи існує життя після смерті?", "що відбувається з нами коли вмираємо?", цікавився різними аномальними явищами...привидами, різними місцями з специфічною енергетикою і всім решта в тому плані. Але згодом просто забив болт...єдине що залишилось це відсутність страху смерті і зацікавлення цвинтарною архітектурою. Всі решта містичні штучки мене цікавлять значно менше...нема чого старатись все життя зазирнути туди, куди і без того потрапиш рано чи пізно. Поживем, помрем, побачимо. Не варто пудрити собі цим мозок.
І ще один дуже важливий принцип: Не бійтесь мертвих людей, бо колись і самі такими станете! Або...не бійся того що й так на тебе чекає!
hors_bor: (Default)
Всі його хочуть зустріти як найкраще...навіть вважають,що як зустрінуть то так і проведуть. Я ніколи не задумуюсь над тим як зустріти той НР...і якщо ніяких варіантів нема,то спонтанно щось придумую цікаве так і зустрічаю. Цього року за декілька годин до НР я вирішив його зустріти на даху будинку в центрі міста так щоб бачити всіх маленьких людей з висоти,щоб добре бачити феєрверки...і могти їх пофоткати. Зустріти новий рік в нестандартній обстановці.
Сам я ніякої піротехніки не мав, тому вирішив взяти річ-артефакт гасову лямпу яку колись знайшов риючись у старій коморі. Щоб світити нею при потребі на даху і не лише...хороша штука).
Після того як придумав шо робити, то вирішив що було б непогано знайти ще когось зацікавленого в такому бо самому не так цікаво. То я почав декому хто був "онлайн" повідомлення писати...всі вже знали як будуть зустрічати НР тому відмовлялись. Але я згадав шо в мене є мобільний телефон і подзвонив до Миколи і він сказав що можливо буде. То якщо надумає я сказав щоб приходив на 11.00 в центр. Він не дуже хотів йти бо я не бухаю на НР та й крім того на даху це недопустимо.
Потім в контакті списався з Олею і переконав її підтримати мою дахову ініціятиву, вона погодилась прийти і сказала шо буде,то я зрадів шо буду там не один а може й нас там буде троє.
Після того я згадав що одна з "фішок" НР гасова лямпа не буде горіти без керосину, тому побіг в єдине місце в якому в передноворічний час можна було його придбати то є будівельно-господарський дуже величезний магазин що знаходиться на промзоні. Ше було світло я сів на маршрутку, вийшов і пішов через міст, прийшов там обслуговуючого персоналу було більше чим клієнтів...ну звичайно...кому спаде на думку пертися в будівельний гіпермаркет що на промзоні до якого вже не ходить громадський транспорт та ще й за 5 годин до Нового Року? Всі зайняті в цей час іншим! Ледве знайшов керосин,купив його і почав вертатися назад...на голову падав сніг а вітер задував його мені в очі тому я постійно їх примружував, нахилившись вниз бачив білу землю. Спішив додому бо треба було ще вибрати новорічну краватку=)
Коли прийшов то вже була готово новорічна їжа і я так нажерся шо ледве ходив,тому навіть в неті не сидів, а ліг на диван і взяв читати книжку...ніякої передноворічної суєти,просто я,диван і книжка.
Згодом я дізнався котра година, а то була майже десята і я почав збиратися. Коли вийшов то було близько 10.30 і я дуже спішив. Маршрутки вже не ходили тому довелось добиратися майже з краю міста в центр. І я як завжди майже не запізнився прийшов десь так в 11.20. Оля вже чекала, Миколи видно не було...Оскільки ми домовлялись на 11, то вирішили більше не чекати. Оскільки я був одягнений крім всього ще і в двох сведрах (боявся змерзнути) то було мені через це жарко бо трохи біг. То я сказав "йдемо зайдем в якесь приміщення я зніму сведер і поставлю його в сумку" ми пішли. Коли я все зробив то було десь так 11.40 тоді ми пішли вже до драбини що веде на дах...в час дійсно не вкладались, бо я планував бути там зразу після 11.00.
