hors_bor: (Default)
18 жовтня, субота. Тернопіль-Львів-Ворохта.
Гасло дня: Час дорожче грошей.
Коли прокинувся, то почав помалу збирати наплічника. Не знаю, що я робив(всього потрохи) від раня, але зловив себе на тому, що була майже 12-та година, а речі повністю так і не зібрані, то почав швидше то все діло робити. Коли зібрався, то побіг на маршрутку, хотів заїхати в центр, купити і передати подарунок племіннику на весілля, але коли глянув на годинника (а там було далеко за 12-ту), то різко відмовився від цього плану і з маршрутки в центрі вже не виходив, а по ближче до львівської траси. Застопив дуже швидко, в вже їхав в мінівенчику з якимісь кльовими дядьками прямо у Львів.
Коли ми вїхали у місто, то годинник показував 15:15, і це при тому, що поїзд наш відправлятись мав о 15:57, а мені ше з краю міста на вокзал. Добре шо ті хто мене підвозили сказали на який автобус сідати. Я висадився і побіг на автобус. 15:25 їду в автобусі по вулиці Мазепи. Є велика вірогідність не встигнути. На зупинці побачив таксі, без зволікань виходжу і застрибую туди. Не хотів ризикувати, може вже застарий:) 
На годиннику 15:51 і я вивалююсь з таксішки, біжу до поїзда. Встиг. Радо зустрічаю Вію, давненько не бачились...

Їхати в поїзді було весело, в нас були файні супутники з Дніпропетровська шо прямували в Яремче. Грали в різні ігри. При грі в карти, як я зауважив телепатія таки існує! 
Під ніч ми добралися до Ворохти і там заночували на залізничному вокзалі.
 
19 Неділя. Ворохта-Пожежевська.
Зранку ми пішли на автостанцію, розізнати коли автобуси, але через деякий час нас підібрали якісь місцеві люди і підвезли добрий шмат дороги. На роздоріжжі в сторону Говерли ми спішились і по дорозі на Арджелюджу принагідно почали збирати гербарій лишайників. 
Пройшовшись пішечки ми вийшли на полонину, і там нас чекала ось така дерев'яна споруда - Біологічний стаціонар Інституту екологї Карпат НАН України. Вона ж і стала нашим прихистком на час нашої місії. Решту дня ми провели займаючись ломанням патиків для грубки і облаштуванням. Я знайшов великого мухомора. Збирали перестиглі афини. Мені дали якусь тупу сокиру для рубки дрів. Погода була ясна, але вітряна.
hors_bor: (древко)
Деревянні церкви є унікальними і безцінними памятками як нашої так і світової архітектури. В світі є не надто багато памяток старої деревянної будови, а що вже говорити про деревянні церкви. Зазвичай такі споруди є неначе "маяками" на яких йдуть туристи і краєзнавці. Вони чудово доповнюють місцевий колорит, їх фотографують, ними цікавляться і заряджаються від них натхненням, вони вражають своєю простотою і довершеністю, а ще ці деревянні велети памятають історію, за це їх і цінують. Їх охороняють, а бережуть так, щоб і реставрувати не приходилось. Все це так, але нажаль не в нашій країні... Людей в нас розівчили цінувати своє, відучили відчувати прекрасне, а жаль. Мало хто розуміє, що справжня краса в унікальності. Не те, щоб бути "не таким як усі" (це не так важливо), а МАТИ не таке як у всіх; точніше мати щось таке, чого більше (або майже) ні в кого нема! Саме тоді МИ будемо цікаві комусь, саме тоді нас будуть поважати, саме тоді до нас потягнуться люди. І це стосується багатьох речей.

