hors_bor: (Default)
Здавалось би, щоб відчувати себе щасливим і зробити своє життя барвистим треба взяти і почати робити те, що любиш і вже в процесі цього життя набуває барв. 

Але щоб почати це робити треба визначитись з тим, чого ти хочеш. І дехто не може подолати вже цей початковий рівень у становленні особистості. Це можна назвати пошуком себе, і декотрі люди проводять в ньому все своє життя.

Щоб визначити свій напрям шляху треба зупинити шалений біг невідомо куди, стати і озирнутися. Заспокоїтись і почати очищення своєї свідомості від інформаційного баласту і бруду. Трохи згодом, але паралельно починається очищення фізичне, що в свою чергу сприяє ще більшому очищенню духовному. Але дух первинний.

Наступним зусиллям над собою має бути взяття за конкретну справу, ту ідея про яку може прийти в ході "інформаційного очищення". І коли людина вже почала робити перші кроки (перші відчутні кроки) в наміченому напрямку (не до конкретної мети), тоді з'являються перші радості і задоволення від життя. Покращується самооцінка і людина починає (тільки починає) розправляти крила.

А як тільки вона здійснить достатню кількість подвигів для себе, з кожним разом все краще відчуваючи свою силу і простір безмежних можливостей, тоді людина може полетіти...
hors_bor: (Default)
Літом жити в Тернополі це кататись на теплоході до пляжу чи просто так. Кататись на каяку, байдарці або човнику. А якщо ні, то прогулюватись набережною мальовничого ставу. Читати книжку на зелених надставних пагорбах і милуватись заходом сонця. Чи ще краще - сходу.

А зимою можна спробувати уявити себе богом. Можна пройтись по воді з одної частини міста в іншу, скоротивши собі шлях. По замерзлій воді ходити звісно простіше, але краще ніж нічого.  Коли йдеш, а точніше ковзаєш по ставу, може причутись, що лід тріщить. А він інколи й справді тріщить. Тоді з'являється непевний страх провалитись. Це при тому, що там мабуть вже вантажівка проїхати зможе. Що вже говорити про біблійного Петра, який йшов по рідкій воді і злякався. Ходити по воді треба розпочинати з зимових тренувань, а тоді й на рідку переходити : ) А в поєднанні з ковзанами замерзлий став і взагалі - простір для безмежних маневрів. Таких ковзанок більше ніде не знайти.

hors_bor: (Default)
 Звісно, всі нормальні люди пишуть таке в останню добу "старого року", ну а я - коли вздумається. Раніше взагалі схожого не писав, але треба колись починати, хоча б заради того щоб пам'ятати чим жив в тому році коли пройде певний відрізок часу. 

Отже почався минулий НР в карпатській колибі, десь біля гори Кукул. Хоча свій власний Новий рік з певних причин я волів би почати відраховувати десь так з жовтня 2014-го. Отже почався той НР був пречудово, то ще й був наш перший зимовий похід в гори! Казково було йти по гірському хребті, де до тебе довгий час ніхто не ходив, де перші людські сліди після випадання снігу залишали ми...


Читати далі... )
hors_bor: (Default)
18 жовтня, субота. Тернопіль-Львів-Ворохта.
Гасло дня: Час дорожче грошей.
Коли прокинувся, то почав помалу збирати наплічника. Не знаю, що я робив(всього потрохи) від раня, але зловив себе на тому, що була майже 12-та година, а речі повністю так і не зібрані, то почав швидше то все діло робити. Коли зібрався, то побіг на маршрутку, хотів заїхати в центр, купити і передати подарунок племіннику на весілля, але коли глянув на годинника (а там було далеко за 12-ту), то різко відмовився від цього плану і з маршрутки в центрі вже не виходив, а по ближче до львівської траси. Застопив дуже швидко, в вже їхав в мінівенчику з якимісь кльовими дядьками прямо у Львів.
Коли ми вїхали у місто, то годинник показував 15:15, і це при тому, що поїзд наш відправлятись мав о 15:57, а мені ше з краю міста на вокзал. Добре шо ті хто мене підвозили сказали на який автобус сідати. Я висадився і побіг на автобус. 15:25 їду в автобусі по вулиці Мазепи. Є велика вірогідність не встигнути. На зупинці побачив таксі, без зволікань виходжу і застрибую туди. Не хотів ризикувати, може вже застарий:) 
На годиннику 15:51 і я вивалююсь з таксішки, біжу до поїзда. Встиг. Радо зустрічаю Вію, давненько не бачились...