Полізли на верх пожежною драбиною,вибрались все поки було добре. Я спробував полізти похилим дахом в гору, щоб перелізти його і спуститися вниз де є нормальний рівний простір для перебування...як це вже робив. Але тут виявився один маленький "нежданчик" на дворі була зима! На дахах лежав сніг! І як тільки я виповзав на якийсь метр вгору то зразу з'їжджав у низ опираючись на ринву ногами, і якби я виліз вище і ненароком так само зїхав з тої висоти то ринва мене б не захистила і полетів би чотири поверхи вниз! Тому вирішив не ризикувати. Трохи вліво чи то вправо (все відносно) я побачив на даху отвір для вентиляції горища, через який вирішив потрапити всередину і пройти вже горищем до потрібного місця. По ринві добрався туди. Отвір був забитий бляхою то я її відігнув.Ми потрапили в середину горища. Там було темно, і ми в надії що знайдемо прохід почали запалювати лампу, коли запалили я пройшли трохи вліво але зрозуміли що далі не попадемо бо там закрито, а з права і взагалі була стіна. Ми потратили багато часу щоб попасти всередину на годиннику було 11.51. Тому почали вилазити поспішаючи і я відігнув ту бляху вже остаточно. Вибрались назовні і я скомандував лізти по ринві ще далі. І ми добралися до стінки тримаючись за яку все ж таки можна було вилізти на верх похилого даху...ми це зробили, потім перелізли ту стіну і добрались до більш менш рівного даху, далі трошки вниз і перед нами розкривався краєвид нічного Тернополя і театральної площі. Все було як я задумав не враховуючи часу.Я навіть не хотів дивитися на годинник було зрозуміло що НР настане за декілька секунд...на площі був великий екран на якому висвітився циферблат що показав:12.00...вся площа загула веселими криками і різного роду воплями а також вибухами з петард і феєрверків.
- Ми пропустили звернення президента. Сказала Оля жартома...
-От і добре шоб він здох...я й так планував бойкотувати то звернення.Відповів я...
Ми трохи на все це подивилися і я на швидкоруч почав розпаковувати фотоапарат із штативом. Я робив фото, старався ловити феєрверки які спалахували то там то там в різний час. Ще ліпили сніжки і кидали ними по людях...точніше по неграх:)Пам'ятаю я попав негру в голову...його емоції з того це переляк і роздратування, а головне не могли додуматись ті негри звідки ж летять такі великі, інколи замерзлі "сніжинки".Це радувало. Ми фотографували, кидалися сніжками, милувалися навколишнім краєвидом....

Тут до мене зателефонував Діджус від Сколота і ми привітали один одного з Новим Роком.Трохи побалакали я йому похвалився що мене занесло аж на дах в центрі міста, він сказав щоб ми приходили бо в Сколота зібралась компанія на НР. Я знав що в Тернополі мали зустрічати НР багато хороших знайомих і хотів всіх бачити...та й навіть з тернопільськими я рідко бачусь шо вже говорити про іногородніх. Тому ми поспішили, я склав штатив і почав робити фото на згадку використовуючи спалах. Потім склався остаточно і ми намірились злазити.

Але не тут то було...
- В нас гості...
-Де?...ааа...от тобі на!
Нашим гостем виявився міліціонер який виліз сюди щоб зняти нас! Він стояв внизу зійшовши якраз з пожежної драбини.
-Спускайтеся негайно!!! - кричав він.
А ще нижче було видно голову якогось молодого чоловіка в цивільному одязі і який також кричав.
-Ану бля*ь злазь! На*уй!!!