На щастя в нас є ця унікальнісь, але її (цю унікальність) приховують і навіть потрохи нищать деякі фактори. Недостатня проінформованість людей в плані нашої української культури (до якої належить і архітектура). І друге це поганий догляд, (а інколи і його відсутність) за арх. памятками, в тому числі й деревянними церквами. А як результат буває трапляються вельми плачевні випадки... На мою думку саме ці два чинники є основними, що не дають проявитися нашій унікальності в культурі архітектури і загалом. Нам потрібно берегти і примножувати все унікальне і неповторне що ще в нас залишилось, і паралельно все це відкривати для Світу, нам є чим похвалитися!

А як монументальні камяні собори? - скаже хтось. - А вони без сумніву є теж прекрасними і цінними, у всій Європі, але ж деревянні церкви є лиш в словянських і скандинавських країнах, а за стилями і техніками побудови відрізняються у кожному регіоні, а є й такі унікальні, що тепер при наявності всіх наших буд. технологій, навіть при великому бажанні відтвортти є дуже складно а інколи й неможливо. Першим кроком, щоб стати цікавими для світу має бути збереження того що нам залишили предки, другий крок це промоція того що ми зумієм зберегти.

А тепер пропоную відволіктись і поглянути на сучасний стан речей. Світ пожирає паршива глобалізація разом з її сестрою тотальною урбанізацією. У містах будуються однакові бетонно-скляні коробки, по всьому світі, у різних містах їх штампують неначе на конвеєрі. У старших містах історичну забудову інколи змушують тіснитися з її молодшими і більшими "братами". Знищуються зелені насадження і парки, знову ж таки на тих місцях виростають незграбні багатоповерхівки - хмародери. Дихати стає все важче, та що там дихати, тепер вже і дивитися на все це безглуздя стає страшно. Раніше кожне місто мало те, чим воно відрізнялось від інших, свої особливі споруди, парки.., що разом створювали властиві лише їм пейзажі. А що тепер? Тепер всюди позахаращували одинаковими коробками. Ню-Йорк, Бангкок, Токіо, Пекін, Лос-Анджелес, Каракас.., Москва..... Київ..? Та скоро їх відрізнити неможливо буде! Чим міщанам тоді гордитись чи тішитись, бетонним хмарочосом з підземною парковкою збудованому на місці колись любимого скверу?! Де та унікальність?

Фото та епілог. )
P.S Хотів лише запостити фотографії і написати пару слів до них,
але тут прийшла муза і понеслось...
hors_bor: (Hors)
Зараз мова буде йти про весняну вело мандрівку. Четверо шприхалів вирішили зробити собі відкриття велосезону і проїхатись містами і замками Поділля. Зібрались на форумі, так все і почалось...

Зранку завантажились у поїзд "Тернопіль-Заліщики", вийшли зі своїми залізними конями в Годинківцях, звідти і почали крутити педалі. Першим пунктом нашого маршруту була Скала-Подільська, відстань до неї з точки старту близько 40 км.
IMG_0413
Перенестись в мандрівку )
hors_bor: (Hors)
Сидячи в Інтернеті і переглядаючи групу ВК про різні закинуті місця натрапив випадково на фотографії з такого собі Сокільця, глянув, це місце мене зацікавило. В думки пробилася ідея і бажання, що треба туди поїхати, щось цікаве манило туди... Але ніякої інформації про обєкт крім назви н.п і фотографій не було, тут то я і почав шукати. Скільки ж мені краєзнавчих сайтів прийшлось перелазити, скільки передивитися мап і перечитати статтей, але в цьому процесі бажання відправитись туди тільки зростало. На це пішло кілька днів.
Далі з допомогою того ж таки інтернету знайшлись люди яким теж ця ідея сподобалась і які теж хотіли туди вирушити. Дорога планувалася теж з допомогою нету і гугл-мап, там все здавалось досить просто і гладко, але на практиці виявилось не так, як же воно вийшло тут то я вам і розповім. 

