hors_bor: (Default)
18 жовтня, субота. Тернопіль-Львів-Ворохта.
Гасло дня: Час дорожче грошей.
Коли прокинувся, то почав помалу збирати наплічника. Не знаю, що я робив(всього потрохи) від раня, але зловив себе на тому, що була майже 12-та година, а речі повністю так і не зібрані, то почав швидше то все діло робити. Коли зібрався, то побіг на маршрутку, хотів заїхати в центр, купити і передати подарунок племіннику на весілля, але коли глянув на годинника (а там було далеко за 12-ту), то різко відмовився від цього плану і з маршрутки в центрі вже не виходив, а по ближче до львівської траси. Застопив дуже швидко, в вже їхав в мінівенчику з якимісь кльовими дядьками прямо у Львів.
Коли ми вїхали у місто, то годинник показував 15:15, і це при тому, що поїзд наш відправлятись мав о 15:57, а мені ше з краю міста на вокзал. Добре шо ті хто мене підвозили сказали на який автобус сідати. Я висадився і побіг на автобус. 15:25 їду в автобусі по вулиці Мазепи. Є велика вірогідність не встигнути. На зупинці побачив таксі, без зволікань виходжу і застрибую туди. Не хотів ризикувати, може вже застарий:) 
На годиннику 15:51 і я вивалююсь з таксішки, біжу до поїзда. Встиг. Радо зустрічаю Вію, давненько не бачились...

Їхати в поїзді було весело, в нас були файні супутники з Дніпропетровська шо прямували в Яремче. Грали в різні ігри. При грі в карти, як я зауважив телепатія таки існує! 
Під ніч ми добралися до Ворохти і там заночували на залізничному вокзалі.
 
19 Неділя. Ворохта-Пожежевська.
Зранку ми пішли на автостанцію, розізнати коли автобуси, але через деякий час нас підібрали якісь місцеві люди і підвезли добрий шмат дороги. На роздоріжжі в сторону Говерли ми спішились і по дорозі на Арджелюджу принагідно почали збирати гербарій лишайників. 
Пройшовшись пішечки ми вийшли на полонину, і там нас чекала ось така дерев'яна споруда - Біологічний стаціонар Інституту екологї Карпат НАН України. Вона ж і стала нашим прихистком на час нашої місії. Решту дня ми провели займаючись ломанням патиків для грубки і облаштуванням. Я знайшов великого мухомора. Збирали перестиглі афини. Мені дали якусь тупу сокиру для рубки дрів. Погода була ясна, але вітряна.
hors_bor: (Default)

Те, що відступатися не можна, тай нема куди було зрозуміло ще тоді. Більшість того, що було оприлюднене в тому записі можна було сприймати як потік особистих думок і здогадів, але воно таки підтвердилось майбутніми (а вже теперішніми) подіями.

В цей час можна погодитись з тими людьми, які говорять про те, що український народ вже почав перемагати! Все саме так і є. Вже можна відчути цей ледь-ледь помітний запах майбутньої перемоги, цей поступ.
Але тепер мені дуже хочеться зняти "рожеві окуляри", які одягнули на себе багато хто з нас. Справа в тому, що наше суспільство лише в процесі дозрівання і мені здається, воно ще не готове реалізувати ідеї прямого народовладдя, і більшості людей поки що потрібен провідник. Так тому і бути, хтось це на себе візьме. І мені зовсім без різниці хто це буде, адже головне не ширма, а суть.

Я боюсь лише за одне, щоб це не була друга "Помаранчева революція", але через ряд очевидних чинників ясно, що так статись не повинно. Люди ще з тих часів розчаровані у "лідерах" як таких. І людина яка тимчасово буде виконувати функції провідника, разом з всією командою мають бути на всі 100% підконтрольні народу.
Щоб після народної перемоги це реалізувати крім звичних гасел Майдану про розпуск Каб.Мін.у, зміну президента і т.п. треба узаконити два надважливі, я би навіть сказав природні права людини, це: право на повстання і право на вільне володіння вогнепальною зброєю. Думаю не варто пояснювати чому це так потрібно, більшість вже це зрозуміла.

Впевнений, що ці два важелі допоможуть владі нового зразка посприяти людям в багатьох радикальних змінах правил гри на користь всього соціуму, що з часом приведе до такого бажаного прямого народовладдя. Це надасть всім людям одинакові можливості жити так, щоб відчувати себе ще більш щасливими.
До перемоги!
Система зла і пригноблення повинна бути знищена!

Зверніть увагу... )

hors_bor: (Hors)
Я ото помітив, що коли подорожую автостопом, то в мене з'являються різні ідейки того, як можна покращити рух на дорогах.
Їхав якось вночі на фурі додому, на дорозі нас чекала несподівана ямка, така величенька. Водій як загальмував, шо я ледь в лобове скло не стукнувся, так звичайно, треба було пристебнутися, але все ж... я не винен в тому шо під колеса кидаються здоровенні ями, в цьому винен хтось інший. Але сьогодні не про те. Я подумав, що якби у нас був такий прилад про який я зараз напишу то такого би не сталося.