Я йому відповів щоб він не матюкався,після чого розмову вів з міліціонером.Він і далі в агресивному стилі наполягав щоб ми швидко злізли, але я дав йому зрозуміти що це не є так просто і крики тут не допоможуть...бо швидко можна було розбитися, а щоб злізти не пошкодивши себе треба було з обережністю спуститись так як і підіймались. Матюкливого молодика вже не було видно, а я з міліціонером домовлявся про то як буду злазити. Він ше перепитувався скільки нас на даху, то я відповів що лише двоє.
Я сказав що буду злазити по даху вниз тримаючись за ту стінку, а потім полізу стаючи на ринву до драбини. Але він заперечив і запропонував мені сісти на верх даху спустивши ноги на дві похилі його сторони...ніби на коні, долізти паралельно до нього а потім з'їхати по шиферу вниз і він там мене зловить...казав щоб не боявся, та я й не збирався боятися, адже як можна боятися якщо мене страхує міліціонер. Я ще запитався як так вони нас помітили, адже ми були тихо і не шуміли, на то він відповів що: для цього він тут і є щоб помічати таких як ми. На то я йому відповів що ми й так збирались спускатися.
Ну то я доповз і навпроти драбини з'їхав униз слизьким дахом впершись ногами в драбину і в нього...Олі я сказав робити то саме а сам поліз вниз де мене чекали ще міліціонери.Коли опустився то зразу заявив що тікати не збираюся,бо бачив шо хотіли мене зловити за рукав, вони почали казати до мене щось типу: "понадивлялися фільмів і не мають шо робити".Коли злізла Оля то почали питати в нас скільки нам років і де вчимось...ну ми їм і відповіли.
Тут я подумав "ну все капець накрився наш Новий Рік у Сколота" напевне поведуть нас у відділок і всяке таке...і ми не зможемо його нормально зустріти, нікого не побачимо кого так хотіли, а будемо сидіти в каталашці,пропустимо все свято!
Повели вони нас площею між всіма людьми на другу її сторону, і щось сказав шо хоче показати тих через кого мав лізти на дах начальству ми погодились...я йшов перший і не бачив нікого позаду себе, питався куда маю йти а він сказав "йди в сторону он тієї жовтої таблички" ясна річ ніякої таблички в сторону якої треба йти я не побачив тому просто йшов прямо.
І тут він сказав ну щось таке "ну все вшивайтесь звідси, і більше такого не робіть", ми зрадівши сказали що не будем більше і подякували! І почали смиватись прискореним ходом навіть не озираючись на нього поки не передумав=)Пішли тротуаром в сторону ЦУМу дивуючись що залишилась в нас ще нормальна міліція яка розуміє і дбає про нормальних людей. Це можна вважати за перше чудо яке трапилось з нами в новорічну ніч! Так чудеса бувають!!! Тим більше якщо грамотно розмовляти з грамотними міліціонерами (все таки і такі бувають!).
Далі ми думали над тим як попасти в точку призначення не витрачаючи гроші на таксі і єдиним варіантом було йти пішки бо внутрішньо міський автостоп трохи не в тему=)По дорозі бачили як група хлопців веде...тобто тягне якесь п'яне тіло, виявилось що то якась дівчина. Якась старша жінка здивовано дивилася на те, а ми теж не менш здивовано. Я собі думав як це тупо бухати! В неї свято вже закінчилось, в кращому випадку її приведуть додому і положать спати, а рано вона пробудиться, не буде нічого пам'ятати і піде блювати в унітаз з бодуна.Ой як же чудово набухатися на свято і ніхрена не пам'ятати і тим самим все закінчити.
А наше свято тільки но починалося! Ми з великою приємністю і радістю йшли в гості до Сколота і кожен наш крок приближав приємну зустріч з  усіма! Хотілося розповісти пригоду що трапилась з нами а також почути їхні не менш цікаві розповіді...мене зрозуміє кожен, хто хоч раз йшов на зустріч з кимось дорогим кого так давно не бачив,але хотів це виправити!