Отже Сокілець - закинуте селище в Хмельницькій обл. десь між К-Подільським і Дунаївцями, забув який то район але здається дунаєвецький. Чим воно нас привабило - тим самим що наприклад приваблює туристів поїхати в Чорнобиль. Тільки в нашому випадку селище опустіло, тому що на тому місці мали створювати велике водосховище. Людей виселили а водосховища чомусь не зробили...отаке.
Команда наша складалася з 5 чоловік, всі з різних міст, до того знайомі лише в інтернеті.Поринути в пошуки )
hors_bor: (Default)
Маю довоєнну мапу Польщі, випущена вона була в міжвоєнний період (тобто десь між двома світовими війнами) точну дату не знаю, бо навіть якщо там і було написано дату, то цей клаптик паперу зїв час. Так, нажаль десь біля 15% мапи не збереглось. Але як я підозрюю там написано імя картографа, який її створював, і вже по ньому можна встановити більш конкретніший часовий проміжок в який вона могла бути створена. Знайшли ми її випадково, кілька років тому в родинному будинку, що в селі коли "наводили порядки". Було цікаво її розглядати, але на цьому все й закінчилось, зкрутили її як і було до того коли знайшли, але обгорнули додатково тканиною щоб захистити від можливих пошкоджень, бо розуміли шо то цінна річ і шо було би дуже шкода якщо через якусь необережність зіпсувалась би ше якась частина мапи, поклали в надійне місце і "забули". І аж тепер з моєї ініціативи вирішили привезти. Тут, в Тернополі я мав можливість розглядати її вдруге, і вже не з точки зору малолітнього школяра, а як доросла і обізнана багато в чому людина.
Попередньо сфотографувавши, я вже не скручував її в "трубочку" як це робили свого часу з нею завжди, бо є вірогідність що внаслідок цього вона може пошкодитись. Зберігаю розгорненою, підстеливши під неї і накривши зверху простинями.
Крім сучасної Польщі на мапі нанесено також територію Зах. України, яка входила тоді до її складу і такі обл. центри: Львів, Станіславів (Ів.Франківськ), Ужгород, Чернівці, Луцьк, Рівного поки не знайшов, а частинка де мав бути Тернопіль чомусь відсутня і дуже мала вірогідність шо знайдеться. Жалкую про це, але частинку рідної області, таки видно;)
Особливості: Дороги на мапі позначаються червоним, річки чорним. Там можна побачити такі села, які тепер не те що на мапу сучасної України не потраплять, їх навіть не на всіх обласних випусках мап позначають. Наприклад мені було дуже дивно бачити на мапі Великої Польщі відоме в вузьких колах гірських мандрівників село Осмолода. І це мабуть ще не все, шо мені попереду належить дізнатися і розгадати.


Фото і ше дещо. )
А тепер запитання і прохання; чи знаєте ви якісь історичні і-нет ресурси, або шось типу такого де можна поділитися інформацією про цю знахідку, і де можна дізнатись ще якусь інформацію про цю мапу у людей які в цьому добре  розуміються. Якщо знаєте, то прошу давати посилання.

І друге. Може ви знаєте людей які могли б допомогти реставрувати цю карту, ну або хоч якось законсервувати чи привести до порядку. Якщо так, теж відписуйте. 

Всі ваші ідеї як мені поступити з цим паперовим шматком історії, як його зберегти від потенційного руйнування прошу теж висловлювати тут.
hors_bor: (древко)
Нарешті вирішив забабахати повноцінний запис про цьогорічну поїздочку на Шипіт=)

Шипіт - Добирання.
Добирався я з Тернополя не як минулого року через Львів, а здавалось би простішим і коротшим напрямком. Через Бережани, дорогою М12. Починалося все добре, в Тернополі перша ж машина яку я спробував застопити зупинилась і підкинула мене до Бережан. В Бережанах я ще походив, попив водички в джерелі на центральній площі, купив суперклей, розпитався людей куди далі йти і пішов. Цього разу прийшлось трохи почекати, як підібрала мене наступна машина, що завезла у Рогатин і висадила біля костелу.
Було дуже спекотно і я знову хотів пити, йшов на трасу де мав зупиняти машини, переді мною йшла якась дівчинка, яку я вирішив догнати і розпитатись про дорогу, так і зробив, їй було зі мною в одну сторону, тож йшли разом, розговорилися... Я розказував куди їду, звідки, як...
Далі... )
Світ не без добрих людей;)
hors_bor: (Default)
Тут вже нічого й писати не хочеться...
Таке відео для людей як я без валеряночкі диитися не можна...
Божественні підземелля руйнують!!!