Спеціально для українських доріг треба створити прилад на основі GPS навігаторів, який би повідомляв про наявність ям, та інших дефектів на дорогах. Схожі прилади вже є у багатьох водіїв, вони показують і розказують як добратися до місця призначення, повідомляють про повороти і т.п. Цей прилад має бути інтерактивним, сучасні технології це дозволяють.
Наприклад їде хтось і побачив яму, швиденько відмітив на своєму приладі наявність такої на певному проміжку дороги і поїхав далі, прилад заніс все у базу даних і передав інформацію через супутник до інших приладів і водії які будуть їхати попри ту саму яму вже будуть знати, що на них там чекає. Прилад своїм монотонним голосом скаже: "обережно, за 50-ть метрів поверніть ліворуч яма". Також такі дефекти можна би було класифікувати за рівнями складності і водії би могли вибирати про які ями їм прилад повідомить, а які можна ігнорувати(в залежності від машини).
Такими приладами потрібно було би змусити користуватись і наші дорожні служби, щоб ті ділянки доріг, які отримали найбільше тривожних "маячків" бралися до уваги ремонтниками. І наприклад, якщо дорожні служби кажуть, що якусь дорогу зремонтували, а звідти і надалі надходять сигнали, то значить вони брешуть а гроші напевне вкрали, на що можна відповідним чином реагувати. Тобто це може бути чудовою можливістю контролю за порядком зі сторони всіх зацікавлених в тих справах людей.
А все таки, це можливо, лиш би захотіти!
hors_bor: (Hors)

Після ліквідації пам'ятника Леніну подумалось. Була ж колись пропозиція до шанувальників радянських пам'ятників в т.ч. Леніну зробити такий собі "музей ленінів", тобто демонтувати всі пам'ятники старого тоталітарного режиму і не руйнуючи їх, не знищуючи звезти в одне місце, де всі охочі могли би їх оглянути. А шо, дуже гарна пропозиція була, як то кажуть "і вівці цілі і вовки ситі", але ні, адепти старих ідеологій і дотепер впевнені, що саме їхній ідеології є ще шанс повернутись знову у своїй бувшій могутності. І можливо якби не подія з пам. Леніну в Києві ця впевненість була би непохитна і дотепер. Вони ж думали, що все під контролем тримають, а тут бац, і "беркут" не врятував : )

Знали б вони що таке станеться, то давно би вже демонтували всі пам'ятники вождям і створили якийсь музей під відкритим небом. Вони ж постійно переконують шо ті об'єкти є пам'ятками історії і архітектури і т.д. і т.п. Ну і нехай, от створили би музей, і київська статуя Леніна стояла би десь на окраїні якогось сільця чи містечка якоїсь Південної чи Східної області, разом із сотнями собі подібних з всієї України. І ніхто би нічого не розбивав. Приїздили би туристи з Європи і США а може і з Росії, шоб глянути на таке чудо, от вам ще один туристичний об'єкт.
Але, маємо шо маємо...

hors_bor: (Hors)

Ідея створення вело-кур’єрської компанії в мене була досить давно. Рано чи пізно я мусів її реалізувати, так і сталось. З 15 квітня наша компанія почала повноцінну роботу.
Пропоную до вашої уваги ексклюзивне інтерв'ю для видання "Тернопільська липа", в якому я розповідав про різні цікаві речі, що стосуються вело-кур'єрської діяльності.

cropped-Jg7fGJHsCdI

"Перший тернопільський велокур’єр не доставляє лише бомби"


Ні сніг, ні вітер, ані град не зупинять цих хлопців. Вони готові привезти будь-що, будь коли, будь куди (в межах Тернополя та навколишніх сіл). Хто ж ці супермени? Кілька однодумців, перші тернопільські велокурєри. Надіслати любовно розмальовану писанку родичам чи романтичне зізнання коханій, необхідні медикаменти, документи, квитки – все це під силу добрим тернопільським «поштарям Пєчкіним». «Тернопільська липа» дізнається у засновника служби велодоставки Ореста про тонкощі його роботи.

Читати далі )

Дізнавалася Марія Богданович, Тернопільська липа

hors_bor: (Hors)
Прекрасну маємо зиму. В деякі інші роки про таку можна було би тільки мріяти. Природа демонструє свою могутність. Я мав щастя провести кілька днів в своєму селі, засипаному снігом. Чудово, наклацав там досить фотографій, а як вернувся, то прийшла мені в голову цікава ідея: відпрвитись зимою в таку хорошу місцину, куди зазвичай відправляються лише літом... Є в мене красиві літні фото тих країв, і от коли переглядав їх то подумалось "а що якби рванути туди зимою, подивитися яке воно все в цю пору року". Екстріму захотілось, чи шо...та якщо позгадувати всякі мої "авантюри" то думається а коли того екстріму не хотілось? Отож в другій половині цього місяця можливо відправлюсь у таку собі "фотоекспедицію".
DSC_0032
Зима в моєму селі..)

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Page generated Sep. 19th, 2017 04:53 pm
Powered by Dreamwidth Studios