Ми вже багато пройшли і тут я згадав що забув на даху свою гасову лямпу, яку так люблю! Але ні на трошки не засмутився бо знав що завтра прийдеться полізти на дах і забрати її, а за ніч вона не пропаде, бо ніхто туди не полізе. Ще мені здавалося що я загубив на верху ключі від хати.
Пройшли ми десь пів дороги, як тут створилося іще одне новорічне чудо! Нам зупинилося таксі, а таксист запропонував нам сідати і сказав що йому по дорозі і він нас підвезе та ще й безплатно. То ми зраділи і сіли.Є ж хороші люди на світі=) Короче підвіз він нас куда треба...але я вирішив стати також творцем чуда, тому витягнув з кишені 5 гривень і дав таксисту...о так!!! Це було чудо із чудес я не пошкодував 5 гривень для таксиста, якщо міг нічого й не давати!Оу єЄє!! Ось так я також став чудотворцем в цю ніч і відповів чудом на чудо! Тут вже не посперечаєшся що новорічна ніч це ніч чудес!
Пізніше почався ще один етап це пошук домівки Сколота...Нам давали вказівки по телефону як добиратися і куди повертати, але ми годити трохи не правильно...тоді Сколот вже сам вийшов за нами і нарешті ми приєдналися до всіх! І ми всі були дуже раді. Був дуже радий бачити всіх кого знав! Були також і не знайомі на даний час мені люди...почав вливатися в компанію...вона була чудова і весела.
Взагалі було дуже гарно, розмовляли на різні цікаві теми...веселились,грались в ігри...ну що ж іще можна робити на Новий Рік?)З незнайомими мені дівчатами я так і не знайомився...а поводився так ніби ми вже знайомі і вони аналогічно=)Ми ще трохи посиділи і тут поступила пропозиція збиратися надвір. Я відчув що буде цікаво коли побачив різну піротехніку. То ми взяли все це і пішли. Було круте фаєршоу і дуже захоплююче. Я без фотоапарата нікуди тому був з ним і вдалося спіймати декілька гарних моментів.
Далі ми пішли до вогню яким погрілися а я далі фоткав.
Пізніше ми пішли до хати і почали дивитися Відео що включив нам Сколот...спочатку то був якийсь серйозний фільм але пізніше всі захотіли якийсь інший чи то історичний чи то містичний...але дійшло до того що почали дивитись Сімпсонів=)
Було вже пізненько то ж більшість почала трохи засинати і розходитись по кімнатах. Залишились "найстійкіші")Сколот підкинув класну ідейку...а саме походити по кімнатах і пофоткати всіх сплячими чим ми і зайнялися.Але згодом і ми зрозуміли шо треба йти спати тому повимикали все і полягали.Діджуса здається вже не було.Нас чекав ранок...
Рано як завжди я встав одним із останніх а може й останнім...короче коли я встав то всі щось вже робили.То було десь біля 12 години. Пам'ятаю що був загубив держака до штатива і всюди його шукав...розпитував всіх чи не бачили здається цим я всім надокучав, всі казали що ні, я далі шукав. А коли найшов у своїй сумці то продемонстрував "дивіться всі...шоб знали ось що я шукав".
Пізніше я пішов і сів на диван біля другої Олі...здається з Києва. Мені цікаво стало з нею познайомитись ближче, от і я почав розмову вже не пам'ятаю про що конкретно ми розмовляли але багато про що...про подорожі,життя,літературу і мистецтво...Пам'ятаю як Незабутка зауважила мій монотонний стиль розмови, щось пожартувала з того,я щось відповів=)Але я так не завжди говорю. Ще до нашої розмови приєдналися Оля з Тернополя і Сірко...він ділився досвідом розвитку молодіжних рухів у Львові. А Віка порадувала нас смачним фруктовим салатом. Так ми досить довго сиділи і говорили...