hors_bor: (Default)
В Тернополі вкотре провалилася дорога. А оскільки просто так нічого не стається, то я цілком впевнений що це і надалі продовжують завалюватись середньовічні підземелля, над якими стоїть весь старий Тернопіль. Є й альтернативна версія; а саме це могли завалитися не підземні ходи, а підвальні приміщення старих будинків які колись стояли на місці тієї дороги. Після ІІ Світової, коли все місто було розбомблене, то будинки які неможливо було відновити зруйнували, і відбудували Тернопіль по новому, таким чином мапа міста серйозно змінилася. Зникли деякі старі вулиці і площі, паралельно зявлялись деякі нові вулиці вже не такі вузенькі чи закручені, які будували за новими стандартами. Ото цілком можливо, що не витримала і провалилася якась таємна, чи просто непомічена радянськими будівельниками підвальна кімната.
Але мені здається що все ж таки це підземні ходи, які побудовані в часи після заснування міста.
Очевидці кажуть, що глибина тієї ямки була близько 6-сти метрів...

Я б із задоволенням заліз у середину, щоб дізнатись що там, такі обєкти треба вивчати і зберігати, але в нас все це закінчиться як завжди, приїдуть машини зі щебенем засиплять і заталують і на тому кінець...
А що би було якби наприклад заваленими підземеллями зайнялися археологи, а ті підземелля що залишилися укріпити і дати тернополянам можливість доторкнутися до історії прогулюючись ними..? Але це окрема тема для окремого публікування...
hors_bor: (Default)
Ось і свята підійшли до завершення. Для мене їхня фінальна частина була дуже приємною і веселою. Нарешті я зважився залізти в ополонку на Водохреща:) Дякую тим хто мене до цього "підштовхнув", в результаті купа позитивних емоцій. А ше провірив шо можуть перенести мої шкіра і кості.

НР зустрів як і обіцяв; на даху будинку з салютами...


Подивитись:) )

hors_bor: (древко)
Спеціально для тих хто подорожує нашою країною, чи цікавиться краєзнавством. Скажіть що то за місто? Серйозних орієнтирів нема, але вгадати можна. Ну і звичайно, якщо ти там живеш чи шось таке, то залиш цю пікантну загадку для інших.
Стосовно мене то я там був не багато разів і досить давно, але трохи подумавши вгадав. А наткнувся на аналогічне запитання в скайп-чаті.

Пиши свої припущення в коменти;) Хто вгадає, то буду того любити=)
hors_bor: (Default)
Напишу коротко про то куди хочу літом поїхати. Сподіваюсь це допоможе мені ні про що не забути і зробити шо запланував, а зимою не сидіти тут, і не думати: "ну все коли прийде наступне літо то відірвусь на повну, обїжджу всю Україну"...блабла бла.
  1. Фестиваль "ФортМісія" Львівська обл., на кордоні з Польщею. 1-3 липня. Добиратись не знаю як буду, всіма доступними способами.
  2. Фестиваль "Рурисько" Тернопільська обл., біля м. Бережани. 9 - 10 липня. Добираюсь на велосипеді.
  3. Фестиваль "Підкамінь" Львівська обл., майже на кордоні з Тернопільською. 22 - 24 липня. Теж добираюсь на велосипеді!
Крім того всього хочу зробити принаймні одну декількаденну велоекспедицію цікавими історичними і природничими обєктами Зах. України.
І нехай допоможе мені в цьому Я. Ну і звичайно після цих мандрівок мені буде що писати в свому ЖЖ, чого всім і бажаю;)