Їхати в поїзді було весело, в нас були файні супутники з Дніпропетровська шо прямували в Яремче. Грали в різні ігри. При грі в карти, як я зауважив телепатія таки існує! 
Під ніч ми добралися до Ворохти і там заночували на залізничному вокзалі.
 
19 Неділя. Ворохта-Пожежевська.
Зранку ми пішли на автостанцію, розізнати коли автобуси, але через деякий час нас підібрали якісь місцеві люди і підвезли добрий шмат дороги. На роздоріжжі в сторону Говерли ми спішились і по дорозі на Арджелюджу принагідно почали збирати гербарій лишайників. 
Пройшовшись пішечки ми вийшли на полонину, і там нас чекала ось така дерев'яна споруда - Біологічний стаціонар Інституту екологї Карпат НАН України. Вона ж і стала нашим прихистком на час нашої місії. Решту дня ми провели займаючись ломанням патиків для грубки і облаштуванням. Я знайшов великого мухомора. Збирали перестиглі афини. Мені дали якусь тупу сокиру для рубки дрів. Погода була ясна, але вітряна.
hors_bor: (Default)
От є ж такі люди, що завязують з протилежною статтю стосунки, лиш тому що так треба. Але от кому так треба не замислюються. Просто всі так роблять значить так треба, і я так робитиму. Суспільство нам диктує "як треба", виходить якась збочена соціалізація. Коли люди живуть з думкою "а що про мене подумають/скажуть інші". Люди стають заручниками різних надуманих вірогідностей. Для того, щоб здаватися успішними в очах інших заганяють себе в ще більшу безуспішність. Ну треба ж мати дівчину, бо всі нормальні пацики мають.) А то шо ці стосунки наприклад обтяжливі для обох це вже інше питання. Гра на публіку.

Або наприклад є ще такі кадри які диктують ролі. Наприклад: ти моя дівчина - значить ти мені зобовязана тим-то і тим(розписати по пунктах). І навпаки. Формалізовані стосунки без краплі любові і романтики.
- Як не хочеш, ти ж моя дівчина!? 

Я би взагалі відмовився від такого словосполучення "моя дівчина", це як моя кицька, мій кінь, моя корова. Привласнення з якого випливають зобовязання. Кріпацтво якесь. А скільки ревності породжують такі стосунки.., тьма і печаль короче. 
Людина створена бути вільною і щасливою. І справжні стосунки побудовані на довірі і любові прийдуть до кожного тоді коли треба, не варто лиш метатися з сторони в сторону, а йти своєю лінією життя, за покликом душі. І тоді щасливі стосунки для обох, з вашою другою половинкою вам гарантовано.
Будьмо щасливими.
hors_bor: (Default)
 А знаєте що? Вбивцею дуже просто стати! І не в тому справа, що люди глухо-сліпі паразити на тілі землі. 
Немає різниці кого ти вбиваєш: пішохода на дорозі, чи мишу в коморі. Життя кожної живої істоти дорівнює одному. А муки(або щастя) у разі настання смерті тварини переживають такі ж як і люди. Просто вони про це розповісти не можуть. 
До речі про таку річ як душа (кожен це поняття трактує по своєму) але якщо вона є у людей, то чому її не може бути у тварин. Вважаю це риторичним питанням...
hors_bor: (Default)
 Сьогодні в нас була покатушка кругом тернопільського ставу. Зібралися в 4 ранку, щоб зустріти сонце і покататись, все було дуже мило=) Поки більшість грали волейбол я встиг подрихнути пару хвилин і зазняти качочок.) Там навіть лебеді пролітали, але зазняти не встиг... Ранковий став прекрасне місце, особливо коли з тобою гарна компанія на велосипедах.




