hors_bor: (Default)
18 жовтня, субота. Тернопіль-Львів-Ворохта.
Гасло дня: Час дорожче грошей.
Коли прокинувся, то почав помалу збирати наплічника. Не знаю, що я робив(всього потрохи) від раня, але зловив себе на тому, що була майже 12-та година, а речі повністю так і не зібрані, то почав швидше то все діло робити. Коли зібрався, то побіг на маршрутку, хотів заїхати в центр, купити і передати подарунок племіннику на весілля, але коли глянув на годинника (а там було далеко за 12-ту), то різко відмовився від цього плану і з маршрутки в центрі вже не виходив, а по ближче до львівської траси. Застопив дуже швидко, в вже їхав в мінівенчику з якимісь кльовими дядьками прямо у Львів.
Коли ми вїхали у місто, то годинник показував 15:15, і це при тому, що поїзд наш відправлятись мав о 15:57, а мені ше з краю міста на вокзал. Добре шо ті хто мене підвозили сказали на який автобус сідати. Я висадився і побіг на автобус. 15:25 їду в автобусі по вулиці Мазепи. Є велика вірогідність не встигнути. На зупинці побачив таксі, без зволікань виходжу і застрибую туди. Не хотів ризикувати, може вже застарий:) 
На годиннику 15:51 і я вивалююсь з таксішки, біжу до поїзда. Встиг. Радо зустрічаю Вію, давненько не бачились...

Їхати в поїзді було весело, в нас були файні супутники з Дніпропетровська шо прямували в Яремче. Грали в різні ігри. При грі в карти, як я зауважив телепатія таки існує! 
Під ніч ми добралися до Ворохти і там заночували на залізничному вокзалі.
 
19 Неділя. Ворохта-Пожежевська.
Зранку ми пішли на автостанцію, розізнати коли автобуси, але через деякий час нас підібрали якісь місцеві люди і підвезли добрий шмат дороги. На роздоріжжі в сторону Говерли ми спішились і по дорозі на Арджелюджу принагідно почали збирати гербарій лишайників. 
Пройшовшись пішечки ми вийшли на полонину, і там нас чекала ось така дерев'яна споруда - Біологічний стаціонар Інституту екологї Карпат НАН України. Вона ж і стала нашим прихистком на час нашої місії. Решту дня ми провели займаючись ломанням патиків для грубки і облаштуванням. Я знайшов великого мухомора. Збирали перестиглі афини. Мені дали якусь тупу сокиру для рубки дрів. Погода була ясна, але вітряна.
hors_bor: п (пегас)
Прийшов час розказати про файну веломандрівку приурочену до так званого "закриття сезону" ... ні, не велосезону, а сезону багатоденних веломандрівок. 
Все йшло таким чином, що я всім знайомим роверистам пропонував їхати зі мною, але  нікому не виходило, в когось важливі справи, як от робота, а в когось ше важливіші відмазки - "тамжхолодноязахворію". Я був навіть готовий самому їхати на крайняк. Але знайшлись люди що бажали розділити зі мною радість цієї мандрівки, хто їхав вперше, а хто вирішив приєднатися увечері перед виїздом :) Склалось все прекрасно, і вже 8-го зранку ми сіли на поїзд, який підвіз нас частину дороги, яка на мою думку для велоподорожі не надто цікава. 
Ми висадились і попрямували до відомого села Зарваниця ... Дорога булу чудова, сонце гріло своїми проміннями пожовкле листя і нас, подував вітер, без котрого ми напевне їхали б швидше.
 
 
 
hors_bor: (hors)
Ото збираюсь сьогодні на екзамен, п`ю чай з вишнями, повторюю матеріал, одягаюсь, виходжу, беру велосипед, виїжджаю. І тут як тільки виїхав помічаю шо на сорочці є маленька плямка "та ну його" думаю, краще вернутись і перебратись в іншу сорочку. Так і зробив. Одягаю чисту сорочку світло-блакитного відтінку. Ну все, можна щосили тиснути на педалі шоб пошвидше добратись до універу. Так і зробив...

Їду як завжди відносно швидко обїжджаючи "повзучки", в своєму стилі. Але дечого не врахував. Вчора в нас пролилася добряча злива, але сьогодні вже світить ранкове сонечко яке висушило всі дороги. Дороги то сухі, але внизу спуску (по вул. Татарській) вода намила дофігіща намулу. Так ось, я вирішив обїхати машину з права, місця було досить, зробив маневр, послизнувся і *обнувся як корова на льоду! Виявилось шо там того рідкого намулу десь сантиметрів 5-10 в глибину, і моїм вузьким колесам не під силу було боротися з цією "стихією", добре ж, що болотце мягеньке, жодної подряпини... І я на півшляху до місця признаення в стані продовжувати їзду.

