hors_bor: бжжжо (Бджола)


За законами аеродинаміки
Бджола літати не має
Але вона цього не знає
Про це і не здогадується
(Сумнів заважає)
Між квітами ширяє
Нектар солодкий для сім'ї збирає
_______________________________________
 Свій кожен день із користю собі подібним
Радісно літає-проживає


1.11.2016
hors_bor: (Default)


Душа радіє, світ співає
Щастя лине до нас, прилітає
Любов оточує нас, наповняє
Спокій приходить до нас, окружає
Сила прокидається в нас, окриляє
В тіло енергія проникає, оздоровляє
Радість наповнює нас, звеселяє
Світотворчість в наших руках
Ми це знаєм!

Світ

Oct. 1st, 2016 12:51 am
hors_bor: (Default)
Перевернуті дерева, повростали коріннями у небо
Дерева обдаровують плодами землю
Люди чекають тої пори року
Коли посиплються черешні, яблука, горіхи
Лише злі люди не люблять цю пору
В них карма погана, дерева не люблять їх теж
І падають на їх  голови тверді яблука і гострі каштани
Перевернутий світ, він такий неправильний
Дощі там падають із землі на небо
А небо відповідає рясними опадами фруктів
Ніхто не може зірвати, тільки підібрати
hors_bor: (Default)
 Випадково знайшов і вирішив запостити віршика, що написав колись...

 
Скоро зима і мене знову нема
Ліхтарні вогні освітлюють сніг
Що паде до ніг, там шурхіт доріг
Я бачу і сніг, і срібло доріг
Мене ж вже ніхто зобачить не зміг
Я йшов десь здаля, де вітер й поля
Холодна земля - така рідна й чужа
25.08.10

hors_bor: (Hors)


Тінь вітру, вишиває на склі знаки сонця
Що померло в пітьмі, стало інеєм
Прохолодно тепер, буде істина
Перестане крутитись галактика
І настане на світі щось нове
Не властиве нам
Зорі підуть із місяцем в Рай!
Розпочнеться щось нове, з'являй...

hors_bor: (древко)

Дерева, ви прекрасні і величні!
Ваші гілля широкі та стрімкі
Стремлять угору, в космос-далечінь
А корені невидимі підземні
Настільки глибоко, наскільки високо гілки
Ви щедріші за богів, крислаті гілля ваші
Гостинніші за народи всіх світів
Ви помираєте на зиму,
Щоб весною надихнути на життя
Ви модель Всесвіту, антени межисвітні
Без вас жодна істота не виживе-помре
Ви нам даруєте свободу і життя
За це ми вас любити будем поки не помрем
Потомки наші, далекі пра-пра-пра
Будуть вас щиро поважати і славити,
Як це робили наші далекі пра-батьки
А ви будете за цим всім завше споглядати
В той час лежати будем між корінням вашим,
У спокої і мирі ми.
Копия DSC_0235
hors_bor: (Default)
Блукаючи тенетами цього Інтернету натрапив на гарні вірші, які написала гарна людина. Тому вирішив опублікувати їх тут, щоб і ви почитали. Не буду багато їх обкоментовувати, і розводити тут зайву писанину, просто читайте і думайте. Мені дуже сподобались, раніше їх не зустрічав. Подаю в оригіналі.

А мне бы тюрьмы разрушать 
И дать свободу арестантам
Да у  самой свободы нет
И ноги в  кровь  в пуантах.

А мне бы птицею лететь
И бороздить просторы мира
Да уж страна моя в границах
До острой боли сердцу мила.

А мне бы в оперном запеть 
Голосом хриплым марсэльезу,
Да только публики той нет,
Чтоб песню эту оценила.

А мне бы волком выть в ночи 
К толпе рабов громко взывая,
Лишь только волчьим языком
Те твари ,сука, понимают.

А мне бы деньги отменить,
За раз спалить до пепла банки,
Да только жид все сохранит,
Скопив рубли и франки.

А мне бы тюрьмы разрушать,
А мне бы деньги отменить,
А мне бы ласточкою стать,
А мне бы... больше не  спешить...

***
Спою вам, ребята, я  песенку эту
Но жаль, что она, эх, не  про любовь
Про жизнь наркомана, про жизнь хулиганки
Про ересь монаха и рая кусок.

Парниша под феном картины писал
А дряная девочка помнила рифму
Монах перед сном о борделе мечтал
А эдэм являлся во снах комунисту.

Мать трёх дочерей была самоубийцей
и резала вены скользким смычком
И композитором, да  певицей
Стала посмертно, известной потом.

Не за украденный золотой слиток
Не за сворованный риса мешок
Срок получил совсем юный мальчишка  
Лишь согласится с режимом не смог.

И закурив сигарету я ночью
Буду думать про судьбы людей
Сколько свобод было скованно цепью
Сколько разбито надежд и сердец.

Художника кисть и слово поэта
Строй нот музыканта и узника срок
О чем же написана песенка эта
Узнает лишь киллер нажав на курок.

    © *Ket*
hors_bor: (Default)
Мене не було декілька днів. Нічого не писалось, ніякого натхнення для написання статей чи оприлюднення віршів. Лише присвята себе справі яка призведе до змін...
Отже щоб мій блог не здавався остаточно мертвим я вперше посмію тут викласти один з небагатьох колись написаних віршів.

Останній день зими, іде весна,
Вона прийде разом із проміжною
Миттю часу, що іде
Усіх вбиває і дає життя
Усе що нас чекає, він несе
І все чому кінець, він тягне за собою
Останній день зими, на цвинтарному полі
Некрополь весь неначе оживає
І чути стогін квітів, що з-під землі встають
Ворушиться земля і розцвітають терни
Бо армія зими вже не спроможна перти
І стримувати натиск сили, що дає життя
На полі смерти
Сивий туман як непроглядна тьма
Спадає на хрести, розхитані вітрами часу
І сніг уже не дуже білий
Зникаючи під землю, зволожуючи труни
Передає привіт померлим, що колись жили
З'явився простір де буде життя
Яке породжує її величність
Смерті небуття
Являється усе живе, для того щоб померти
На полі смерти...
Скажи ж мені будь-ласка, як тепер ти,
Підеш весною смерті в перекір?
Нас є тут зовсім не багато
Але повинні всі померти
Лишаючи хрести на спомин
Вічного життя


P.S Цей вірш був написаний в останній зимовий день 2010 року. Фото також моє ©.

Про

hors_bor: (Default)
hors_bor

May 2017

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617 18 1920
21222324 252627
28293031   

Style Credit

Page generated Jul. 28th, 2017 04:45 am
Powered by Dreamwidth Studios