Вже зовсім скоро, на днях поїду на Шипіт, а далі на Вудсток. Такі маю файні найближчі плани, а далі має бути ше багато цікавого...
hors_bor: (древко)

Вчора був особливий день, особливий тим, що не завжди можна одночасно так весело провести час в компанії близьких по духу людей і при цьому ще й зробити суспільно корисну справу - прибрати частину зеленої зони.
Ось так під час нашої зустрічі - пікніка ми змогли виділити трохи часу, щоб прибрати довколишній терен.

++ )

Дуже приємний момент, це коли ми вже попікнікували, потім звершили збір сміття і зносили його до дороги, то якась компанія людей, які теж приїхали відпочити і побачили що ми робимо, то вирішили взти з нас приклад. Попросили, щоб ми їм дали сміттєвих пакетів, коли я їх підвіз, то було приємно бачити першу купку зібраного вже ними довколишнього сміття.
Дуже добре, що є такі небайдужі люди, яким вистачає сили відпочиваючи робити користь! А якби всім вистачало сили розуму не срати під себе і донести своє сміття до смітника, то взагалі життя було би ніштяк!)
А мені то ще хватило сил на участь в майстер-класі з танців після цього, отак пройшов день=) Дякую всім, з ким я був у той день.

Все залежить від кожного!

hors_bor: (Hors)

З 2-го квітня я перестав їсти м'ясо живих істот і те що могло ним стати (тобто всякі яйця). На велике розчарування тих, хто вважає, що без м'яса прожити неможливо я залишився живий і ніфіга не втратив ваги!) Пройшов цьогорічні змагання "СГ-14" в хорошому темпі, як і завжди і те що я не їв м'ясних всяких продуктів мені не заважало добре пройти маршрут, а може й помогло. Отже, для чого їсти м'ясо, якщо його можна не їсти?

P.S Ось вам музичний фотозвіт про участь нашої команди в змаганнях "СГ-14". ;-)

hors_bor: (Hors)
Публікую тут уривок інтервю з художником. Все чітко сказано на тему художників, мистецтва і випадкових людей які на них після смерті наживаються. Більше немає чого додати...

"— Набросок может стоить дорого, если его нарисовал Ван Гог, потому что это Ван Гог и потому что он уже умер. Меня всегда бесят такие истории: был живой художник, всю жизнь работал, писал что-то, но особо был не интересен людям, а когда он умер, его раскрутили и стали продавать его работы за бешеные деньги. Взять того же Ван Гога — он концы с концами едва сводил, а сейчас какие-то дяди во фраках отстегивают безумные миллионы за любой росчерк. На фига ему это нужно? Он уже в гробу. Лучше бы ему при жизни давали тарелку супа вовремя, и он был бы счастлив, спокойно работал бы себе и, может быть, прожил дольше. Конечно, умершего всегда легче раскручивать — с ним проще иметь дело."
hors_bor: (Hors)
Зараз мова буде йти про весняну вело мандрівку. Четверо шприхалів вирішили зробити собі відкриття велосезону і проїхатись містами і замками Поділля. Зібрались на форумі, так все і почалось...

Зранку завантажились у поїзд "Тернопіль-Заліщики", вийшли зі своїми залізними конями в Годинківцях, звідти і почали крутити педалі. Першим пунктом нашого маршруту була Скала-Подільська, відстань до неї з точки старту близько 40 км.
IMG_0413
Перенестись в мандрівку )
hors_bor: (древко)
В попередніх записах я розповідав про добирання до Шипоту, про то як там є файно про і ватру. В цьому записі як і в попередньому будуть фото з цьогорічного Шипоту, але здебільшого буде стосуватися шипітського побуту)
Отож почнем...
DSC_0725
Мій намет з прапором приблизно день чи два після ватри...сусідів порідшало.
Читати далі і дивитись фото. )

1 рік.