Може хто ще знає якісь цікаві фести, на які варто поїхати, то пишіть. Хто їде на ті що перераховано вище теж відписуйте, може поїдемо разом=)
hors_bor: (Default)
Вчора була моя перша відносно довга вело мандрівка. Перед тим планувалася довша двохденна, але через потенційно несприятливу погоду і недостатню готовність ми її відмінили. Але хлопці з велоклубу побачивши що після декількох сіро-хмарних днів дощі таки майже не падають, не заспокоїлись і зібрались прокататись до с. Зарваниця, і назад. Ну от до мене зателефонували, сказали що їдем туди завтра і я погодився:)
Отож їхало туди нас четверо: двоє сіли в електричку, щоб зекономити 20 км, і почати мандрівку трохи ближче до пункту призначення, а ще двоє вирушили на роверах прямо з Тернополя.
Я був один з тих шо підїхали поїздом, висадились ми на станції Денисів...і вперед. Зупинялись лише один раз щоб перекусити і попити чайку. Хоча їхали середнім темпом не спішачи. Погода була дуже гарна. Небо затягнуте сірими хмарами, дощик коли ми туди їхали був лише раз і ненадовго, та й то коли ми пили чай під накриттям на автозупинці. Зовсім не спекотно, навіть прохолодно. Дорога відносно добра, а коли ми наближались до Зарваниці можна впевнено сказати: прекрасна, а машини зустрічались не часто, їзда перетворилась в суцільне задоволення під сірим небесним ковпаком.Далі=) )
hors_bor: (Default)
 Недавно зробив те, що планував вже давно - купив гарний ровер. Дуже радий цьому, і дивлячись на всі переваги такого транспорту вважаю його найкращим для міста.
А переваги такі:
  • 1. Ровер нічим не поступається будь якому з видів громадського транспорту за швидкістю пересування, зазвичай ровером можна більш вдало і швидко пересуватися по місту, ніж на маршрутках, трамваях, чи тролейбусах.
  • 2. Не треба платити за проїзд! Вагомий аргумент)якщо не користуватись платним транспортом протягом трохи більше року то гроші витрачені на ровер окупляться, це питання часу.
  • 3. Ровер не забруднює повітря і навколишнє середовище, не захаращує міські дороги своїми габаритами (на відміну від чотироколісного транспорту), для нього не потрібен бензин. Тому в плані екологічності ровер займає перше місце.
  • 4. Їзда на ровері позитивно впливає на фізичний стан людини, збільшується витривалість і прибуває сила. І хто втратив форму може її відновити не ходіннями в тренажерку, а їздою на ровері.
  • 5.Ровером можна заїхати туди, куди іншим видам транспорту заїжджати заборонено, або неможливо.
  • 6. Ровер хороший не лише для міської їзди, але й для далеких мандрівок;за день можна проїхати відстань близько 100 км.,і більше...
Крім того веломандрівки приносять велике задоволення. Будь який чотироколісний транспорт в цьому плані "куріт в старонкє":)
Для порівняння людина середнім ходом може подолати близько 40км. за світлий час доби.Бігом і ходою періодично людина долає близько 100 км. по відносно рівній дорозі за 24 години. 
Всі ці перелічені переваги взаємно доповнюють одна одну, і не дають засумніватися у виборі велосипеда як основного засобу пересування.
Я планую провести декілька веломандрівок цікавими місцями рідної області, і Західної України, і буду викладати тут звіти з цих подорожей, тому не дуже спішіть мене розфренджувати, а кому цікаво, то додавайтесь, я відповім взаємністю.

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

May 2017

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617 18 1920
21222324 252627
28293031   

Style Credit

Page generated Jul. 28th, 2017 04:44 am
Powered by Dreamwidth Studios