Але сорочка моя була вже зовсім не біла, весь правий бік і рука були в болоті, вся срака теж в болоті. Після падіння водій бусика якого я обїжджав вийшов шоб пересвідчитись чи все зі мною гаразд. Добре все таки, що є солідарність на дорогах і людям не байдужі чужі неприємності. Я сказав шо "зі мною все нормально, тільки трішки замастився" і замість того, щоб сказати "дякую за небайдужість" сказав "дякую шо спитали", добре що взагалі мову не відняло:)
І шо ви думаєте? Так, я в такому вигляді пішов здавати той екзамен... здав.) Викладачка ще при цьому сказала "я бачила як ти літаєш, по обїзній, на рівні з машинами, на такій швидкості, то не дивно", думаю мені це можна сприйняти як комплімент.)  Ось такі були сьогодні ранкові пригоди...)
hors_bor: (Default)
На початку травня ми в черговий раз взяли часть у всеукраїнських змаганнях з пішого мандрівництва "Стежками Героїв". Наша команда називалась "Веда-Ра-Мага" а я вперше за весь час моєї участі в змаганнях був в якості капітана команди. Таки доріс до того рівня, шо не лише ходити можу, але й водити команди на змаганнях.
Наша команда збиралась досить таки спонтанно, не всі одне одного знали, але зібрались.
До фінішу дійшло лише троє учасників, але для команди більшість людей з якої загалі не мало досвіду походів такої складності як на перший раз непогано. А я дуже радий, що по приїзді додому в людей є бажання піти на наступні змагання і там вже краще себе показати. Так і має бути... Подивимось шо з того [далі]буде].
 
 
hors_bor: (Hors)
Це одне з моїх улюблених місць, хоча бував там не так багато разів, але знаю його ідеально. Побуваю там ще не раз, підземними фортовими ходами завжди приємно пройтися.
Скільки себе пам'ятаю був там три рази:
1. Вперше побував там з пластунами, під час табору "Легіон-11" десь у 2008 році. Там проводили церемонію відкриття вночі при факелах. Виглядало ефектно. Я вже було подумав шо ми там заночуємо, але форт був покинутий нами так несподівано, наскільки несподівано ми там і опинилися.
~Далі~ )

hors_bor: (Hors)
Привіт всім! Осінь дарує нам нові цікаві події і пригоди. Запрошую любителів приємного екстрму і духу змагань взяти участь в перших пригодницьких перегонах на Тернопільщині "Терен".
Прокатайся/пробіжися під зорями з товаришами, спробуй багато екстремальних розваг, позмагайся із найкращими, випробуй себе, познайомся із однодумцями і випий кави з суперниками, відчуй атмосферу змагань або й солодкий смак перемоги на туристичних перегонах "Терен", що відбуваються вперше! 11-13 жовтня (сам етап перегонів в ніч із 12 на 13 жовтня).

Додаткова інформація за посиланнями:
http://vk.com/teren2013
https://www.facebook.com/groups/teren2013/

Приєднуйтесь до груп в соц. мережах, щоб бути в курсі останніх оновлень.
Також прошу поширювати інформацію серед знайомих і друзів.
Вибирай - крутити педалі чи трекінг.

Вперед)
hors_bor: (Hors)
Було це цього літа, добиравсь якось я додому автостопом, але щось було мені не підфортило, чи не розрахував чогось і застала мене ніч на дорозі. Пробував стопити, але то була досить швидкісна частина дороги і шось нічого не зупинялося, то я забив болт бо дуже хотів спати...
Біля дороги якраз якийсь лісок був, то я звернув туди, грунтовою дорогою пройшов кількадесять метрів вглиб, вийшов на якусь незаліснену місцину, аж за якою вже наче був ліс, принаймні дерева росли і вибрав зручне місце для спаня, спеціально зайшов туди де росли дерева і кущі, тобто знову ж таки вглиб, щоб зранку мене ніхто не помітив як я сплю : )
Був в мене наплічник, в якому спальник, карімат, намет, все... Ну я витягнув спальник, розкрутив карімат, постелив і ліг, а наплічник під голову замість подушки. Тай заснув дуже швидко, майже відключився. О прекрасний сон, потягнув мене у свої глибини...
І наснився мені дощ, і напевне саме тому що він зявився в моєму сні, з часом, я прокинувся від дощу! Він був цілком реальний, і потроху накрапав, і на мене напівсплячого також. А я собі подумав "ех, як добре, що мене дощ розбудив так рано, ще трошки полежу і встану", а так як дощ набирав все більших обертів, то я розплющуючи на половину очі нашвидкоруч витягнув тент від намету з сумки, щоб накритися і поспати ще може якісь пів годинки. Але дощ став аж дуже сильним, і я, ще лежачи біля дерева, будучи сяк-так накритим тентом мав впевненість що промокну, тому витягнув мобільний телефон щоб дізнатися котра година, і мабуть вже підніматися і збиратись додому. І тут я глянув на мобільник, моєму здивуванню не було меж, коли я побачив шо то за година, на екрані було 1:25.
Ця несподіванка була для мене як грім серед ясного неба! Адже як виявилось це не ранок, а всього лише куревский початок ночі, при цьому по тентику, яким я накрився як ковдрою періщить моцний дощ, а це була єдина річ що відділяла мене від тої всьої холодної вологи, я відчував вібрацію кожної краплі котрі падали на мене, тент в такому положенні міг промокнути і це лиш питання невеликого проміжку часу, звичайно що я там залишатись не міг!
Отож під акомпонемент грому і блискавок, що вже не на жарт були там розгулялися я виліз із спальника і вискочив з-під тенту. Дощ лив як навіженний, тому мені приходилось робити все максимально швидко, я витягнув намет, виліз з тої посадки на рівне травяне місце, розклав дуги, розтягнув той же намет і накрив його тентом, під яким ще пару хвилин тому спав. І знаєте за скільки часу був розкладений намет? За якісь три хвилини! Це був мій клятий рекорд. Далі я взяв свої речі шоб не намокли і заліз всередину, хоча балон і ніж з якими я спав залишились назовні.) Під час цього всього я трохи намок, прийшлось переодягнутися, але дощ мені більше не загрожував. Під звук крапель, що розбивалися об мій шкарадно розкладений намет я собі файно спав...

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Page generated Sep. 19th, 2017 04:55 pm
Powered by Dreamwidth Studios