Dec. 22nd, 2011 12:17 am
hors_bor: (Default)
Сьогодні великий день для мого ЖЖ, 21 грудня воно відсвяткувало один рік свого життя на просторах Інтернету. Ось так. Накопичилось не мало, не багато 74 записи. Мабуть таки кількість не велика, але я в пусту не писав. Попри це все ще залишається дуже багато не написаного, тому чекайте ще до НР декілька цікавих "постів" які я обіцяв ще аж влітку.
А тепер можете вітати мене, признаватись в любові, писати побажання чи будь як заявляти про свій ЖЖ (шо він ще дійсно Ж=).
Якщо ні, то сподіваюсь що ти мене, будеш радувати цікавими дописами, як і я тебе.
Бажаю всім гарного НР зі сніжком і добра.
hors_bor: (Default)
Прогулюючись якось осінню набережною мав змогу милуватись таким приємним видовищем:) Признаюсь чесно: таких вишуканих поз при поцілунках не бачив до того ще ніколи...)
Багато хто вважає що закоханість це дуже чудово, що це найпрекрасніший стан в душі. Дехто вважає що це всього лиш хімічні реакції в організмі, або й взагалі вид хвороби... Так, не взаємне кохання це напевне хвороба, у тої людини яка відчуває це кохання до іншої довгий час. Як головою об стіну...
Але що б там не говорили, та кохання це приємний стан, а особливо коли все взаємно і є кого кохати:) Тому кохаймося!
P.S Тяжко навіть уявити як вони займаються цим коханням, коли їх ніхто не бачить)))
hors_bor: (Default)
Натрапив на одну коротеньку, але насичену цікавими висловами замітку в інтернет-пресі. Стосовно цього в блозі Білозерської є написана гарна викриваюча суть тих справ стаття. Рекомендую почитати.

А я хочу звернути увагу на інший вислів нашого любого Президента(взято звідти ж): "Ми промовчали, витратили , а зараз під парламент прийшли ламати паркан ті, хто отримує пенсії в 30 тисяч гривень і одноразову допомогу 600-700 тисяч гривень"

От вже які невдячні!!! Вони промовчали (от в кого треба толерантності вчитися), дали людям купи грошей і повні штани покращення життя вже сьогодні, а ті чомусь ідуть і ломають паркани під "ВР". Ну нема чим зайнятись людям від надто шикарного життя.

Не треба довго думати, щоб зрозуміти: такі заяви кидаються і тиражуються лише для того щоб розєднати, а відповідно і послабити протестуючих. Всім відомий вислів "Розділяй і володарюй"... дуже актуальний і до тепер. Хто не сильно орієнтується в цій брудній політиці,то може повірити в це. Така брехня може стати мотивацією для припинення протесту. Мовляв: "ой, я получаю пенсію 800 грн., для чого мені підтримувати цей протест на користь тих, хто получає 30 000 грн." Хоча насправді всі "получають" дулю з маком, і це в кращому варіанті:\
Бажаю людям не куплятися на дешеві розводи.
hors_bor: (Default)
Ото їздив я одною досить мені зручною дорогою в універ декілька днів. Їздив і дивувався, чому це всі прямують лише назустріч, а в мою сторону не їде ніхто. І можливо і далі б так їздив, якби в голову не прийшла ідея глянути що ж там за знак висить в кінці дороги. Зупинився, покрутив трохи головою, і виявилось, що там односторонній рух. Знаки якщо і висять на початку того повороту, то так що їх не видно, побачив аж при виїзді, спеціально для того зупинився. Також ніхто мені не сказав що там односторонка, а машини не сигналили напевне тому що я їм не заважав, як і вони мені. І хто тут винен? Самі дороги і винні, а точніше ті хто їх так знедбав...навіть дорожньої розмітки нема!
А всі потенційно аварійні ситуації в які я попадав були зумовлені поганою якістю тих довбаних доріг. Це напевне не лише мене одного стосується. І якщо порівняти статистики якості доріг і смертності на них, то кількість смертей збільшується або зменшується рівнопропорційно тому яка дорога: погана чи добра. Інколи буває що клята яма в асфальті, чи відсутність розмітки може стати причиною смерті.