Через деякий час Олі потрібно було йти на вокзал взяти квиток додому. Сколот запропонував мені її провести і я з радістю погодився, поспіхом зібрався і ми пішли. Йшли пішки до центру...про щось розмовляли, я розповів що забув на даху ту гасову лямпу, сказав що треба залізти на верх розказав все про це. А по дорозі до того місця розповів трохи про місто Тернопіль.
Коли ми прийшли то під драбиною стояло два міліціянти...ми вже тут почали думати що ж би це зробити думав піти домовитись з ними але вони так раз і пішли звідти...цього тільки нам й було треба! Це все сила наших думок:)
Далі я виліз наверх, по ринві вбік, до стінки без якої не вибратися вверх. Дістався до лямпи і зліз вниз...все як тоді.
Оля зустріла мене ніби зітхнувши полегшено, (мушу визнати то дійсно виглядало небезпечно).Ще сказала, що якби менти захотіли вернутися то вона би відволікла їх і затримала поки я б злазив вниз, "надійна дівчина...я ж її навіть про таке не просив..." подумав я і ми пішли далі на вокзал розмовляючи. З нею було про що розмовляти так ніби давно знав її...навіть не з всіма знайомими так.
Коли квиток було придбано ми мусили розійтись...вона просто прогулятись Тернополем, а я додому. А оскільки на дворі було 1 січня - день народження Степана Бандери і всі патріотично налаштовані люди збирались на марш в честь цього то я їй сказав орієнтири місця збору.Так ми і розійшлись...
Я пішов на маршрутку чомусь від вокзалу через Старий парк, сів на неї вже на проспекті С.Бандери пройшовши повз обласну лікарню. Тут почались всі містичні трафунки що стали мене переслідувати...ну я це можу пояснити лише двома можливими причинами це те що можливо мало спав хоча не відчував сонливості, або ж це результат впливу на мій мозок різними чарами, навіюваннями, різними технічними приладами розробленими світовими спецслужбами для впливу на свідомість людей. Суцільна містика. Коротше...то я сів не на ту маршрутку,як взнав про то, вийшов не на тій зупинці на якій планував...мені здавалось що я контролюю себе, але одночасно й не лише я. Мені довелося вийти на вулиці Лесі Українки, далі бульваром Данила Галицького я знову ж таки вийшов на проспект С.Бандери біля літака привітався з деякими знайомими людьми які вже там збиралися і пішов сходами вниз через парк Національного відродження додому пішки...точніше побіг. Вже на підході згадав що я напевне загубив ключі на даху...і що мене може спіткати "закон підлості" і вдома нікого не буде як це буває завжди у випадках коли я без ключів. Підійшов до домофона, натиснув кнопочки, він почав піплати...попіпчав так десь 30 секунд і я зрозумів: от зараза...вдома і дійсно нікого нема!!!Все наламується. Лишалася лише надія на те, що я не загубив ключі на даху, а забув їх вдома і мої передбачливі батьки побачили їх і залишили в сусідів! Я взяв і почав обшукувати всі свої кишені і всю сумку в надії що все таки ті ключі десь там завалялися...але ні!Було багато різних речей окрім ключів. Тут я побачив що мої незнайомі сусіди заходять в підїзд, то я зловив двері і також зайшов, сів у ліфт і піднявся на свій поверх. Швидко до дверей...а тут бац! Записка встромлена в щілинку...все так на що я й надіявся...в підїзді була напів темрява так що я не міг прочитати записку я піднявся до вікон і прочитав, там було написано що ключі в сусідній квартирі...то я зайшов і забрав. Зайшов до себе швидко переодягнувся залишив зайві речі і побіг на зупинку щоб сісти на маршрутку. Але на годиннику була вже майже 17-та тому я розраховував на маршрутці догнати марш вийти і приєднатися...добре що знав його маршрут.Стою чекаю на зупинці приїжджає маршрутка №14 а я в неї не сідаю чомусь бо розраховував на №18 який їде на Збаразький поворот і зразу на проспект Бандери.Може б то сісти...але не сідаю.Маршрутка поїхала...ну і чому ж я не сів якщо вона їде після Збаразького вулицею Л.Українки і повертає на проспект Бандери якраз біля костелу...!?Нічого...продовжую чекати. Приїжджає №16 який повертає зразу на проспект Злуки і далі їде в центр до вокзалу...не думаючи сідаю. Але ззаду ж їхав 18-й принаймні коли я виглянув у заднє вікно автобуса мені так здалося...думав чому не подивився назад перед тим як заходити в середину. Такого в мене ще не було...але все буває в перший раз.Маршрутки зло треба на ровер пересідати думав я...