А ТЕПЕР ПРО ХОРОШЕ:)
В Тернополі 13 жовтня буде концерт культової групи "Кому Вниз"! Концерт відбудеться на Театральному майдані, і присвячений до дня створення Української Повстанської Армії. Також співатимуть: Тарас Чубай, та група "От Вінта". Початок о 19:00.
Тому я дуже радий!
hors_bor: (Default)

 Сьогодні була в мене цікава друга половина дня. Все почалось з того, що близько 18-ї години я згадав що цілий день не їв і вирішив що було б досить непогано якби щось захавати, тому пішов у магазин, бо вдома крім одної концерви і декількох яєць нічого їстивного не було. Купив арахіс в чикуляді і хліб прийшов до дому та й перекусив з того шо мав.

Мені треба було вже нарешті почистити ровер від бруду, але я нипав по хаті не знаючи чого шукав. Зайшов у спальню, взяв стару газету... але на мене чекала приємна несподіванка. Це ж треба! Зовсім випадково натрапив на книжку Л.Костенко "Записки українського самашедшого", я не чекав ніяких приємних несподіванок. А тут бац зовсім випадково натрапив на книжку яку вже багато тижднів тому так випрошував в тата, щоб він десь її купив чи дістав.., і то не будь де натрапив, ні в якій не книгарні, а вдома під ґазеткою. Ну хоч сказав би шо нову книжку приніс=)Тепер є що читати... сьогодні почну. 
 

З тих всіх радощів все таки вирішив приділити час для свого велосипеда...а точніше для його чистки. Для цього мені пригодився смердючий керосин з бутлика в кладовці, інструменти і... шматки щоб чистити ланцюг тим керосином, а підходящих не було. Почав відчиняти шухляди - шукав, і знайшов... свої старі шкарпетки, які збирався ще пару років тому викинути. Ніколи б не міг подумати що буду щасливим такій знахідці! Інколи старим непотрібним речам можна знайти гідне застосування. Добре що я їх колись не викинув, а то прийшлось би вештатись по хаті в пошуках такого неважливого. 
Почав протирати велика, раму, вилку...і все решта своїми старими гетрями в яких колись грав футбол, якби їх викинув то лежали б на якомусь смітнику брудному нікому непотрібні, а тут рятують від бруду мого залізного коня:) 
Далі перейшов до ланцюга, він був весь у чорному мастилі, яке давно вже тре було змити. Вмочив якусь шкарпеточку у розчинник і почав шурувати. Запах керосину, перевернений ровер, і мої руки чорні як в негра... взагалі то приємні клопоти. А ще помагає відчищати ланцюг від бруду зубна щітка. 
Ось так.  
P.S В наступних статтях буду писати про найпопулярнішу фразу усіх інтернет-срачів "лутше іді работать" і розгляну її зо всіх сторін. А також напишу про враження від книжки, коли прочитаю.  
А ще за вікном гарний майже повний місяць. А ще майже ранок, а я не лягав спати...от блін. 
Будьмо живі!
hors_bor: (Default)
 На минулому тиждні мої вуха випадково натрапили на якусь радіопередачу, де представник "кращих людей" назвав моє прекрасне місто "депресивним регіоном", мовляв "нема роботи, люди не хочуть працювати..." і ще щось в тому роді. Я собі подумав: "побільше б нам таких депресивних регіонів, вам до такого регіону повзти як до неба рачки".
Зазвичай в моєму місті в депресію можна впасти хіба після перегляду зомбоящика, побачивши чергову пику напхану смальцем. Але недавно почались зявлятися нові "дрібненькі" проблемки, на які наші ліниво-байдужі міщани не мають натхнення чи розуму щоб звернути увагу. Як от недавно в нас відключали воду, для якихось технічних маніпуляцій...ну що ж, буває...подумалось. 
Але через якийсь там тиждень з гаком, а саме вчора ті суки знову виключили воду, і це зовсім не смішно! Як для Тернополя це нормальний збій, чи серйозна диверсія. 
І якщо вони і справді хочуть перетворити нас на депресивний регіон, і купку смердючих бомжів з села (як про це пи**ять в ЗМІ) то правильну тактику обрали. Але не для нашого міста. Тому не дочекатись їм цього.
А тим часом я зберуся, сяду на ровер і поїду в центр, щоб скупатись і освіжитись у нашому Тернопільському ставку:)