Приїхав до вокзалу вийшов і пішов прямо, а біля політеху звернув наліво на міст...де починається,чи закінчується проспект Бандери...йшов назустріч маршу.Десь на відрізку цього довгого проспекту перестрів марш...напевно десь біля того костелу.приєднався і почав фотографувати...Закінчився марш біля пам'ятника Бандері мітингом з якого вся наша компанія пішла на став, який до нашого приходу вже встиг був замерзнути. Ми знову палили там фаєри! А далі пішли бродити містом,в піцерію зайшли, трохи там перекусили і вийшли знов бродити містом...не пам'ятаю як бродили, але пам'ятаю що наша мікрокомпанійка що вже складалася з Олі,Олі і Ореста йшла трохи ззаду і пару разів відставали...шось говорили))) Провели були дівчат на поїзд що їхали вже сьогодні додому у Львів,і пішли на маршрутку зі всіма решта що їхали назад до Сколота.
Приїхали,прийшли,щось поговорили...посиділи...прийшов час їхати Олі на вокзал щоб встигнути на поїзд...Сколот викликав таксі і я з ним пішли проводжати її,але я був зібрався повністю і вирішив був провести до самого вокзалу,але в останню хвилину чомусь відмовився від цієї ідеї,попрощались біля машини і відправили Олю саму на вокзал:"(
Вернулися ми назад, знову про щось розмовляли, я ще зв'язався з Незабуткою щоб сказати що фоток сьогодні не зможу в нет закинути і виявилось що вони вийшли на зупинку раніше до Львова...ну всі хто з ними зв'язувався і я також давали різні поради що робити в тій ситуації...але все обійшлось добре. Далі ми дивилися дуже цікавий фільм я забув як називається, але в його назві є слово Вендета то є фільм в жанрі фантастики в якому розповідається про революцію. І то був один з найкращих фільмів які мені доводилось бачити. Далі знову ж таки хтось пішов спати ще під час фільму а хтось залишився...тому хто залишився пощастило одним з перших взнати новину і подивитися відео про новорічний напад на штаб ПР і його підпал. Далі ми посиділи трохи в неті, Сколот включив мені цікаві мультики і я сидів дивився поки не захотів спати...
Рано я толком не пам'ятаю що ми робили але відпровадили на поїзд Віку із Сірком...а також здається і Ярину з Катею.
Лишився тоді був я,Сколот,Борисфен і Оля...та шо з Тернополя. То ми почали трохи дискусію на гострі теми...типу добро,зло,мораль і таке подібне. Побалакали собі та й я з Олею пішли по домах...От такий був Новий Рік. веселий,цікавий і без бухла!
Дякую всім за хороший настрій це був незабутній час і я вас люблю! Сколот навіть визнав що це був найкращий Новий Рік який він пам'ятає!
А ще я вас вітаю якщо ви повністю прочитали цей твір-спогад.Всього вам найкращого і веселого Нового року та Різдва!

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

May 2017

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617 18 1920
21222324 252627
28293031   

Style Credit

Page generated Jul. 28th, 2017 04:44 am
Powered by Dreamwidth Studios