Осінь якогось там року (с).
hors_bor: (Default)
 Всі люди при народженні разом із життям крім нього отримують щось ще. Це "щось" і є енергією життя. Це та субстанція яка кладе всьому початок і кінець. Це той ресурс з якого ми черпаємо життя. Кожна людська істота отримує цієї енергії вдосталь, не більше і не менше, ніж будь хто. Але кожен з живих маючи її в собі, використовує по різному. І зазвичай несвідомо. Люди можуть по різному її називати, залежно від ситуації.
Кожен використовує її в залежності від свого поточного знаходження на дорозі життя і ситуацій що на ній трапляються. Але завжди ця використана енергія діє проти, або за того хто її вивільнив. Щастя тим людям хто керує нею правильно, і кінець тим хто цього робити не навчився.
Люди придумують різне використання цій енергії. Хтось в праці, хтось в спорті, в мистецтві, та й в багатьох інших сферах, які зазвичай гармонійно переплітаються між собою і це прекрасно. Але коли людині не дають змоги жити спрямовуючи дану їй енергію в русло творіння і розвитку(1), то їй приходиться спрямовувати її в русло знищення і визволення(2). За інших умов вона, ця енергія переповнивши собою людину прагне звільнитись від її оболонки.
За умов коли перший рівень вивільнення енергії не може бути реальним, чи можливим, а другий рівень є небезпечним, чи страшним, забороненим або незаконним(зазвичай ці причини присутні разом), тоді напрошується третій варіант, що є обхідним цих двох доріг.
Цим варіантом є "приглушення" чи "розвіювання" цієї енергії, в такому випадку її не потрібно вивільняти ні першим, ні другим способами. "Ліквідовують" цю енергію люди зазвичай різними речовинами такими як алкоголь і наркотики, а до чого воно призводить всі ми знаємо. Чим більше ми розвіюємо дану нам енергію такими способами, тим більше втрачаємо здатності до нормального користування цією енергією одним із двох способів, і ніби сповзаємо у мокру чорну і брудну яму.
Більшість людей схильні до першого варіанту вивільнення енергії, але коли їм хтось не дає змоги так робити, то люди переходять до другого варіанту, в наслідок чого страждають ті хто був на перепоні. Але найгіршою є третя дорога, вибравши яку вже точно ніколи не зможеш стати на перший шлях...
hors_bor: (Default)
Вирішення долі методом підкидання монетки. Досить дієвий метод зупинитися на чомусь одному, якщо цього бажаєш. Такі роздвоєння в нашому житті бувають часто. Це коли є дві дуже важливі справи, чи події, до яких плануєш долучитися, взяти участь, приєднатися, але вони обидві відбуваються в один час. Тоді приходиться вибирати, інколи й з допомогою такого способу.

Зазвичай з кожної сторони є зацікавлені люди, які хочуть щоб твій вибір був на користь саме тої, в якій є вони. А інколи буває й так, що ти кидаєш монетку за присутності однієї(!) з сторін, а коли вона випадає не на їхню користь, то вони стараються знівелювати рішення монетки різними аргументами, і тобі здається що "ну її в с*аку ту монетку, краще послухаюсь їх", то в таких випадках ніяк не можна відмовлятись від рішення монетки, інакше такий ритуал вирішення долі не має сенсу, значить все таки ти чогось хотів більше, чогось менше, але не однаково! Значить ти зрадиш цьому принципу, а значить і сам собі.

От в мене зараз така ситуація. Але при моєму проведенні цього ритуалу не буде нікого, тому буде легше. А вибирати мені прийдеться між: Всеукраїнськими змаганнями з пішого мандрівництва "Стежками Героїв", про чергову участь в яких мріяв чи не пів року і маршем на Перше травня, який планував і обдумував теж не один місяць...

А тепер: саме у тебе є можливість сказати свою думку стосовно цього, і можливо підштовхнути мене на одну з сторін...

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Page generated Sep. 19th, 2017 05:04 pm
Powered by Dreamwidth Studios